Фото - Громадське радіо
Повномасштабне вторгнення застало зненацька не лише українців, а й громадян сусідніх країн Європи. Вони з першого дня були не лише солідарними з народом України, а й проявили неабияку підтримку та допомогу.
«Ніхто нам не вірив про можливий початок війни. Деякі казали, що зійшли просто з розуму. Ну, і я був до цього готовий, і ці друзі, якраз вони теж були скептичні, але ми домовилися, що я по них приїду», — згадує волонтер, польський журналіст Марек Сієрант.
Його друзі не вірили, що війна вийде за межі Луганщини та Донеччини. Хоча він та його колега запевняли, що так і буде, і самі до цього готувалися: зарядили павербанки, заправили повний бак машини, купили ліки. І врешті — 24 лютого 2022 року Марек вивозив своїх друзів з Гостомеля, де висадився перший російський десант.
«Я був в Україні — вивозив людей з-під Гостомеля. Саме з того місця, де поруч приземлилася псковська десантура. Там поруч були висотки побудовані, з котрих я вивозив своїх друзів, бо обіцяв їм, що, якщо щось буде відбуватися, я їх звідти заберу. Я навіть не думав, що попаду, можна сказати, у самий центр подій», — говорить Марек.
Дорогою до Гостомеля, згадує Марек, він ще наживо вмикався у радіоефір. Потім забрав друзів і вони поїхали у бік кордону з Польщею. Спочатку доїхали до Трускавця, а звідти — до Варшави. Дорогою Марек намагався допомогти будь-кому, хто траплявся йому на шляху.
«Того ж дня я подарував комусь каністру з бензином — у мене була зайва. У мене була машина по саму кришечку заправлена. Я на тому пальному легко доїхав до кордону. Вже у Польщі заправлявся. Ще мав у багажнику 20 літрів — 2 рази по 10. То 10 літрів я комусь подарував, щоб він хоч до якоїсь заправки зміг доїхати», — говорить журналіст.
Приїхавши до польської столиці, Марек одразу долучився до допомоги біженцям: обдзвонював друзів та питав, хто може розмістити у себе українців, збирав для них одяг. Каже, лише з житлом вдалося допомогти кільком десяткам людей:
«У поляків є така одна така прикмета, я б сказав, національна, що коли діється якась дуже кризова історія, всі кидаються туди. Я не знаю, звідки та енергія береться, звідки береться спонтанне розуміння того, що є важливе. Ну, поляки мають щось таке… Як вони налаштують повстання, так буде повстання, хоча воно буде програне, так всі підуть на це повстання як проти окупанта. Я не знаю, звідки це береться, але суспільство, як би вирішував це все», — говорить Марек.
Водночас він зауважує, що Польща не була готова до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про це він говорив і у місцевих етерах:
«Я пам’ятаю, що у мене було включення для одного телеканалу за добу перед вторгненням. Я сказав їм таку фразу і вони три рази мене питали, чи я точно впевнений, що щось буде. Я кажу: “Так, я впевнений, так буде. Тільки я не знаю дати, але я вважаю, що це буде незабаром”. Тому що я це раціонально навіть пояснював, які є сигнали про те, що це буде. І насамкінець сказав таку фразу, що перед нами стоїть людина (Путін), яка вже є аналізом не для політолога, а для клінічного психіатра. І то такого, який має постійний контакт із пацієнтом. Він реально хворий. Перед тобою стоїть психопат і ти сподівайся всіх ірраціональних поведінок з його сторони», — додає волонтер.
Згодом колеги Марека зізналися, що не вірили цим словам, хоча він і наводив змістовні аргументи. Згадуючи початок повномасштабного вторгнення, Марек відзначає — його життя теж змінилося. Волонтерство вимагало і сил, і часу. Та й для самої Польщі теж багато чого змінилося.
«Ніхто не був до цього готовий. І точно не були готові до цього служби й держава. І все не було готове. Я не хочу критикувати, але влада, якби середньо справилася з тим усім», — говорить Марек.
Слухайте також: Як українська діаспора у Польщі допомагає українським біженцям під час війни?
Саме небайдужі активні поляки почали допомагати українцям, а згодом до цього процесу долучилася і влада, і відповідні служби. Як приклад Марек згадує візит до Польщі європейського комісара, який цікавився, чи вистачає наметів для українських біженців. Він був дуже здивований, дізнавшись, що наметів немає і потреби у них також.
«А хтось додав: “У нас немає палаток, тому що наші люди приїжджають і розбирають тих людей, забирають одразу до себе додому». І вони зробили великі очі, бо це був прецедент на європейську шкалу. Ніхто доти поки так не зробив — просто приїжджали черги наших людей, які привозили їжу, які казали, ми можемо на місяць взяти людей до себе: “Я маю помешкання, у нас 2 поверхи, то ми один поверх можемо віддати”, “У нас є вільна квартира”, “У мене є адаптоване горище. Я не користуюсь, то можу взяти маму з дітьми”. Потім можна було почути від деяких поляків, що для них ці люди стали родиною. Може не супер близькою, але родиною».
І якщо з житлом для українців було більш-менш зрозуміло, то знайти роботу було складніше. Тим більше за фахом. Звісно, що, дослідивши ринок, можна знайти свій варіант, але не для людини, яка нещодавно втратила дім (у всіх можливих сенсах цього слова), а, може, й рідних. Втім, вже зараз є певне бачення процесу працевлаштування українців. Лише потрібно розуміти, що є різниця між працевлаштуванням спеціалістів і людей робочих професій. Другі частіше шукають роботу через соцмережі та агенції праці. Роботодавці не завжди охоче працевлаштовують іноземців через певні умови, які вони мають виконати, аби працевлаштувати громадянина іншої країни, пояснює директорка з рекрутації в Platforma Migracyjna EWL Мар’яна Семенюк:
«Йдеться про легалізаційні процеси, кадрові процеси. Додатково є моменти пов’язані з житлом. І ці послуги надає агентство для працедавців. Тому часто, коли ми говоримо про фізичних працівників, ринок все-таки віддає перевагу співпраці: роботодавці співпрацюють з агенціями, тому що агенції надають цю послугу, яку я перерахувала.
Робота може бути для такого кандидата, як від агенції, так і від безпосереднього працедавця. Але в основному, треба розуміти, що це може бути робота через агентство».
Звертаючись до агентства варто вивчити його бекграунд. Як зазначає Мар’яна Семенюк, якщо йому 10 років, то, ймовірно, воно не зникне, працює на свою репутацію, на свій імідж та дбає про кандидатів. Якщо ж агентство створене менше ніж рік тому, незрозуміло, де його офіс, хто його обличчя, ви не знаходите про нього позитивних відгуків, то до нього не варто звертатися.
«Треба бути дуже обачними й уважними при виборі роботодавця. Насамперед звертати увагу навіть не на вакансію, а обирати агентство чи роботодавця. Тільки після того вже, власне, роздивлятися вакансію, перспективи, та інші важливі аспекти», — говорить пані Мар’яна.
Читайте також: До 2,7 млн українців та українок можуть залишитися за кордоном — Центр економічної стратегії
Друга категорія працівників, які шукають роботу, — спеціалісти. Зазвичай, це люди з досвідом, певними навичками та компетенціями. Вони теж можуть самі звертатися до агенцій, але зазвичай висилають свої резюме роботодавцям через портали з пошуку роботи. Мар’яна Семенюк нагадує, що резюме та мотиваційний лист мають бути написані у залежності від запита роботодавця. Тобто загальне резюме, це добре, але у ньому краще детальніше описати ту частину свого досвіду, що найкраще відповідатиме вакансії, на яку ви висуваєте свою кандидатуру.
«Взагалі все знову ж таки залежить від профілю, бажано проходити певні підготовчі розмови з консультантами з розвитку та людьми, які можуть правильно допомогти підкреслити всі плюси людини як спеціаліста: що варто зазначити, на що варто звернути увагу, як правильно себе подати», — додає Мар’яна Семенюк.
До повномасштабного вторгнення українці приїздили до Польщі на сезонні роботи — це сфери рослинництва, тваринництва, готельно-ресторанного бізнесу. Також працювали на фермах. Такі роботи не вимагають спеціальних навичок, знання мови. І за короткий період часу можна заробити непогані кошти. Але ця робота сезонна, наголошує Маряна Семенюк. У кожній сфері сезон триває по-різному, але орієнтовно дев’ять місяців. Для біженців, які збираються залишатися у Польщі на тривалий час, краще шукати роботу на фабриках, заводах, у логістиці або машинобудуванні. І це, знову ж таки, робочі спеціальності. Втім для людей з вищою освітою теж є пропозиції.
«Все залежить від легалізації й від нострифікації диплома там, де він потрібний. Дуже багато приїжджає лікарів. Зараз дуже актуально, багато лікарів приїхали й легалізовують свої документи тут. Ще вчителі. Це таки, напевно, найбільш затребувані й найбільш поширені спеціальності. Як я навіть спостерігаю за своїми знайомими у Facebook, багато людей знаходять себе у цих спеціальностях тут», — зауважує директорка з рекрутації в Platforma Migracyjna EWL.
Найперше пані Мар’яна застерігає від того, аби влаштовуватися на роботу нелегально. Раніше таке явище траплялося, сьогодні ж — його немає зовсім. Зараз немає жодних підстав, щоб роботодавець міг не працевлаштувати кандидата.
«Якщо якийсь період часу для того, щоб кандидат міг розпочати працю, йому треба було приготувати так зване освячення для виконання праці, яке готувалося 7 днів. Роботодавці зазвичай пояснювали це тим, що ти працюєш зараз, а документи тобі будуть готові за 10 днів. І людина працювала нелегально з надією, що все буде ок. То на сьогодні, після вторгнення Росії в Україну Польща встановила певні пільги для громадян України. Тепер це освячення не є необхідним. Роботодавці можуть одразу працевлаштовувати кандидатів і такого явища, як нелегальна робота просто бути не може», — наголошує Мар’яна Семенюк.
Якщо ж у кандидата не складуться робочі стосунки з роботодавцем — таке теж буває — агенція переведе людину на іншу роботу. Також в агенції кандидата проконсультують щодо нарахування зарплати та видів трудових договорів. У Польщі їх три.
«Треба розуміти всю цю різницю, розуміти різницю оподаткування у кожному варіанті, розуміти оці нюанси. В останнє законодавче впровадження була внесена квота 30 000, звільнена з податку. Тобто розуміти такі деталі, за що ми платимо, що не знято? Яка сума знята? Як воно рахується, коли ми переходимо цей ліміт? Такі важливі моменти треба знати», — говорить Мар’яна Семенюк.
Агенція EWL, де працює пані Мар’яна, вивчає потреби кандидата перш ніж запропонувати вакансію. Люди, які тікають від війни, і люди, які шукають сезонну роботу і не збираються залишатися у Польщі надовго — отримають різні пропозиції. Для цього з клієнтами агенції проводять співбесіду і збирають іншу інформацію окрім тієї, яка є у резюме і розповідає про досвід та фах людини.
«Сьогоднішній маємо близько п’ятсот різновидів (діяльності — ред.), близько 3 тисяч вакансій на місяць. Відповідно роботи направду є багато. Польща потребує працівників», — зауважує Мар’яна Семенюк.
Агенція допомагає у створенні резюме, написанні мотиваційного листа. Далі кандидати приїжджають безпосередньо по місцю оформлення, підписують умови. Там їх зустрічає координатор агенції, пояснює всі деталі, зокрема, нюанси податкової системи. Далі координатор або відвозить людину до її житла, або видає маршрутного листа. Людина заселяється і потім виходить на роботу.
А ось обговорення зарплати у поляків, м’яко кажучи, не вітається, наголошує співзасновниця Українського центру розвитку та співробітництва у Варшаві Святослава Никорович-Мендель. І додає зарплата у Польщі, як і будь-де залежить від населеного пункту та сфери діяльності. Є поняття «брутто» та «нетто». Нетто — це сума, яку ви отримаєте на руки, а брутто — сума до утримань податків. Від першого липня мінімальна зарплата у Польщі 3600 брутто.
«Але, наприклад, на рекрутаційний розмові, говорячи про свою заробітну зарплату, ми завжди будемо подавати брутто. По-перше, це психологічний бар’єр, тому що це буде вища сума, але, по-друге, треба пам’ятати, що роботодавець дає вам брутто і в залежності від вашого віку, від того, чи ви працюєте також в іншому місці — від багатьох цих нюансів залежить, скільки нетто ви будете отримувати на руки. Наприклад, молодь до 26 років отримуватиме нетто так само як брутто. Вони мають звільнення, різні знижки», — говорить Святослава Никорович-Мендель.
Є серед українців у Польщі й ті, хто не шукає роботу, а навпаки — самі хочуть стати роботодавцями або ж самозайнятими людьми. Реєстрація ФОП триває до 7 днів. Важливо правильно обрати КВЕДи, наголошує Святослава Никорович-Мендель. У залежності від КВЕДа до вас будуть різні вимоги як до підприємця.
«Є нюанси щодо реєстрації місця фірми: чи це буде у вас якесь приміщення, чи це буде онлайн-бізнес. Треба пам’ятати про те, що, якщо ви виїжджаєте з Польщі, ви можете “заморозити” діяльність одноособово, або оголосити, що ви її закриваєте», — зауважує Святослава Никорович-Мендель.
Слухайте також: Які бізнеси найчастіше відкривають українки в Польщі?
У Польщі існує три системи оподаткування, тож потрібно консультуватися щодо того, яка вигідна саме для вас. Якщо обрати її не правильно або взагалі не обрати, то ви потрапите під оподаткування на загальній основі. Раз на рік його можна змінити, але потрібно звернути увагу на термін і не зробити зміну вчасно. Найчастіше українці у Польщі обирають для підприємництва сфери обслуговування — салони краси, кав’ярні, дрібні продажі.
«Салони краси дуже популярні, тому що можна відкрити маленький салон краси, а можна розбудувати вже до більшого салону. Це також консультаційні послуги. Вони дуже популярні. Особливо серед тих українців, які вже були у Польщі довший час. Наприклад, приїхали до повномасштабної війни. То тепер вони часто консультують тих, хто тільки приїхав», — зауважує Святослава Никорович-Мендель.
Популярність сфери послуг серед підприємців з України Святослава пояснює тим, що більшість з них жінки. Тому, частіше вони і відкривають салони краси чи кав’ярні.
Те, що у Польщі бракує рук особливо до фізичної праці, підтверджує і Марек Сієрант. Говорить, знайти роботу, в цілому, не було проблемою. Інша річ, що робота не завжди відповідала знанням та вмінням людини. На фізичну працю погоджувалися і лікарі, і вчителі й, навіть, журналісти. Але, зрозуміло, що на такі вакансії погоджувалися як на тимчасову роботу у надії згодом працевлаштуватися за фахом. Каже, що деякі поляки дуже дивувалися, що українські біженці приїхали на дорогих автівках і в якісному одязі. Тут доводилося пояснювати, що ракети летять і на бідних, і на заможних. І, можливо, це авто — єдине, що залишилось у людини від мирного життя. А ще, Марек запевняє своє оточення, що українці роблять польську економіку міцнішою, адже люди, які мали статки, не пішли отримувати соціальну допомогу для біженців, а вклали заощадження у власні справи та платять податки до польського бюджету.
«Вони це робили у своїй державі, а тепер вони це роблять тут. Тобто наш прогрес відбувається коштом України. Ну, очевидно, у цьому не ми винні, і не українці, а просто той, хто напав на Україну, і довів до такої ситуації», — додав Марек Сієрант.
Це був перший епізод публікацій «Українці у Польщі. Нове життя». У наступних двох ми поговоримо з українцями, які на тимчасово, а, можливо, й на постійно переїхали до Польщі. У кожного з них свій досвід і свої рефлексії за Батьківщиною та свої стосунки з новою країною.
Матеріал створено за підтримки «Media Lifeline Ukraine»
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS