Росія переміщує цивільних заручників глибше своєю територією: у Чечню, Мордовію, Удмуртію — Решетилова

Про кількість цивільних заручників

Ольга Решетилова: Найбільша проблема української держави й світової спільноти – ніхто не знає точних цифр цивільних заручників. Причиною цьому є багато факторів. В тому числі, що з окупованих територій отримати інформацію надзвичайно важко. В загальній кількості зниклих безвісти, очевидно, є й цивільні заручники. Росія не комунікує це питання взагалі ні з ким, навіть з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Ніхто не має доступу до місць утримання, тому остаточну цифру сьогодні дізнатись неможливо. Станом на вчора наша організація ідентифікувала 1357 цивільних заручників.

«Ідентифікація» відбувається тоді, коли ми маємо свідків або інші підтвердження затримання або утримання людини. Це можуть бути родичі, при яких відбувалось затримання. Опитуємо всіх звільнених військовополонених – показуємо їм списки, фотографії. Невеликий відсоток уточнили представники МКЧХ, яким підтвердила інформацію РФ.

Ми припускаємо, що кількість цивільних полонених може бути у 5-7 разів більшою. Одне з найголовніших завдань – знайти цих людей та ідентифікувати їх. Тільки наша організація визначила 120 місць утримання на окупованих територіях та в Російській Федерації. Цих людей розвозять постійно. Росія дуже активно їх переміщує глибше і глибше на свою територію. Ми вже маємо утриманих у Чечні, Мордовії, Удмуртії.


З часом знайти заручників буде все складніше. Тому, надзвичайно важливо зараз розробити механізм пошуку та ідентифікації людей, яких ми називаємо цивільними заручниками. Оскільки це питання вже підняли на рівні Генасамблеї ООН, то далі має бути суто технічна робота з визначення механізму.

Як звільнити цивільних заручників

Ольга Решетилова: Найважливіше завдання – це їхнє звільнення. На превеликий жаль, на сьогодні не існує жодного механізму, який би дозволив нам звільнити цивільних заручників. Якщо ми говоримо про військовополонених, то обмін може відбуватись за правилами Женевської конвенції. Час від часу Україні вдається звільнити військовополонених.

Ми вимагаємо безумовного звільнення цивільних заручників, бо це воєнний злочин. Організація бачить тут всі ознаки злочину проти людяності. Ми вбачаємо в резолюції Генасамблеї великий шанс на створення спеціального механізму через інструменти ООН. Це має бути спеціальна міжнародна робоча група, яка вже буде залучати інші методи й засоби впливу на Росію для того, щоб звільнити цивільних заручників.

До певного періоду цивільних додавали до списків обміну з військовослужбовцями. Це працювало, поки Росія вважала їх своїм «обмінним фондом». На сьогодні, на жаль, так не працює. Чесно кажучи, це дуже небезпечна доріжка, якщо Росія за допомогою цивільних буде набирати обмінний фонд, то ми просто цю історію не закінчимо ніколи.

• Вони на окупованих територіях мають безлімітний ресурс цивільних і можуть набирати їх до нескінченності, щоб потім обмінювати на своїх військових, шантажувати Україну та вимагати певних поступок.

Цивільні заручники мають бути звільнені безумовно. Ми прекрасно розуміємо, що Росія ніколи не звільнить всіх одночасно, бо таким чином покаже масштаб власного злочину. Якщо буде створена міжнародна робоча група, швидше за все на базі ООН, то треба розділяти цивільних на різні групи відповідно до статі, віку, професійної приналежності. Варто ділити їх на маленькі групи й по кожній вести окремі перемовини. Таке рішення може стати одним зі шляхів до їхнього звільнення.

Читайте також: Після обміну боїшся спати, щоб не прокинутися, і це не виявилося сном — звільнений з полону військовий

Про створення спеціальної інституції

Ольга Решетилова: Наша організація та держава ведуть перемовини з дуже багатьма країнами для того, щоб вони знаходили підходи та методи тиску на Росію. Я нещодавно повернулася зі США, де спілкувалась з місіями ООН. Також була комунікація з американськими посадовцями, які відповідальні за звільнення цивільних заручників. На жаль, в Україні такої інституції немає, хоча держава вже не перший рік зіштовхується з цією проблемою. Ми наполягаємо на тому, що потрібний спеціальний орган зі звільнення цивільних заручників. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими мотивований звільняти насамперед захисників та захисниць. Цивільними зараз більш активно став займатися Офіс Уповноваженого з прав людини. Проте, він ніде не визначений як відповідальний саме за перемовини й за звільнення цивільних заручників.

Окрім того, у нас є величезна проблема всередині держави через відсутність спеціального органу, який уповноважений комунікувати з родинами цих заручників. Вони залишаються сам на сам зі своєю проблемою. Потрібна інституція задля створення реєстру цих заручників, їхній пошук та ідентифікацію. Все це може робити одна посадова особа або орган, який визнаний в державі, й може ініціювати перемовини на міжнародному рівні.

Читайте також: Не витримала і провідала бабусю у Маріуполі — як молода дівчина стала «терористкою Зеленського»

Про покарання

Ольга Решетилова: З доступом до полонених є величезна проблема. МКЧХ не може публічно комунікувати про труднощі, з якими вони зіштовхуються в Росії. В організації вважають, що краще про це публічно не говорити, бо тоді взагалі не буде звʼязку. Можливо, в цьому є певна логіка. Однак такий стан справ створює ілюзію у міжнародної спільноти, що існує якийсь механізм. Мовляв, МКЧХ комунікують з Росією, то чому ви кажете про якусь проблему з доступом. Але представники організації не бачать особисто цих людей, за виключенням одного-двох місць утримання. Йдеться ж про 120 місць і тисячі заручників у РФ.

Треба чинити ще більший тиск на Росію. Одна з наших ідей – піддавати санкціям по всіх можливих режимах керівників пенітенціарних установ, департаментів ФСБ та Слідчого комітету. Йдеться не тільки про те, щоб просто обмежити їм доступ до Європи чи країн Північної Америки.

• Річ у тім, що ці люди вважають, що про них ніхто не знає, їх захистить Росія і їм нічого за все це не буде. Усі катування, позасудові страти відбуваються в їхніх установах або за їхньої участі. Ми хочемо показати, що знаємо про них і рано чи пізно вони та їхні родини понесуть покарання за свої звірства.

Читайте також: Керівники Оленівки стояли в кінці алеї, на якій падали і помирали «азовці», і просто пили каву — Тетяна Катриченко

Нагадаємо, цивільні заручники — це невійськові люди, які потрапили у полон до росіян. Це найбільш незахищена категорія полонених. Їхнє захоплення — поза правовим полем, а держава поки не має жодних механізмів, як цим людям допомогти. Росія використовує цивільних заручників як метод шантажу та тиску на українське суспільство. Заручників росіяни хапають на нині окупованих територіях, в зоні бойових дій, також є багато полонених із тих територій, звідки окупантів вже вибили. Скількох цивільних українців утримують в російському полоні точно не відомо, можливо це тисячі людей.

За словами доньки цивільного полоненого Юлії Хрипун, Україна не має механізму для звільнення цивільних. За Женевськими конвенціями цивільних полонених мають просто повертати, а не обмінювати. Однак Росію це не влаштовує і вона не йде на ці умови.

Як розповіла ГР Тетяна Катриченко, координаторка Медійної ініціативи «За права людини», кількість людей, які зникли безвісти з початку повномасштабної війни в Україні, — понад 20 тисяч. Серед них і військові, і цивільні. Тих цивільних, які перебувають у тюрмах Росії, — менше. За даними Медійної ініціативи «За права людини», таких людей 1350.

 Відомо, що укінці 2022 року РФ рапортувала про понад 700 000 українських дітей, які проживали на той час на території РФ. Це депортовані та викрадені діти. Їх вивозять нібито на оздоровлення або на відпочинок у таборах до тимчасово окупованого Криму, Росії чи Білорусі.

У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової через насильницьке вивезення українських дітей, що є ознакою геноциду. 

Уповноважений президента України з прав дитини у 2014-2021 рр. Микола Кулеба зазначив, що станом на березень 2023 року стало важче знайти інформацію про викрадених українських дітей. 

У червні 2023 року омбудсман Дмитро Лубінець заявив, що депортовані українські діти перебувають у 57 регіонах Росії. Він сказав, що окупанти використовують дитячу працю та мілітаризують українських дітей. Тоді ж стало відомо, що російські окупанти використовують територію Білорусі для вивезення українських дітей.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі