У Федорова не надто високий рівень політичного інтелекту — Ігор Рейтерович

«На Банковій або дуже розгубилися, або вирішили грати роль дурника»

Вікторія Єрмолаєва: Знову виринають фігуранти минулої великої корупційної справи — «Міндічгейту». Тепер ідеться про операції «Феміда» та «Форест Гамп». Цього тижня ми знову обурювалися діями чиновників.

І є дуже важливе питання, яке зараз турбує всіх. Якщо навіть заступниця керівника Офісу Президента фігурує в цих схемах, а я нагадаю, що через «Сенс Банк» відмили кошти для внесення застави за Галущенка, то чи може те, що зараз відбувається в нашій країні, відбуватися без погодження або вказівки з боку верхівки влади?

Ігор Рейтерович: Теоретично може. І я думаю, що це буде ключова позиція влади в цій історії: ми нічого не знали, вони самі чимось там займалися, людину звільнили чи вона сама звільнилася — там так і не зрозуміло. Указ президента вийшов. От у нас є судова система, є антикорупційні органи — нехай вони з цим розбираються.

Я знаю, що зараз ходить багато чуток про те, хто міг, власне, давати вказівки заступниці керівника Офісу Президента робити ці речі, але вони поки що не мають підтвердження.

І багато хто звернув увагу на те, що на оприлюднених плівках дуже багато прізвищ та імен затерті. Тобто там ідеться про якогось високопосадовця, але невідомо, про кого саме. І тут, я думаю, є дві причини. З одного боку, можливо, частина цих людей є свідками, і, відповідно, їхні імена не розкривають. А можливо, частина з них — майбутні або вже нинішні фігуранти справи.

Андрій Куликов: А може, їх там називають нецензурними словами?

Ігор Рейтерович: Частково, можливо, їх називають і нецензурними словами, бо ми, на жаль, уже побачили рівень спілкування на цих плівках. Та й раніше, на плівках «Міндічгейту», ми цей рівень спілкування теж, власне, бачили. Тому я думаю, що це ще не кінець історії. Вона, очевидно, матиме продовження.

Але Банкова, я не скажу, що якось спеціально до цього підготувалася, проте кілька днів тому було інтерв’ю Сергія Притули. Мені здається, він там озвучив ключовий меседж, який тепер транслюватиме ОП. Його запитали про Міндіча, і він сказав, що, коли спілкувався із Зеленським, Зеленський назвав Міндіча злодієм і використав ще нецензурне слово.

Оце, мабуть, і буде позиція влади: ми, на жаль, не можемо контролювати певні дії, які відбуваються, але будемо ухвалювати рішення, звільняти людей, відсторонювати їх. А оскільки поки що принаймні немає інших прізвищ, то й до нас, мовляв, жодних питань немає.

Крім того, комунікація взагалі залишає бажати кращого. Я, чесно кажучи, слабко уявляю попередніх президентів — можливо, за винятком Януковича, бо там узагалі була своя специфіка, — за яких на тлі такого скандалу ми кілька днів, уже третій день, не чули б жодного коментаря від президента. Нехай навіть у режимі монологу, як це зараз у нас відбувається.

Очевидно, була б якась реакція, заява, можливо, пресконференція. А тут складається враження, що на Банковій або дуже розгубилися й просто не знають, що робити далі, або вирішили й надалі грати роль дурника: мовляв, ми тут ні до чого, у нас є важливіші питання — давайте ними й займатися.

«У Федорова вийшов фальстарт»

Вікторія Єрмолаєва: Якщо говорити про Федорова, чи можливо теоретично, що ця абсурдна заява — давайте відверто, вона була дуже дивною — була частиною піар-технологій, політтехнологій або чогось іншого, щоб зіграти на руку Банковій?

Адже той кредит довіри, про який я вже згадувала, він фактично втратив за один день — навіть серед своїх найпалкіших прихильників. Чи все ж таки це була суто його ініціатива і, відповідно, його особиста відповідальність?

Ігор Рейтерович: Є така версія або теорія, дещо конспірологічна: Федоров виходить і робить таку заяву, після чого в Threads — а це його основна аудиторія — починається активне обговорення.

Я просто не так активно користуюся Threads, переважно лише читаю. Але колеги, які там постійно сидять, буквально за годину після звернення Федорова надіслали мені дуже багато дописів, які там з’явилися.

Вікторія Єрмолаєва: Мій улюблений коментар у Threads під зверненням Федорова написала одна з активісток. Це був найпопулярніший коментар — близько восьми тисяч вподобань: «Взагалі-то ми скидалися на штори, а не на машину директора», якщо вам зрозуміла моя метафора.

Ігор Рейтерович: І там ще були коментарі приблизно такого змісту: «Та ні, які вибори? Повертаймось до Зеленського». Тобто, мовляв, ми його критикували, але зараз, очевидно, нічого такого робити не можна. Є така теорія, але я в неї не дуже вірю. По-перше, я взагалі не розумію, навіщо це було Федорову — для нього тут самі мінуси.

І другий момент: я не вірю, що нинішня влада, на жаль, здатна настільки далеко дивитися з погляду політтехнологій і все так прораховувати. Вони не схожі на тих, хто готовий вибудовувати якісь такі складні комбінації. Як правило, вони діють досить прямолінійно.

Тому мені здається, що Федоров тут мав якісь власні інтереси. Один із них, до речі, міг полягати в тому, щоб, оскільки заява вийшла ввечері, спробувати таким чином зірвати голосування в парламенті наступного дня. Наскільки мені відомо, у його команді справді була впевненість, що це може спрацювати.

А фактично вийшло з точністю до навпаки. Деякі депутати писали: «Після цієї дитячої, інфантильної заяви я принципово натиснув кнопку “за” Хмару», хоча до цього, наприклад, збиралися утриматися або взагалі не голосувати. Тобто так, у Федорова десь вийшов фальстарт.

Але, знову ж таки, всі звернули увагу на вибори, а мені здається, що його основний меседж усе-таки був таким: система погана, але, умовно кажучи, «бояри погані». Про президента він не згадував. Мовляв, давайте якось переформатуємо цю систему. І, мабуть, він сподівається, що зможе туди повернутися. Тобто певні шляхи для себе він залишив.

«Федоров зможе зберегти певну підтримку українців»

Ігор Рейтерович: Я спілкувався з колегами-соціологами щодо довіри до Михайла Федорова, бо спочатку мав одну позицію, але вони мене переконали, маючи на руках відповідні розкладки.

Я думав, що якщо станеться щось подібне, то Федоров дуже швидко втратить усі свої рейтинги й так далі. Вони кажуть, що ні. Та база, яка вже сформувалася, дозволить йому зберігати певну підтримку. Звісно, рейтинги зменшаться, але певна база в нього залишатиметься щонайменше ще кілька місяців.

Головне питання — що він із цією базою робитиме далі, як її використовуватиме. Це залежить від того, де він буде далі. Бо сьогодні вранці з’явилася інформація, що він нібито збирається разом із командою їхати до Сполучених Штатів.

Представники його команди окремо наголосили: «Ми їдемо суто говорити про miltech, про технологічні речі. Жодних зустрічей із політиками». Усі відразу повірили, що, звісно, їдучи до Сполучених Штатів, навіть якщо говорити про війну й технології, жодних зустрічей із конгресменами, сенаторами чи іншими політиками не буде.

Мені здається, що Федоров, можливо, зараз трохи переоцінює те, що він там робив, і буде намагатися далі залишатися в цій системі, сподіваючись, зокрема, що в якийсь критичний момент його можуть повернути. І тоді він, умовно кажучи, повернеться на білому коні: «Ось, я прийшов вас рятувати» — і так далі.

Подивимося. Насправді тут усе може піти по-різному. У нас уже неодноразово з’являлися такі особи: їхні рейтинги зростали, а потім так само обвалювалися.

«Це був косплей Зеленського 2019 року»

Ігор Рейтерович: Федоров у своєму зверненні — і це, мабуть, єдине, що в нього добре вийшло, — непогано скосплеїв Зеленського. Але мені здається, що зовні це був такий собі косплей нинішнього Зеленського, а концептуально — спроба скосплеїти Зеленського 2019 року. Наскільки це було вдало — скоро побачимо.

Вікторія Єрмолаєва: Так, після його звернення одразу захотілося якийсь серіал переглянути, правда? Просто один в один. А може, там ті ж політтехнологи працюють, ні?

Ігор Рейтерович: Так і є. Федоров — це та людина, яка у 2023 і 2024 роках приводила до Офісу Президента кількох політтехнологів. Кажуть, що президент якось на вузькій нараді сказав Федорову: «А що в нас там із партією? Може, треба щось із нею далі робити?»

І він приводив якихось політтехнологів, пропонував певний ребрендинг і так далі. Потім, наскільки я розумію, ці ж політтехнологи розробили для нього план реформи Офісу Президента, коли він проходив співбесіду на цю посаду. Але там справді був дуже радикальний план. Президент відмовився, бо на той момент уже більше схилявся в бік Буданова.

Думаю, що там працюють певні люди, які брали вже готові кальки й десь їх використовували. Але вийшло не дуже, тому що вони просто не зрозуміли нерв суспільства. Йшлося навіть не стільки про персоналії, скільки про певні принципи. І тоді в мене виникають питання до фаховості цих політтехнологів.

Якби Федоров уже хотів грати в якусь серйозну гру, йому треба було б виголосити цей спіч про погану систему влади, а наприкінці обов’язково сказати: «Я визнаю свою причетність і те, що я теж доклався до цієї системи. Я намагався щось змінити, але в мене не вийшло». Це треба було визнати. Але він цього не зробив.

І мені здається, що це поки що історія про не надто високий рівень саме політичного інтелекту.

«Деяких людей Зеленський намагається далеко від себе не відпускати»

Ігор Рейтерович: Володимир Олександрович із деякими людьми розходиться дуже жорстко — рве стосунки й так далі. Була, наприклад, історія з Андрієм Богданом.

Але тих людей, які йдуть, проте не мають якихось кримінальних справ чи інших серйозних проблем, він усе ж намагається далеко від себе не відпускати. За винятком однієї людини, яка колись працювала в нього прессекретаркою, але там своя історія.

Але зверніть увагу на інших. Навіть Дмитро Кулеба, який пішов теж не надто задоволений, щойно почав щось робити, робити заяви трохи опозиційного характеру — і тут президент одразу з ним зустрівся, вони поговорили.

Подивіться зараз на риторику Кулеби — вона просто змінилася. Тобто президент намагається з такими людьми принаймні не переходити у стан відкритої ворожнечі.

Плюс не забувайте: Кулеба, Федоров, Умєров і ще низка людей, які досі залишаються поруч із президентом, — це люди, які знають, що відбувалося у 2021 році, у 2022-му, що було на перших так званих перемовинах із Росією, і багато-багато інших речей, які досі залишаються непублічними.

І ніхто ще не написав із цього приводу якихось мемуарів. Ви ж бачили, якою була реакція Офісу Президента навіть на книжки, які написав, наприклад, Саймон Шустер, де він трохи привідкрив те, про що мав певну інформацію. Були й інші публікації про ці моменти.

Тому я думаю, що президент просто не хоче переводити цих людей у стан ворогів. А вони це розуміють і теж не хочуть остаточно спалювати мости. Бо колись президент може сказати: «Повертайся». Ось історія з Кубраковим, наприклад. Спочатку він відійшов, але потім президент його повернув.

З Єрмаком та сама історія. Єдине, що вони публічно нібито не спілкуються. Але ми ж дорослі люди й прекрасно розуміємо: якщо людина пішла, але при цьому безліч людей, яких вона привела, залишаються на своїх місцях і їх ніхто не змінює, то, мабуть, у цієї людини певний вплив зберігається — починаючи від наглядових рад і закінчуючи, власне, людьми, які працюють в Офісі Президента.

«Тема з жіночою мобілізацією не злетить»

Вікторія Єрмолаєва: Колишній міністр оборони Резніков заявив, що в Україні потрібно запроваджувати жіночу мобілізацію і що зрештою ми до цього прийдемо.

Усе це відбувається паралельно — я не кажу, що це спеціально збіглося в часі, але так сталося, — з масштабною інформаційною атакою росіян у соцмережах. Є відповідні дослідження наших колег, які свідчать, що жіноча мобілізація — один із наративів, який зараз дуже активно просувають. Особливо на тлі того, що Європейський Союз також обмежує захист для українців: мовляв, жіночу мобілізацію в Україні обов’язково запровадять. І, звісно, це обурює частину населення.

І тут виходить Резніков і нібито підсилює всі ці наративи та вкиди, кажучи: ні, жіноча мобілізація все-таки буде, вона потрібна і так далі. Для чого зараз це робиться і в чому сенс? Навіщо росіяни просувають цей наратив і чому українські політики можуть його підживлювати?

Ігор Рейтерович: Зрозуміло, для чого це роблять росіяни. Їм потрібно якось розхитувати ситуацію всередині країни.

Щодо Резнікова, то, знаєте, як на мене, він із тих людей, які дуже виважено ставилися до своїх заяв, коли він був міністром оборони й не тільки.Мені здається, що він сказав це не просто так. Можливо, було якесь прохання звідкись: мовляв, вкинь цю тему.

Я, до речі, бачив цей фрагмент, хоча повністю інтерв’ю ще не дивився. Він там каже: «Зараз мене захейтять у коментарях, але я скажу як є». І далі — традиційний приклад Ізраїлю: нам потрібна жіноча мобілізація, тому що жінки прекрасно можуть працювати на тилових посадах, і в нас же гендерна рівність.

І тут він уже трохи сам собі суперечить, коли починає розповідати, що є окремі посади для жінок і чоловіків. Якщо ти говориш про гендерну рівність, то навіщо знецінювати той факт, що у Збройних Силах України дуже багато жінок служать на передовій і демонструють прекрасні результати, зокрема в боротьбі з ворогом?

Тому я не виключаю, що це якраз така історія: давайте ми це вкинемо, люди зараз за це зачепляться, два-три дні говоритимуть про цю тему. А ми не можемо про це не говорити, тому що воно вже несеться, це вже починають обговорювати. І це трохи відверне увагу від того, що насправді відбувається. Не виключено, що він зробив це не з власної ініціативи, а було якесь прохання озвучити цю тему.

Зрештою, скільки часу про цю людину взагалі нічого не було чути. Він ніде не з’являвся, жодних коментарів не давав. А тут виходить, розповідає про «яйця по 17», про те, що це мем, і про багато інших речей.

І я не здивуюся, якщо він зараз знову десь з’явиться у владі. Можливо, вирішили, що вже минуло достатньо часу, ця історія трохи вщухла. Зрештою, у нас, здається, близько 40% посад послів досі залишаються вакантними.

І розповідати про кадрову кризу не треба, тому що дипломатів у нас достатньо. Просто цим людям свідомо обрізають будь-які можливості будувати нормальну кар’єру, як це заведено на дипломатичній службі. Тому я не виключаю, що зараз його можуть кудись повернути й він займатиметься якимись такими речами.

Але очевидно, що ця тема з жіночою мобілізацією не злетить. Я взагалі не уявляю, за яких умов Верховна Рада не те що може ухвалити таке рішення, а навіть почне його розглядати. Крім того, якщо ви говорите про проблеми з мобілізацією, то, можливо, треба починати з двох із половиною мільйонів людей, які просто не оновили свої дані й узагалі перебувають поза системою.

Тому що в нас справді парадоксальна ситуація. За все відповідають військові, які вже мобілізовані, плюс ті люди, які оновили свої дані. Хтось має відстрочку, хтось — бронювання, хтось — інші обставини, але всі вони перебувають у фокусі уваги, тиску та інших заходів. То, можливо, варто зайнятися іншими елементами цієї системи, які досі залишаються поза увагою.