Анастасія Багаліка
Андрій Куликов
Щоб позбутися невиправданої агресивності та не чинити насильства щодо інших — припиніть насильство над собою — Петро Жеруха
Камінгаут у війську, петиція на підтримку реєстрованих партнерств для одностатевих та різностатевих пар. Про це та багато іншого розповів військовослужбовець, який бореться за права ЛГБТ спільноти, Петро Жеруха.
Гості1
Петро Жеруха до усього є музикознавцем. Він також відомий багатьом українцям та українкам тим, що є автором петиції про реєстрацію партнерств для одностатевих та різностатевих пар. Його звернення швидко набрало необхідні 25 тисяч голосів.
У відповідь на петицію Петра Жерухи президент України звернувся до Кабміну з пропозицією опрацювати питання щодо запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства. Також президент запропонував ВРУ розглянути порушене в електронній петиції питання.
Про результати розгляду автора петиції мають поінформувати парламент та уряд.
«Аргументи допоможуть дійти до якоїсь істини, повноправного співжиття усіх груп людей в Україні»
Андрій Куликов: Як з’явилася ідея петиції?
Петро Жеруха: Я планував свій камін-гаут. Це була моя довгострокова перспектива. Коли з’явився законопроєкт «Про інститут реєстрованих партнерств», вирішив, що його потрібно максимально обговорювати. Я вирішив, що петиція — дуже класний інструмент для цього: помітно як 25 000 людей реагують на таке питання.
Днями я отримав відповідь від Комітету з питань правової політики Верховної Ради. Мене запевнили, що знають про законопроєкт, усі депутати проінформовані, усе йде за процедурою.
Читайте також: «Є депутати, які кажуть: «За це голосувати не буду» без жодних пояснень» — співавтор законопроєкту про реєстровані партнерства
Зараз у нашому суспільстві починають переважати дискусії іншого рівня. Немає просто суперечки рівня базару. Це дає надію, що аргументи допоможуть дійти до якоїсь істини, повноправного співжиття усіх груп людей в Україні.
Анастасія Багаліка: Як погляди на культуру ненасильства поєднуються для вас, військовослужбовця, з місцем, де це насильство проявляється зараз найбільше?
Петро Жеруха: Ми кожен день думаємо про це: якщо потрібно буде вбити людину, чи зробимо це, чи ні. Для кожного це є щоденним випробуванням: щоразу ти підіймаєшся і маєш одягнути на себе усю цю війну і йти до своїх обов’язків. Вибудовувати в собі агресію для захисту — це трохи складно.
Анастасія Багаліка: Як вважаєте, що чоловіків в історії із жіночими купе у потягах ображає найбільше?
Петро Жеруха: Ми знову не можемо вийти з цієї системи, коли намагаємося змінити жертву, але не звертаємо уваги на агресора. Чоловіка ніхто не чіпає. Він спокійно купує квитки та їде. Його ніхто не обмежує. А от жінку, яка постраждала, мають садити у якісь вагони, обмежують.
- Варто максимально привертати увагу до людей, які чинять агресію. Їх треба змінювати.
Як чоловік я готовий жертвувати комфортом, змінювати спосіб життя, якщо це допоможе жінкам почуватися безпечніше. Я готовий йти, наприклад, у чоловічий вагон, чекати на інший потяг, якщо не буде окремих чоловічих вагонів.
Поліцейські вагони — це зміни й для чоловіка. Він бачить поліцейського, і вже не буде поводитися так, як раніше, коли все сходило з рук.
Читайте також: Реєстроване партнерство — не те саме, що шлюб — Дмитро Гурін
Андрій Куликов: Він, до речі, може побачити й поліцейську.
Петро Жеруха: Думаю, що поліцейська буде ще пильніше стежити за цими чоловіками. Ще ліпше і швидше відреагує, ніж чоловік: вона справді розуміє, у чому може бути проблема. Чоловік може подумати, що нібито жінка щось просто вигадала. Газлайтинг для мене — це дуже токсично.
«Друзі, з якими я служу, радили мені тримати мою статеву орієнтацію у секреті»
Андрій Куликов: Коли ви готувалися до розкриття, яке нам відоме як камінг-аут, ви оцінювали ризики?
Петро Жеруха: Звісно, що оцінював… Друзі, з якими я служу, радили мені тримати мою статеву орієнтацію у секреті. Заради моєї безпеки. Це саме я відчував всередині: зобов’язаний саме під час війни приховувати у війську все це, тому що може бути агресія, конфлікт. А це заважатиме виконувати бойові завдання.
Звісно, що цьому є сенс лише тоді, якщо ви є на фронті. Але коли ви у більш спокійній ситуації, у військовій частині, наприклад, така відмовка не працює.
Андрій Куликов: Знаю, що ПЦУ на вашу петицію дуже негативно і різко відреагувала. Але ж є конфесії, для яких людина є людиною, попри її статеву орієнтацію, чи гендерне усвідомлення. Тож ви шукаєте тих, хто буде з вами говорити, чи вам це зараз байдуже?
Петро Жеруха: Я вихований як християнин. Моя сім’я ходить у греко-католицьку церкву. Через релігію, християнство у мене збудовані міцні зв’язки з родиною. Ми багато дискутували на релігійні теми з рідними. Зокрема і про любов. Я постійно думав: невже любити іншу людину потрібно лише за її статтю, якщо, я не люблю жінку, то це не нормально. Тобто, мені це не узгоджувалося з тим, що говорили у церквах.
Я не можу зрозуміти, чому настільки агресивна політика іде від церкви. Наприклад, коли церква каже, що ЛГБТ-спільнота, захищаючи свої права, розвалить усю країну, я лякаюся.
Андрій Куликов: Якщо вже військовослужбовець, який не побоявся розкритися, каже, що лякається цього… людина йде на повну відвертість, вважаю.
Замість висновків: як розпізнати себе і не побоятися відкритися
Анастасія Багаліка: Якою була реакція побратимів на ваше розкриття?
Петро Жеруха: Коли я зробив камінг-аут, мої побратими це намагалися прийняти через сміх і жарт. Для мене це дуже хороша ознака. Вони жартують, значить — на шляху прийняття. Їхня риторика змінилася до такої, що кожен має право на особисте життя, на свої почуття і на те, щоб бути захищеним.
Андрій Куликов: Як музикознавець, скажіть, будь ласка, наскільки українська музика сприяє, чи навпаки знеохочує насильство?
Петро Жеруха: Помічаю, що музика з геометричною прогресією рухається, я не встигаю з нею. Очевидно, що домінантність української музики, її потужних меседжів, буде сильною.
Думаю, після війни буде інший акцент на вивчення музичної теорії та історії музики. Не домінуватиме російська школа. Натомість переважить українська школа і певні західні штуки.
Андрій Куликов: Тож як розпізнати у собі іншого, який є тобою справжнім? Як не побоятися і не відповісти на агресію?
Петро Жеруха: Коли відчуваю агресію від іншої людини, намагаюся дізнатися, чому ця агресія є. У більшості випадків це допомагає. Людина починає думати й відповідає моє питання. Пояснює чому і що їй не подобається. Потім ми говоримо саме про це. Дуже важливо агресію помістити у форму, і тоді можна з нею вже працювати.
Важливо, якщо у ваші почуття не несуть деструктиву, вони не є негативними. Це важливо і важко до цього дійти. Я дуже довго думав, що те, що я тримав у секреті, це гріх, плюс ще один мій гріх.
Андрій Куликов: Цікавий поворот нашої розмови. З вашої розповіді можемо зробити висновок: щоб позбутися невиправданої агресивності та не чинити насильства щодо інших, потрібно припинити насильство над собою. Психологічне насильство та пригнічення самого себе.
«Чоловіки про культуру ненасильства» — це подкаст про рівність між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємну повагу, вирішення конфліктів у взаємостосунках без застосування насильства. Це розмови за принципом «рівний рівному» — саме він ліг в основу глобального руху HeForShe від ООН Жінки, коли саме чоловіки та хлопці є головними агентами змін. «Чоловіки про культуру ненасильства» — проєкт Громадського радіо спільно з ГО «Жінки в медіа».
Попередні епізоди:
Система патріархату невигідна для всіх — Ростислав Семків
«Біологічне випереджає людське» — Ігор Козловський про те, як накази Путіна «зняли» з росіян відповідальність за насильство
Російська тюремна культура впливала на уявлення моїх ровесників про стать, гендер, норми поведінки — Остап Українець
Порівнювати Росію та Україну з чоловіком, який б’є жінку — це токсичний наратив, який виправдовує агресора — Олександр Мережко
На багатьох чоловіків тисне оточення, яке очікує маскулінної поведінки — Гліб Кузьменко
Коли говориш про права людини, тобі одразу прилітає ярлик «марксист» і «лівак» — письменник Олесь Барліг
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
