Чому змішаний формат навчання — неефективний? Пояснює Іванна Коберник

«Зараз школи намагаються чесно сказати про те, що вони можуть працювати або офлайн, або дистанційно, а змішаний формат — неможливий», — стверджує колишня радниця міністра освіти і науки України.

Ведучі

Анастасія Багаліка

Гостi

Іванна Коберник

Чому змішаний формат навчання — неефективний? Пояснює Іванна Коберник
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2023/08/hr_603_2023-08-31_kobernyk.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2023/08/hr_603_2023-08-31_kobernyk.mp3
Чому змішаний формат навчання — неефективний? Пояснює Іванна Коберник
0:00
/
0:00

Гостя журналістка, колишня радниця міністра освіти і науки України, співзасновниця ГО «Смарт Освіта» Іванна Коберник.

Про зміни в МОН

Іванна Коберник: Зміни, які відбуваються в Міністерстві освіти і науки після зміни керівництва, не такі швидкі, як хотілося, але певний рух ми бачимо. Він також стосується навчання дітей за кордоном. Оприлюднені рекомендації щодо полегшеної атестації дітей за кордоном, складання полегшених програм і вивчення українознавчого компонента не здаються мені досконалими. У мене є багато запитань до цих рекомендацій, але вони кращі, ніж та порожнеча і повна байдужість, що були за попереднього керівництва МОН.

  • Багато громадських організацій розвинули й масштабували дуже корисні й круті проєкти, в яких навчаються тисячі дітей, до яких залучили сотні вчителів. Але рекомендації МОН не включають інформацію про ці велетенські ініціативи.

Можна було б розповідати школам і дітям про те, що вони можуть безплатно мати онлайн навчання в малих групах завдяки цим проєктам. Тобто це фактично репетиторство за рівнями знань, що допомагає дітям наздогнати прогалини й надолужити пропущений матеріал, який вони не можуть вивчити з об’єктивних причин.


Читайте також: Що чекає на школярів та батьків у новому навчальному році? Розповідає заступник міністра освіти


Про шкільні освітні програми

Іванна Коберник: Шкільні освітні програми досі не реформовані. Хоча я очікувала початок роботи в цій сфері від нового керівництва МОН. Мені здавалося, що певні речі хоча б точково можна встигнути до 1 вересня, але цього не зробили.

Однак важливо, що Міносвіти витратило певний час на те, щоб розпрощатися з кількома ключовими людьми в директораті середньої освіти. Вони були гальмом всіх прогресивних речей, що відбувалися в реформі. Ці люди вставляли палки в колеса навіть при таких успішних міністрах як Лілія Гриневич і Ганна Новосад. Тобто я вітаю той факт, що зараз нарешті знайшлася політична воля розпрощатися з цими персонами.

  • Директорат середньої освіти зараз не має очільника. Але, наскільки я знаю, найближчим часом цю людину мають призначити. Мова йде про прогресивну особу, і я сподіваюся, що змінювати програми почнуть. Тому що змінити їх може тільки МОН, ніхто інший не має на це повноваження.

Про проблематичність змішаного формату навчання

Іванна Коберник: Зараз школи намагаються чесно сказати про те, що вони можуть працювати або офлайн, або дистанційно, а змішаний формат — неможливий. Навчати дітей і офлайн, і онлайн не можуть одні й ті ж люди, тому що вони живі персони, їм треба їсти, спати, відпочивати й готуватися до уроків. Тобто вчителі не можуть працювати 24 години на добу — це буде неефективно.

Для багатьох дітей і батьків, особливо тих, хто за кордоном, навчання — це не стільки про освіту, як про ниточку зв’язку з Україною. Дуже важко і боляче приймати рішення про те, що дитина має піти з того класу, в якому вона вчилася до повномасштабної війни

  • Але зараз є спроби створити дистанційні школи чи школи, які працюють в очному форматі, але мають склад вчителів, готових повноцінно працювати дистанційно. Якщо це зроблять, то буде дуже правильно.

