facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Щоб позбутися невиправданої агресивності та не чинити насильства щодо інших — припиніть насильство над собою — Петро Жеруха

Камінгаут у війську, петиція на підтримку реєстрованих партнерств для одностатевих та різностатевих пар. Про це та багато іншого розповів військовослужбовець, який бореться за права ЛГБТ спільноти, Петро Жеруха.

Щоб позбутися невиправданої агресивності та не чинити насильства щодо інших — припиніть насильство над собою — Петро Жеруха
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 7 хвилин

Петро Жеруха до усього є музикознавцем. Він також відомий багатьом українцям та українкам тим, що є автором петиції про реєстрацію партнерств для одностатевих та різностатевих пар. Його звернення швидко набрало необхідні 25 тисяч голосів.

Скрин зі сторінки інтернет-представництва президента України

У відповідь на петицію Петра Жерухи президент України звернувся до Кабміну з пропозицією опрацювати питання щодо запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства. Також президент запропонував ВРУ розглянути порушене в електронній петиції питання.

Про результати розгляду автора петиції мають поінформувати парламент та уряд.

«Аргументи допоможуть дійти до якоїсь істини, повноправного співжиття усіх груп людей в Україні»

Андрій Куликов: Як з’явилася ідея петиції?

Петро Жеруха: Я планував свій камін-гаут. Це була моя довгострокова перспектива. Коли з’явився законопроєкт «Про інститут реєстрованих партнерств», вирішив, що його потрібно максимально обговорювати. Я вирішив, що петиція — дуже класний інструмент для цього: помітно як 25 000 людей реагують на таке питання.

Днями я отримав відповідь від Комітету з питань правової політики Верховної Ради. Мене запевнили, що знають про законопроєкт, усі депутати проінформовані, усе йде за процедурою.


Читайте також: «Є депутати, які кажуть: «За це голосувати не буду» без жодних пояснень» — співавтор законопроєкту про реєстровані партнерства


Зараз у нашому суспільстві починають переважати дискусії іншого рівня. Немає просто суперечки рівня базару. Це дає надію, що аргументи допоможуть дійти до якоїсь істини, повноправного співжиття усіх груп людей в Україні.

Анастасія Багаліка: Як погляди на культуру ненасильства поєднуються для вас, військовослужбовця, з місцем, де це насильство проявляється зараз найбільше?

Петро Жеруха: Ми кожен день думаємо про це: якщо потрібно буде вбити людину, чи зробимо це, чи ні. Для кожного це є щоденним випробуванням: щоразу ти підіймаєшся і маєш одягнути на себе усю цю війну і йти до своїх обов’язків. Вибудовувати в собі агресію для захисту — це трохи складно.

Анастасія Багаліка: Як вважаєте, що чоловіків в історії із жіночими купе у потягах ображає найбільше?

Петро Жеруха: Ми знову не можемо вийти з цієї системи, коли намагаємося змінити жертву, але не звертаємо уваги на агресора. Чоловіка ніхто не чіпає. Він спокійно купує квитки та їде. Його ніхто не обмежує. А от жінку, яка постраждала, мають садити у якісь вагони, обмежують.

  • Варто максимально привертати увагу до людей, які чинять агресію. Їх треба змінювати.

Як чоловік я готовий жертвувати комфортом, змінювати спосіб життя, якщо це допоможе жінкам почуватися безпечніше. Я готовий йти, наприклад, у чоловічий вагон, чекати на інший потяг, якщо не буде окремих чоловічих вагонів.

Поліцейські вагони — це зміни й для чоловіка. Він бачить поліцейського, і вже не буде поводитися так, як раніше, коли все сходило з рук.


Читайте також: Реєстроване партнерство — не те саме, що шлюб — Дмитро Гурін 


Андрій Куликов: Він, до речі, може побачити й поліцейську.

Петро Жеруха: Думаю, що поліцейська буде ще пильніше стежити за цими чоловіками. Ще ліпше і швидше відреагує, ніж чоловік: вона справді розуміє, у чому може бути проблема. Чоловік може подумати, що нібито жінка щось просто вигадала. Газлайтинг для мене — це дуже токсично.

«Друзі, з якими я служу, радили мені тримати мою статеву орієнтацію у секреті»

Андрій Куликов: Коли ви готувалися до розкриття, яке нам відоме як камінг-аут, ви оцінювали ризики?

Петро Жеруха: Звісно, що оцінював… Друзі, з якими я служу, радили мені тримати мою статеву орієнтацію у секреті. Заради моєї безпеки. Це саме я відчував всередині: зобов’язаний саме під час війни приховувати у війську все це, тому що може бути агресія, конфлікт. А це заважатиме виконувати бойові завдання.

Звісно, що цьому є сенс лише тоді, якщо ви є на фронті. Але коли ви у більш спокійній ситуації, у військовій частині, наприклад, така відмовка не працює.

Андрій Куликов: Знаю, що ПЦУ на вашу петицію дуже негативно і різко відреагувала. Але ж є конфесії, для яких людина є людиною, попри її статеву орієнтацію, чи гендерне усвідомлення. Тож ви шукаєте тих, хто буде з вами говорити, чи вам це зараз байдуже? 

Петро Жеруха: Я вихований як християнин. Моя сім’я ходить у греко-католицьку церкву. Через релігію, християнство у мене збудовані міцні зв’язки з родиною. Ми багато дискутували на релігійні теми з рідними. Зокрема і про любов.  Я постійно думав: невже любити іншу людину потрібно лише за її статтю, якщо, я не люблю жінку, то це не нормально. Тобто, мені це не узгоджувалося з тим, що говорили у церквах.

Я не можу зрозуміти, чому настільки агресивна політика іде від церкви. Наприклад, коли церква каже, що ЛГБТ-спільнота, захищаючи свої права, розвалить усю країну, я лякаюся.

Андрій Куликов: Якщо вже військовослужбовець, який не побоявся розкритися, каже, що лякається цього… людина йде на повну відвертість, вважаю.

Замість висновків: як розпізнати себе і не побоятися відкритися

Анастасія Багаліка: Якою була реакція побратимів на ваше розкриття? 

Петро Жеруха: Коли я зробив камінг-аут, мої побратими це намагалися прийняти через сміх і жарт. Для мене це дуже хороша ознака. Вони жартують, значить — на шляху прийняття. Їхня риторика змінилася до такої, що кожен має право на особисте життя, на свої почуття і на те, щоб бути захищеним.

Андрій Куликов: Як музикознавець, скажіть, будь ласка, наскільки українська музика сприяє, чи навпаки знеохочує насильство?

Петро Жеруха:  Помічаю, що музика з геометричною прогресією рухається, я не встигаю з нею. Очевидно, що домінантність української музики, її потужних меседжів, буде сильною.

Думаю, після війни буде інший акцент на вивчення музичної теорії та історії музики. Не домінуватиме російська школа. Натомість переважить українська школа і певні західні штуки.

Андрій Куликов: Тож як розпізнати у собі іншого, який є тобою справжнім? Як не побоятися і не відповісти на агресію?

Петро Жеруха: Коли відчуваю агресію від іншої людини, намагаюся дізнатися, чому ця агресія є. У більшості випадків це допомагає. Людина починає думати й відповідає моє питання. Пояснює чому і що їй не подобається. Потім ми говоримо саме про це. Дуже важливо агресію помістити у форму, і тоді можна з нею вже працювати.

Важливо, якщо у ваші почуття не несуть деструктиву, вони не є негативними. Це важливо і важко до цього дійти. Я дуже довго думав, що те, що я тримав у секреті, це гріх, плюс ще один мій гріх.

Андрій Куликов: Цікавий поворот нашої розмови. З вашої розповіді можемо зробити висновок: щоб позбутися невиправданої агресивності та не чинити насильства щодо інших, потрібно припинити насильство над собою. Психологічне насильство та пригнічення самого себе.


«Чоловіки про культуру ненасильства» — це подкаст про рівність між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємну повагу, вирішення конфліктів у взаємостосунках без застосування насильства. Це розмови за принципом «рівний рівному» — саме він ліг в основу глобального руху HeForShe від ООН Жінки, коли саме чоловіки та хлопці є головними агентами змін. «Чоловіки про культуру ненасильства» — проєкт Громадського радіо спільно з ГО «Жінки в медіа».

Попередні епізоди:

Система патріархату невигідна для всіх — Ростислав Семків

«Біологічне випереджає людське» — Ігор Козловський про те, як накази Путіна «зняли» з росіян відповідальність за насильство

Російська тюремна культура впливала на уявлення моїх ровесників про стать, гендер, норми поведінки — Остап Українець

Порівнювати Росію та Україну з чоловіком, який б’є жінку — це токсичний наратив, який виправдовує агресора — Олександр Мережко

На багатьох чоловіків тисне оточення, яке очікує маскулінної поведінки — Гліб Кузьменко

Коли говориш про права людини, тобі одразу прилітає ярлик «марксист» і «лівак» — письменник Олесь Барліг


Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський

«Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