Резервної генерації не вистачає: експерт пояснив головні ризики опалювального сезону

Українські міста готуються до опалювального сезону. Однак одним із ключових ризиків залишається недостатня кількість резервних джерел теплопостачання на випадок російських атак.

Про це в етері Громадського радіо розповів Андрій Гевко, віцепрезидент Теплоенергетичного кластеру України.

За його словами, підготовка до зими включає не лише традиційні ремонти котлів, котелень і тепломереж. А й створення резервної системи теплопостачання, яка має працювати у разі пошкодження великих джерел тепла.

«На сьогодні всі міста України готуються до опалювального сезону. До опалювального сезону готуються завжди, і не тільки під час воєнного стану, до нього готувалися завжди до зими. Мова йде про ті типи робіт, які роблять громади, які роблять теплокомуненерго на місцях. Тобто це ремонти котлів, котелень, це ремонти тепломереж», — зазначив Гевко.

Він пояснив, що звіти держави про готовність до опалювального сезону переважно стосуються саме планових робіт. Водночас в умовах повномасштабної війни цього недостатньо. Оскільки великі джерела теплопостачання можуть бути пошкоджені російськими ударами.

«Зазвичай, коли говорять про підготовку до опалювального сезону, то за умов мирного часу і навіть зараз частково мають на увазі саме ці роботи. Коли держава звітує про підготовку до опалювального сезону, вона говорить про планові роботи, які відбуваються на теплопостачальних підприємствах. Але тут разом з тим потрібно не забувати, що в нас велика частина генерації теплової вибивається ворогом. Тут мова йде про підготовку саме резервного теплопостачання», — сказав експерт.

За словами Гевка, цього року уряд виділив 3 млрд грн на децентралізацію теплопостачання та закупівлю блочно-модульних котелень. Їх мають використовувати як резервні джерела тепла, щоб зменшити залежність міст від великих ТЕЦ.

«Ці кошти були передані громадам, деяким областям, які почали наприкінці літа закуповувати блочно-модульні котельні. Для того, щоб резервувати систему теплопостачання, тому що в нас вона в більшій мірі централізована. В нас є певна залежність від великих джерел теплопостачання, таких як ТЕЦ. І завдання було розосередити саме шляхом побудови блочно-модульних котелень», — розповів Гевко.

Водночас експерт зазначає, що до початку опалювального сезону резервну генерацію зможуть побудувати не всі громади. Крім того, виділених коштів недостатньо для того, щоб забезпечити резервним теплопостачанням усі міста України.

«Але, наскільки мені відомо, то до опалювального сезону цю резервну генерацію зможуть побудувати не всі, тобто не всі міста це зможуть. Більше того, ті 3 мільярди, про які я згадував, на жаль, їх недостатньо для того, щоб забезпечити резервним теплопостачанням усі міста України», — наголосив він.

На думку Гевка, оцінити готовність України до зими остаточно неможливо, оскільки невідомо, якими будуть масштаби російських атак і пошкоджень теплової інфраструктури.

«Тому хочу сказати, що, оскільки ми не знаємо характеру і масштабів пошкоджень. Які будуть в нас взимку, і які атаки буде завдавати ворог, тому через це ми не маємо розуміння, чи готові ми, чи не готові. Я більше схильний до того, що не зовсім готові, тому що в нас немає тої резервної генерації. І влада на місцях, і центральна влада не змогла забезпечити до кінця побудову децентралізованої теплової системи», — заявив віцепрезидент Теплоенергетичного кластеру України.

Окремо Гевко розповів про підготовку Києва до можливих пошкоджень теплової інфраструктури. За його словами, Державне агентство відновлення спільно з міською владою почало роботи зі створення децентралізованої системи теплопостачання.

Однак, як зазначає експерт, роботи розпочали надто пізно, оскільки для виготовлення великих котлів, їх проєктування та монтажу потрібні місяці.

«Добре, дійсно Сергій Іванович мав рацію, і Державне агентство відновлення розпочало підготовку разом з київською владою. Тобто в них просто різні зони відповідальності по місту Києву, побудови децентралізованої системи теплопостачання для міста Києва. Якщо говорити в цифрах, то для розуміння одна лише ТЕЦ генерує теплової потужності, яка споживається, більше одного гігавата, тобто 200 мегаватт. Якщо ми говоримо, то одна ТЕЦ виробляє в п’ять разів більше, і це лише для одного району міста Києва. Тобто, однозначно, ці цифри, про які ви говорите, їх поки що буде замало», — пояснив Гевко.

Він додав, що точна інформація про обсяги резервної генерації, яку зараз будують у столиці, перебуває в закритому доступі.

«Але, знову ж таки, я не володію цією інформацією, тому що вона в закритому доступі знаходиться. Скільки наразі будується резервної генерації в місті Києві і скільки планується подати — ця інформація є закритою. І те, що я знаю, що в Києві наразі ці роботи проводяться», — зазначив він.

За словами експерта, підготовчі роботи в столиці почалися лише в липні-серпні.

«З мінусів те, що вони почали проводитися занадто пізно. Тобто буквально в липні, серпні їх почали робити. А для того, щоб виготовити ті ж самі великі котли для децентралізованих систем, для котелень, потрібно там декілька місяців. А ще їх потрібно запроєктувати, змонтувати. Тобто однозначно, що до початку опалювального сезону це зроблено не буде. І, можливо, я сподіваюся, що це буде зроблено в грудні, так як зараз заявляє влада», — сказав Гевко.

Водночас він наголосив, що проблема не обмежується Києвом: децентралізовані джерела тепла необхідні й іншим українським містам.

Гевко також пояснив різницю між стаціонарними блочно-модульними котельнями та мобільними аварійними джерелами тепла.

За його словами, блочно-модульна котельня — це стаціонарне рішення, яке доставляють. Монтують на місці й підключають до системи теплопостачання будинків, шкіл чи лікарень. Водночас для реагування на наслідки обстрілів потрібен окремий резерв транспортабельного обладнання.

«Тому ми також хотіли б розділити, я для слухачів хотів би пояснити, що блочно-модульні котельні, про які часто згадуються і в контексті децентралізованого теплопостачання. Це все-таки стаціонарні рішення, які привозяться, монтуються, які можуть генерувати тепло, яке подається потім до будинків, шкіл, лікарень і так далі. Але додатково ми просимо владу створити резервний фонд теплогенеруючого обладнання. Саме аварійного, яке могло б у випадку настання аварій, під час, після обстрілів, доставлятися до будинків на певний період часу. І забезпечити теплопостачання до цього будинку. Це теж важливо», — розповів експерт.

Він наголосив, що такі аварійні котельні можуть працювати протягом кількох днів і вже використовувалися Києвом.

«Тобто це не стаціонарне джерело, про яке ми говоримо в контексті розвитку децентралізованої системи теплопостачання. А це більше аварійне рішення, яке може працювати декілька днів. І такі аварійні транспортабельні котельні, вони також вже використовувались містом Києвом. І вони є одним з таких елементів стійкості, я б сказав», — зазначив Гевко.

Ще одним елементом резервування теплопостачання є когенераційні установки. Гевко пояснив, що фактично йдеться про невеликі теплоелектроцентралі, які одночасно виробляють електричну та теплову енергію.

«Якщо простими словами, когенераційна установка — це міні-ТЕЦ, тобто вона одночасно виробляє і електроенергію, і тепло. Тобто за рахунок спалювання природного газу, наприклад, виробляється електроенергія, і тепло, по суті, є тут надлишковим продуктом. Але для того, щоб його не викидувати в атмосферу, воно використовується для теплопостачання для будинків. Тобто це досить гарна річ, якщо простими словами, з мінусів — це досить дорога річ. І також для того, щоб її встановити, вести експлуатацію, також потрібен деякий час», — пояснив він.

За словами експерта, в Україні за останні кілька років встановили значну кількість таких установок.

«Але наразі в Україні за останні декілька років когенераційних установок було досить багато встановлено. Тобто багато інвестицій було вкладено в цей напрямок, тому що на теплі в нас не заробляють, але на електроенергії можна заробляти. Тому ці когенераційні установки багато де працюють», — сказав Гевко.

Він також пов’язав із когенерацією цифру у 200 МВт, яку публічно називали в контексті резервування потужностей у Києві.

«Якщо ми говоримо про резерв, то ці когенераційні установки, якраз мені здається, що 200 МВт, про які йшла мова, це якраз саме в контексті когенераційних установок було згадано. Тому що таку цифру я також чув, озвучував Віталій Кличко, наскільки мені відомо. 200 МВт — це когенерація, я вже згадував, що нам теплової потужності потрібно для міста Києва в 10 або більше разів», — зазначив він.

Окремо експерт розповів про можливості ОСББ створювати власні резервні джерела тепла. За його словами, мешканці багатоквартирних будинків уже можуть встановлювати сонячні панелі та системи накопичення електроенергії за програмами співфінансування.

Водночас із резервним теплопостачанням ситуація складніша.

«ОСББ по суті наразі — частина будинків в місті Києві організовані в організації співвласників багатоквартирних будинків. Тобто, по суті, це організація, яка здійснює управління цим багатоквартирним будинком. А не, скажімо, ЖЕК комунальний, який не завжди всіх влаштовує. Але мова про те, що наразі ОСББ можуть забезпечити себе електроенергією за рахунок встановлення сонячних панелей. За рахунок встановлення установок зберігання електроенергії. І наразі в Україні діє велика кількість програм, в тому числі міських, в місті Києві, наприклад, які дають можливість ОСББ купувати таке обладнання для генерації електроенергії через співфінансування», — розповів Гевко.

За його словами, у березні Київська міська рада ухвалила рішення, яке дозволяє ОСББ закуповувати блочно-модульні котельні. Передбачалася модель співфінансування, за якою 90% витрат мала покривати міська влада, а 10% — мешканці.

«Що стосується теплопостачання, то тут набагато складніша ситуація. В березні цього року Київська міська рада проголосувала рішення, яким дала можливість ОСББ закуповувати блочно-модульні котельні. Таким чином резервуючи для себе теплопостачання, щоб ОСББ не були залежні від центрального теплопостачання, від ТЕЦ. І запустили програму співфінансування, про яку почали говорити.  90 на 10, за яким ОСББ мало платити 10 відсотків, а міська влада 90 на таку котельню. Але почалося багато проблем. Перша проблема — це те, що в бюджеті немає коштів», — зазначив експерт.

Друга проблема, за його словами, пов’язана з нормативними обмеженнями, через які ОСББ технічно не можуть встановлювати такі котельні.

«І інша проблема — це те, що ОСББ технічно не можуть встановлювати ці котельні. Тому що нормативно є певні проблеми, зокрема, в кодексі газорозподільних систем постанова 13-20 Кабінету міністрів не поширюється. Тобто вони не можуть встановлювати ці котельні, тому що законодавство їм це не дозволяє. І плюс немає грошей в бюджеті, тому, на жаль, ОСББ сьогодні до опалювального сезону також підготувати самостійно не можуть», — підсумував Гевко.