Однак у такому випадку потрібна комунікація. Поки що управління освіти комунікують це, але вони не говорять так прямо, як я. Не кажуть, що у нас буде або офлайн, або онлайн навчання. Управління кажуть про це завуальовано, і батьки відчувають якийсь підступ, лукавство, а потім додумають щось своє. Відповідно, хороша справа перетворюється на потенційний конфлікт 


Читайте також: Київ досі не має 120 укриттів у школах та садочках, як і торік — депутатка Київради


Про навчання дітей, що знаходяться за кордоном

Іванна Коберник: Школа може сказати, що не може забезпечити онлайн навчання дітям, які знаходяться за кордоном. Але варто надати список закладів, які можуть забезпечити можливість навчатися дистанційно. Так, це неприємний вибір, але чесна позиція. Але не треба ставити дитину в неможливу ситуацію. Просити забирати документи учня, тому що він нібито винний, що не ходить одночасно у дві школи, — це підла позиція.

Тобто варто сказати чесно, що школа не може забезпечити дистанційне навчання, наприклад, в другій половині дня. Тому що вчитель має перевірити роботи тих дітей, які вчаться очна, готуватися до уроків. Вчитель не може працювати ще одну зміну.

  • Роль управління освіти мала б полягати в тому, щоб надати дітям список шкіл, де можна здобути повноцінну освіту, а не намагатися зробити учнів винними.

Читайте також: Для українських школярів за кордоном розробили нову освітню програму


Як організувати навчальний процес для дітей та вчителів з прифронтових територій?

Анастасія Багаліка: Зараз йтиметься про частину Херсонщини, яка в окупації. Адміністрація однієї зі шкіл Херсона вимагає від вчителів збирати інформацію про учнів цього навчального закладу, які опинилися в окупації, й виводити їх на дистанційне навчання. 

Іванна Коберник: Це жахлива історія. МОН могло б дати свої рекомендації, які б мали звучати наступним чином: можна збирати інформацію про тих дітей, які знаходяться на підконтрольній території чи за кордон. А щодо тих, хто залишається на тимчасово непідконтрольній території, варто просто вказувати, що вони там лишаються. Крапка. 

  • Але збирати інформацію, яка може потрапити в руки окупантів й становити загрозу для сім’ї дитини на тимчасово окупованій території — це щонайменше нерозумно.

Також треба шукати управлінські рішення, як платити, наприклад, вчителям з Херсона, щоб зберегти їх в українській системі освіті. Можна, наприклад, доєднати їх до роботи тих шкіл, які спеціалізуються на роботі онлайн. Також варто пропонувати перейти в ці школи дітям, які вчаться онлайн. Можна стимулювати тим, що в такій школі дитина отримає адекватну увагу вчителя. Будуть повноцінні уроки, бо вчитель має можливість, він працює онлайн. Будуть повноцінні консультації та, можливо, індивідуальні заняття, якщо управління освіти подбає про те, щоб оплачувати освітянам такі заняття.

Відповідно, так би вдалося не тримати дітей в заручниках, а запрошувати їх в дистанційні школи.


Читайте також: «Чек за канцтовари був вищим за мою молодшу доньку»: скільки коштує зібрати дитину до школи?


Як зазначила Іванна Коберник в етері Громадського радіо у березні цього року, у селах прогалини в освіті складають три роки — 2 роки COVID-19, на які наклався третій рік війни.

​​За 2022 рік українські діти у середньому провели 920 годин або понад 38 днів в укриттях під землею через повітряні тривоги, ракетні удари росіян та бойові дії. 

Станом на лютий 2023 року через війну за кордоном перебувають понад 500 тисяч українських дітей-переселенців. За даними міністерства, ще понад 161 тис. школярів та майже 26 тис. дошкільнят отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Понад 4,1 тис. шкіл України запровадили очне навчання, 4,5 тис. — навчаються за змішаною формою, а у 4,2 тис. закладах триває дистанційне навчання.

Як йдеться у постанові Кабінету міністрів від 28 липня 2023 року, навчальний рік 2023/2024 триватиме з 1 вересня 2023 року до 28 червня 2024 року.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS