Фото: AFP
2 червня 2014-го року у будівлі Луганської ОДА внаслідок вибуху загинули восьмеро людей, одинадцятеро — дістали поранення. Дискусії про те, що ж насправді сталося того дня — авіаудар чи невдалий постріл з ПЗРК — тривають досі.
Саме 2 червня 2014 року для більшості луганчан вважається початком великої війни. Того дня стало зрозуміло, що українська влада більше не контролює місто. Зранку бойовики угруповання «ЛНР» розпочали штурм Луганського прикордонного загону. Не дочекавшись підкріплення, за кілька днів українські прикордонники покинули територію загону. Частина — перевдяглася у цивільне та вийшла у місто, інша частина разом із командиром — дісталася Луганського аеропорту.
Але тоді ж, 2 червня, у місті сталася ще одна подія, точної назви якій немає досі.
Читайте також: «Нервові зриви та обійми зі стрічкою новин»: луганчани згадують 2 червня 2014 року
Близько 15:00 будівля Луганської облдержадміністрації зазнала потужної збройної атаки. Як написала наступного дня тодішня речниця ГУ МВС України у Луганській області Тетяна Погукай, до чергової частини Ленінського райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що на четвертому поверсі приміщення Луганської обласної держадміністрації (пл. ГВОВ, де останнім часом перебувають озброєні особи, які представляють представників ЛНР), стався вибух.
Унаслідок вибуху, додала Погукай, від отриманих тілесних ушкоджень загинули жителі міста Луганська: (анкетні дані через переклад на українську мову можуть мати неточності) – Кукурудза І.О. 1967 р.н., Косюк В.А. 1971 р.н., Черкес Г.А. 1967 р.н., Полежаєв С.М. 1964 р.н., Архіпова Н.В. 1969 р.н., Гізай А.А. 1964 р.н., Долженко Н.О. 1955 р.н., невстановлена жінка (на вигляд 35-40 років). З тілесними ушкодженнями різного ступеня тяжкості до лікарні госпіталізували 11 людей.
Також Погукай зазначила, що цей факт був зареєстрований в ЄРДР і проводяться слідчо-оперативні заходи щодо встановлення всіх обставин події. Тож офіційна представниця правоохоронного органу назвала подію вибухом.
Але з цим незгодні ні представники угруповання «ЛНР», ні їхні прихильники.
Починаючи з того дня і до сьогодні, офіційна версія окупаційної влади Луганська щодо тієї події — авіаудар із боку українських Збройних сил. І це твердження вона просуває досить впевнено, перетворивши на один зі стовпів своєї пропаганди.
Зайдемо на сайт підконтрольного угрупованню «ЛНР» сайту ЛИЦ та простежимо, що й у якому обсязі пишуть пропагандисти кожної річниці. Вводимо у пошук слово «авиаудар».
Найбільше окремих публікацій було у першу річницю — 17, три — з позначкою «Срочно».
У 2016-му — 10 таких згадок, у 2017-му — 10, у 2018-му — 15, у 2019-му — 10, у 2020-му — 12, у 2021-му — 9, у 2022-му — 3. Станом на ранок 2 червня 2023-го року на сайті ЛИЦ з’явилося дві новини про «авіаудар».
Українські медіа про події у Луганській ОДА 2 червня 2014-го року не згадують. Цьому може бути кілька пояснень. Після повномасштабного вторгнення сталася низка значно жахливіших подій зі значно більшими втратами. З цим важко не погодитись. Але є ще одне пояснення — журналісти, які й мали б бажання зробити матеріал, не знають, на що спиратися. Правоохоронні органи жодного разу не провели брифінг чи пресконференцію, щоб надати хоча б мінімум інформації та нагадати, що розслідування триває.
Ґрунтовних журналістських розслідувань цієї події теж досі немає. Але той інформаційний вакуум, який Україна свідомо чи не свідомо створює, активно заповнюють своїми сенсами прихильники «русского мира».
Вивчав для себе цю тему луганський журналіст, а віднедавна — військовий, Олексій Фалін.
«Коли у мене була можливість, я трошки вивчав цю тему. І, чим більше я вивчав, тим більше питань у мене виникало. Коли це все сталося, було дуже багато чуток, зайвого тролінгу, тому що відомі блогери анонсували, що то вибухнув кондиціонер. А основна інформація від сепарів звучала тоді так: це був обстріл з літака. Також була інформація, що це обстріляли з гранатомета. Зокрема, була інформація, що якраз той український літак, який начебто летів, хотіли збити з ПЗРК чи чогось такого, але через те, що не могли користуватися, шмальнули по будівлі облдержадміністрації», — розповів журналіст Громадському радіо.
За його словами, він досліджував відкриті джерела, які на той момент були у доступі. До офіційних органів не звертався, тому що на той момент всі офіційні правоохоронні органи у Луганську, які б мали розслідувати обставини події, вже не працювали, а їхні будівлі були захоплені бойовиками.
«Самі окупанти на той момент об’єктивну інформацію не хотіли чи не спромоглися дати. Вже 10-й рік триває війна, але ми маємо лише один ракурс відео, як і що там сталося. І це попри те, що навколо стояли автомобілі з відеореєстратором, навколо адміністративні будівлі з камерами спостереження, навпроти кілька банків, з яких вівся відеозапис. Але жодного відеозапису більше ніде не опубліковано. Можливо, він би пролив світло, як то кажуть, на цю ситуацію з іншого ракурсу. Ми могли б побачити щось інше», — додає Олексій.
Також, згадує журналіст, на той момент була інформація, що у Криму росіяни захопили кілька українських літаків, які мали систему розпізнавання «свій-чужий».
«Цілком можливо, що саме вони їх використовували для атак на будівлю облдержадміністрації. На підтвердження цієї теорії, знов таки, інформація, що приблизно у ті самі дні загарбники захопили станцію стеження за небом. Там якраз була оголеною частина кордону, де українські війська не вели спостереження за небом і, цілком можливо, міг зайти якийсь борт із Росії не поміченим. Боюся, основну правду ми зможемо дізнатися через багато-багато років, якщо хтось десь повідкриває архіви й там буде написано, що «Це ми зробили» або «Це не ми зробили»», — міркує Олексій.
Читайте також: «Став символом вірності до кінця»: історія фото вбитого собаки прикордонників Луганська
Він зауважує: навіть, якщо зрештою стане відомо, що Луганську обладміністрацію обстріляв український літак, у пілота на це були підстави, адже це росіяни приїхали в Україну і почали захоплювати будівлі, підбурюючи до цього місцевих. Україна ж чинила опір.
«Я абсолютно згоден, що ці події у будь-якому разі треба пам’ятати, треба періодично згадувати, щоб мати об’єктивну картину того, що відбувалось. Знову таки, якщо це українські Збройні сили обстріляли будівлю облдержадміністрації, треба розуміти повну картину того, що відбувалося і навіщо це зробили. Якщо не ми це зробили, то, тим більше треба це питання підіймати, розбирати й акцентувати на цьому. Бо, чомусь, коли сепари кричать про обстріл облдержадміністрації, вони забувають згадати, що цьому передувало. А за кілька годин до цього вони почали штурм Луганського прикордонного загону, де жили, працювали луганчани. Багато-багато луганчан було у цьому прикордонному загоні. Вони (бойовики — ред.) вели штурм прикордонного загону з житлових будинків, де у цей час перебували жінки й діти, пенсіонери. Вони ними прикривалися і наражали їх на небезпеку», — говорить журналіст і додає:
«І найголовніше у цій ситуації — якщо цю історію замовчувати, то виникає вакуум і цей вакуум заповнюють російські пропагандисти й доповнюють його, подають інформацію саме так, як це вигідно їм».
Читайте також: «На роботу я ходила повз частину МНС, там до останнього висів жовто-блакитний прапор» — переселенка з Луганська
Наостанок варто додати: 2 червня 2014 року серед восьми загиблих луганчан були двоє публічних людей. Це Олександр Гізай — керівник військово-патріотичного об’єднання «Каскад» та Наталія Архіпова — «міністерка охорони здоров’я ЛНР». Згадкою про їхню загибель окупанти та колаборанти окремо підсилюють маніпуляції на трагічній загибелі людей.
Валентина Троян, журналістка Громадського радіо, представниця Інституту масової інформації у Луганській області
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS