Після початку повномасштабної війни використання українцями російської мови в побуті зменшилося приблизно вдвічі. Такі дані соціологічного дослідження групи «Рейтинг». Також різко знизилося споживання інформаційного контенту країни-агресора: російські серіали та музику перестали слухати близько 40% мешканців України. Соціологи зазначають: тимчасово переселені люди та жителі півдня і сходу країни почали частіше використовувати українську мову в живому спілкуванні.
Помітити цю тенденцію можна навіть не заглиблюючись у соціологічні дані. Українською мовою заговорили відомі блогери, в країні з’явився соціальний запит на розмовні клуби та курси з української мови.
Вочевидь, бажання дисоціюватися від усього російського стало настільки потужним, що вихід із зони комфорту видався багатьом українцям найменшою платою. Попри те, що мовні сутички подеколи ще можуть мати місце в українському суспільстві, спровокувати їх стає все важче.
Саме через небажання стати об’єктом мовних обговорень у соцмережах дехто з тих, хто нещодавно перейшов на українську мову, відмовився ділитися власним досвідом назагал. Тим ціннішими є коментарі тих, хто погодився.
Слухайте також: За мільйон прослуховувань пісні російського виконавця українці можуть йому заплатити $3-8 тисяч — Панасов
Настасья Мілевська — поетка, режисерка відеокліпів і реклам для відомих брендів, а ще — уродженка нині деокупованого Куп’янська на Харківщині. З початку повномасштабного вторгнення дівчина активно волонтерить, відстоює рідне місто на інформаційному фронті та чітко заявляє про свою проукраїнську позицію.
«Я все своє життя говорила російською. Без задньої думки. Якою мовою виховували, такою і спілкувалася. Писала російською чудові вірші. Моє середовище здебільшого російськомовне. Серед україномовних людей я без проблем спілкувалася українською.
Після 24 лютого я перейшла на українську повністю. Тепер спілкуюся нею і в російськомовному середовищі. Я навіть не помітила, як це сталося. Все відбулося органічно, само собою. Це не було рішенням, спрацювала природа. Навесні тане сніг, восени жовтіє листя, а я говорю українською. Зараз дивлюся україномовних блогерів. Читаю біографію Черчилля українською. Шукаю книгу «Сад Гетсиманський» Івана Багряного. Моя українська, до речі, чудова. Я собі подобаюся», — зауважує Настя.
Дар’я Легейда-Сова — затребувана в Україні актриса театру і кіно. З 2016 року дівчина працює у Національному театрі імені Івана Франка. Дар’я народилася в Одесі у російськомовній родині. Зазначає: до 24 лютого часто спілкувалася українською, але у російськомовному середовищі зазвичай переходила на російську. Наразі ж намагається цього не робити.
«Мені захотілося перейти на українську мову повністю. Я не відчула складнощів, адже ми ставили тільки україномовні вистави у театрі Івана Франка. Там я з усіма спілкувалася лише українською, як і зі своїм чоловіком. Але у мене російськомовна родина, тому я говорила російською із батьками, а також із російськомовними друзями. Зараз перестала переходити на російську навіть, якщо до мене звертаються цією мовою.
Я не ненавиджу російськомовних людей. Але сподіваюся, що буду прикладом для інших. Зокрема, для молоді. Розумію, що це процес. Тому я дуже спокійно і толерантно ставлюся до всіх, хто поки що не перейшов на українську мову. Особливо до дорослих і літніх людей.
Вимагати чогось від інших — це насилля. Наразі війна. Люди травмовані та ледь живі. Тому перехід на українську мову має бути свідомим вибором. Можливо, варто впроваджувати певні ініціативи на законодавчому рівні, аби пришвидшити цей процес. Але не варто ненавидіти та цькувати наших російськомовних співгромадян. Зараз найважливіше — з Україною людина чи ні. Якщо так — прийде час. Якщо ні — чемодан, вокзал, Россия», — каже Дар’я.
У перші місяці війни Instavram-акаунт дівчини заблокували через її проукраїнську позицію та поширення кадрів з війни в Україні. Нині актриса активно волонтерить, збираючи кошти для потреб наших бійців та відвідує поранених захисників у госпіталі.
Читайте також: «Матрьошка» зі снаряда та лампа з міни: скульптор Володимир Білоконь про те, як війна вплинула на його творчість
Олександр Сердюк родом із Харкова. Багатьом він відомий як художній керівник та актор театру абсурду «Воробушек». Наразі ж чоловік майже цілодобово займається волонтерською діяльністю, аби підтримати українських військових.
Олександр перейшов на українську мову ще у січні 2020-го. Згадує: вплинула на це українська музика та улюблені виконавці, а перші спроби були ще у шкільні та студентські часи. Пригадує, як в юнацькі роки весь день спілкувався українською мовою 24 серпня, на День Незалежності України. Натомість чув від свого оточення: «Говори нормально».
У десятому класі Олександр стояв біля дзеркала, дивився на своє плече та думав: «Якщо колись робитиму татуювання, то це буде прапор України». Своє бажання він втілив через 18 років, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Наразі ж хлопець активно закликає інших теж переходити на українську мову в побуті та наголошує на важливості такого кроку.
«Перехід на українську мову у спілкуванні – лише перша сходинка. Потрібно змінювати мову в телефоні, комп’ютері, соціальних мережах, Google. Повидаляти всі програми російською тощо. Російська пухлина дуже вправно влізла у всі наші сфери та гаджети. Це все має бути контрольованим. Кілька порад від мене:
Також очікуйте на «голубів світу», які будуть казати про «какую разницу» і «у людей должен быть выбор». Звісно, вони будуть заздрити, що у вас вийшло, а в них — ні. І єдине, що вони зможуть сказати: «Ой, я на украинском лучше, чем ты говорю, просто не хочу».
А потім ви зрозумієте, що багато людей теж хочуть розмовляти українською. І переходять, побачивши, що ви не вмерли після того, як зробили це. Беруть із вас приклад. Відмовляються від усього російського, тим самим заохочуючи до цього інших. І це дуже файний та корисний флешмоб», — підкреслює Олександр.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS