Великі сподівання: що стримує інвестиції у родовища України

Засіяні соняхом і пшеницею поля Кіровоградщини мліють від травневого сонця. Рясно цвітуть яблуні, вишні, груші. А глибоко під цими мальовничими ландшафтами залягають родовища руд рідкісних металів, буре вугілля, унікальні граніти, каолін, чимало цікавих для промисловості копалин, які чекають ретельного вивчення.

Проте край залишається переважно аграрним. Інвестувати в багатства під землею орендарі ділянок з покладами корисних копалин не квапляться. Що їх стримує? Коли цінні природні ресурси почнуть приносити гроші у бюджети місцевих громад, держави й самим інвесторам? Громадське радіо вирішило пошукати відповіді на ці питання.

Минулої весни розповіді про неймовірні українські запаси літієвих та інших руд були у всіх чільних наших та закордонних медіа: 30 квітня 2025 року Україна уклала Міжурядову угоду зі США про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови. Угода дає американським компаніям доступ до вивчення і видобутку десятків видів корисних копалин, рідкоземельних металів, серед яких берилій, літій, тантал, рубідій, уран, цезій.

Документ викликав неоднозначні думки серед українців: а що ж натомість отримаємо ми — зброю для відбиття московської агресії, політичну підтримку США на міжнародній арені? Чи піде це на користь всій державі, а чи лише купці наближених до угоди? А що Україна віддає натомість маловідомому інвестору, який, за інформацією американських ЗМІ, наближений до президента Трампа?

Великі сподівання на цю угоду покладають і 13 тисяч мешканців Добровеличківської територіальної громади, не території якої лежить ділянка літієвих руд «Добра». У січні 2026 р. КМУ визнав компанію Dobra Lithium Holdings JV переможцем конкурсу на розробку місцевого родовища. Компанія отримала в оренду 1700 га і зобов’язалася інвестувати щонайменше $179 млн. А якщо промисловий видобуток і збагачення руди будуть успішними, загальна сума інвестицій може сягнути $500 млн.

«Рішення ухвалене за результатами оцінки пропозицій за 9 критеріями, зокрема інвестиційними зобов’язаннями, екологічними підходами та залученням української робочої сили», — повідомив тоді на своїй сторінці у Facebook міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв.

«Ми представляємо аграрний регіон, у нас немає промисловості, немає іншого виду заняття, окрім того, що люди працюють на землі, вирощують хліб і створюють робочі місця. Сплачують відповідні податки, за що громада і живе», — ділиться з ГР Володимир Осієвський — голова Добровеличківської ТГ.

За його словами, від інвестиційного проєкту на землях громади мешканці очікують кращих економічних показників — створення робочих місць, сплати податку з фізичних осіб, з найманих працівників. І податку за користування землею, на якій буде розташовано, наприклад, гірничо-добувний об’єкт.

Держава й інвестор не розкривають карти перед місцевою громадою

Мешканці громади звертаються до свого керівництва з численними запитаннями про можливості працевлаштування, освоєння нових спеціальностей саме під майбутні гірничі професії, розвиток соціальної сфери, цікавляться екологічною безпекою розробок покладів літію. Наприклад, у цих краях стоїть гостро питання ресурсів питної води. Від усіх цих факторів залежить, залишаться люди тут, чи поїдуть в інші громади шукати роботи й там влаштовувати життя.

Але при спілкуванні Громадського радіо з очільниками ТГ стає зрозуміло, що громада не володіє достатньою інформацією ні про свої природні поклади, ні про те, що обіцяє інвестор. Адже від січня 2026 року, відколи визначили переможця конкурсу на ділянку «Добра», і до моменту публікації цього матеріалу жоден представник компанії  Dobra Lithium Holdings JV тут ще не з’являвся, підтвердив ГР заступник голови Добровеличківської ТГ Сергій Бойченко.

В інвестиційному паспорті громади, який є у відкритому доступі, обсяги покладів літієвих руд вказані як 80-150 млн тонн.

Геолог Михайло Гейченко 19 років працював у державній геологічній службі. Він вважає, що ці дані не підтверджені геологічними дослідженнями. За його особистою фаховою оцінкою, тут можна розраховувати приблизно на 50-60 млн тонн руди до глибини 500 м. Щоб мати більше інформації про поклади цього родовища, потрібно провести додаткові геолого-розвідувальні роботи, вважає пан Михайло.

За словами заступника голови Добровеличківської ТГ Сергія Бойченка багато чого стане зрозуміло тоді, коли інвестор дасть інформацію, яким саме способом планує добувати літієву руду? Якщо, наприклад, це буде видобуток руди, а потім її збагачення, щоб вона мала вищий вміст сполук літію, а залишки виробництва будуть повертати назад під землю, то це одна ситуація, пояснює пан Сергій. А якщо руду будуть нагромаджувати як кургани, тоді потрібно шукати місця для її складування.

«Але ми не розуміємо, скільки її буде видобуватися, які взагалі площі потрібно виділяти під ту чи іншу потребу. Розпочинати цю роботу ми готові при наявності інформації безпосередньо від інвесторів або держави. На що ми можемо взагалі розраховувати і про що ми можемо взагалі говорити? На даний час ми просто в інформаційному вакуумі. Саме брак інформації і викликає невизначеність і незрозумілі запитання, на які ми не можемо дати відповідь», — ділиться з журналістами Сергій Бойченко.

Гриф «Таємно»?

За його словами, коли створювалася комісія з представників держави й інвестора, делегата від їхньої територіальної громади взагалі не взяли до її складу. Хоч 5 стаття Закoну України «Прo угoди прo рoзпoділ прoдукції» пише, щo дo складу такої кoмісії мoжуть вхoдити представники oрганів місцевoгo самoврядування. Постанова КМУ теж говорить, що предстваник ТГ може долучатися за його згоди. Згода громади була, але…

«Отримавши інформацію про створення комісії, яка повинна прийняти рішення, розглядати пропозиції, ми порушили це питання на засіданні сесії селищної ради. Вирішили офіційно звернутися до комісії про включення представників громади, щоб ми могли володіти інформацією, які пропозиції, від яких інвесторів надходили.

Хто, що пропонує? Які методи, варіанти, які інвестиції пропонують? Які подальші дії? Які гарантії держави, яке фінансування, які надходження в місцевий бюджет, які надходження в державний бюджет, як буде розподілятися кінцевий результат? Але цього всього в нас немає. Нас не допустили, і в нас цієї інформації немає. Сказали, що просто на даний час ця інформація засекречена, і ми вам її не дамо», — розповідає заступник голови ТГ Добровеличківська Сергій Бойченко.

Єдине, що отримала громада — це інвестиційний паспорт держави України щодо родовищ літію, де була зазначена перспективна ділянка «Добра», яка може бути виставлена під урядову угоду.

• ГР звернулося до уряду з проханням пояснити, чому дана ТГ не має інформації щодо родовища «Ділянка «Добра», і чому представника громади не включили до Міжвідомчої комісії, але поки що відповіді не отримало.

Український конкурент «Доброї» і його плани

Неподалік від Добровеличківки ще одна ділянка з покладами руд літію — родовище Полохівське. Її ще в 2017 році надали в користування підприємству «Укрлітійвидобування». Хоча ділянка розміром лише 20 гектарів, але вона досліджена ґрунтовніше, — розповідає головний виконавчий директор компанії, фаховий геолог Михайло Гейченко.

Років десять тому його компанія провела тут геолого-економічну оцінку, підрахувала запаси, розрахувала економічні доцільності розробки цього родовища і провела апробацію в державній комісії

України з запасів корисних копалин. І на цій підставі, згідно з чинним законодавством, отримала спеціальний дозвіл на користування надрами.

«В особливих умовах спеціального дозволу було написано, що протягом трьох років ми повинні провести тут детальну геолого-економічну оцінку. Переводячи на нормальну мову – детальну розвідку. І ми це зробили за два роки. Перед державною комісією ми захистили запаси у кількості 27 млн тонн руди із середнім вмістом 1,2% оксиду літію. Запаси ми підрахували до глибини 500 м. Деякі свердловини у нас пробурені більше ніж на 600 м. У планах — пробити кілометрову, а можливо й більшу свердловину. Але вже це потім, це дуже великі гроші», — розповідає Михайло Гейченко. За його інформацією, «Укрлітійвидобування» вже вклало у це родовище 25 мільйонів доларів.

Пан Михайло вважає, що на Полохівському родовищі добувати руду варто шахтним методом. Хоч села й далеко від цієї ділянки, але якби тут копали кар’єр завглибшки 500 м, то вода би зникла у всіх селах навколо.

«Ви бачите, які родючі тут чорноземи? Ми б вивели їх із експлуатації, і це були би значні втрати. А так підземна розробка дозволить не переривати сільськогосподарських робіт. Не буде ніякого впливу на оточуюче водне середовище. Це дорожчий проект, але з усіх боків, він кращий для людства і для України», — запевняє Михайло Гейченко.

«Competent person»

На додачу до восьми свердловин, виконаних українськими геологами, сім років тому «Укрлітійвидобування» запросило ще й турецьку бурову компанію, яка виконала буріння ще восьми свердловин, доповнює свого колегу Богдан Слободян, геолог Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення Академії наук України. Для проведення міжнародної оцінки запасів була запрошена британська компанія AMC разом з так званою «компетентною особою», експертом.

«У нас оцінює запаси відповідна державна комісія, а у всьому світі прийнято, що оцінює запаси, мінеральні ресурси персонально людина, яка називається «competent person». Ця особа сертифікована або в Австралії, або в Канаді, в міжнародних інститутах, і вона персонально відповідає за результати. Ось на це родовище в 2019 році ми запросили англійську компанію AMC і компетентного Марка Бартнера. Він приїхав сюди, на це родовище, і наглядав як керівник за процесом. Усі процедури наших геологічних робіт контролювала ця компанія і ця людина», — розповідає пан Богдан.

Шлях від руди до літієвовмісних акумуляторів досить довгий. Богдан Слободян описав його коротко так: добуті на Полохівському родовищі зразки літієвої руди проаналізували в німецькій лабораторії, де підтвердили дуже високу якість. Лабораторія компанії Dorfner Anzaplan збагатила руду, отримала мінеральний концентрат і вже з нього виготовили невелику кількість карбонату літію, сполуки, яка йде на виготовлення акумуляторів.

«Літієва руда там стометрової потужності, руди міцні, дуже хороші й дуже хороші перспективи на сьогодні, — підсумовує геолог.

Інвестиції чекають закінчення війни?

«Якби не війна, то ми би вже, мабуть, і приступили би до робіт. З різних об’єктивних причин ми не могли залучати фахівців іноземних компаній для проектування наших підземних гірничих виробок. Ви розумієте, якщо ми будемо тут концентрувати техніку, її одразу побачать зі спутників. І я думаю, що кацапи не одразу прилетять бомбити, а почекають, поки ми щось збудуємо, щоб завдати нам якомога більше шкоди. Але якщо буде все нормально, плануємо до 28-го року завершити всі роботи і до 30-го року почати видобуток», — запевняє головний виконавчий директор «Укрлітійвидобування» Михайло Гейченко.

На «Полохівському» родовищі компанія-власник ліцензії пройшла етапи вивчення покладів, консультацій з археологами, виконала всі вітчизняні й закордонні процедури перед проектуванням вже гірничих виробок.

Навіть провели громадські слухання й отримали дозвіл Департаменту екології Кіровоградської області.

«Можливо, хотіли зразковий об’єкт зробити з нашого Полохівського родовища у місцевій адміністрації? Дуже високі вимоги були до нашого звіту», — згадує Михайло. На ділянці тривають спостереження за змінами стану підземних вод, повітря, клімату, а фахівці вивчають навантаження на геологічне середовище.

«Це базові показники, на які будемо спиратись при розробці цього родовища, – доповнює геолог. – Наскільки ми будемо змінювати це оточуюче середовище і щоб ми не виходили за рамки. Це за міжнародними стандартами».

Дві ділянки — «Добра» і «Полохівська» розташовані на відстані 20 км одна від одної. Але кожна має різний стан дослідження надр і підготовки до експлуатації. Навіть якби війна припинилася і можна було б приступити до освоєння руд, то все одно це не було б завтра. За словами Михайла Гейченка, від моменту захисту запасів до введення в експлуатацію потрібно 10-12 років.

Чи готова територіальна громада селища Добровеличківки чекати роками на появу інвестора й податкових надходжень? Чи не роз’їдуться люди з громади?

«Я думаю, якби не було військового стану, це питання можна було піднімати, штовхати. Можливо, не на часі. Можливо, були розрахунки на закінчення військового стану, на якісь мирні угоди. На даний час нічого не змінилося, через те все зупинилося», — каже Сергій Бойченко, заступник голови ТГ.

Тим часом у Києві 12 травня в Міністерстві економіки компанія Dobra Lithium Holdings JV, LLC презентувала проєкт «Угоди про розподіл металічних корисних копалин родовища «Ділянка «Добра». Про це повідомило із посиланням на свої джерела інформагенство Nadra.info. Як сказано у повідомленні, «захід на широкий загал не анонсувався і відбувся в закритому від журналістів режимі».

Проте, зі слів одного з учасників зустрічі, інвестор підтвердив свою готовність у найближчі 2.5 роки провести геологічне вивчення ділянки «Добра» і приступити до будівництва збагачувального заводу.

Жити попри все

За час війни у Добровеличківську громаду перебралися жити 1200 переселенців з окупованих і прифронтових територій. Було б добре їх утримати на місці, розмірковує голова ТГ Володимир Осієвський. Це можна зробити, коли є робота і стабільно працюють школи, пологові будинки, лікарні, коли молодь не виїздить звідси.

«Минулого року в громаді народилася 101 дитина. Цього року від 1 січня до сьогодні три дитини народилося. Міністерство охорони здоров’я через це не продовжило нам «пологовий пакет». Тепер вже потрібно їхати народжувати до Кропивницького, а це 100 км. Молодь виїжджає, так, але люди продовжують жити», — розповідає Володимир Осієвський.

А що, коли інвестор охолоне до проєкту або зміниться політика фаворитизму в США, зміниться кон’юнктура цін на літієві сполуки на ринку? Чи вистоять наші громади без таких довгоочікуваних надходжень від інвестицій у час війни?

На думку Світлани Соломахи, директорки Департаменту економічного розвитку та торгівлі Кіровоградської ОВА, Добровеличківська громада не зобов’язана чекати на одного-єдиного інвестора.

«Наразі дуже багато можливостей, дуже багато ґрантових програм. Громада може подати свої пропозиції, залучити ґрантові кошти, інших інвесторів у ті проекти і в ті галузі, які вона визначила для себе пріоритетними. А вже коли зайде інвестор, вона зможе його підкріпити або спрямувати в трошечки інше русло. Тобто зараз м’яч на стороні територіальної громади».

Матеріали зібрано в прес-турі Кіровоградщиною «В пошуках українського літію», організованого інформагенцією «Nadra.Info» в межах співпраці з European Climate Foundation