Оксана Залеська: Мультфільми — це природний інструмент для дітей. Діти зараз орієнтуються саме на візуальний контент. Тому мультфільми — це інструмент, через який можна спілкуватися з ними. Вони пробуджують уяву, надихають, допомагають. Це зручний інструмент і для батьків. Бо ним можна пояснити дітям як, наприклад, собі допомогти, як підтримати себе та близьких. Це корисно власне не тільки дітям, а й дорослим.
«Ми розробили 3 мультфільми»
Оксана Залеська: Перший мультфільм про те, як дорослим підтримати дітей під час війни. Другий — про те, як стрес впливає на процес навчання. Третій — як дорослим підтримати себе для того, щоб бути в ресурсі та спроможними піклуватися про дітей.
Ці три мультфільми можна назвати навчальними, з однієї сторони. З іншої — це мультфільми, які спонукають до створення.
Я брала участь у створенні цих мультфільмів. Першою людиною з моєї родини, яка їх оцінювала, була моя семирічна дитина. Він подивився ці мультики, і одразу почав щось робити. А саме сімейну гру, в якій кожний учасник може отримувати цікаві завдання, які підсилюють ресурси та надають можливість згадати, що тобі допомагає, коли ти хвилюєшся, втомився тощо. Він зробив фішки, намалював ігрове поле. І це та активність, яка допомагає дитині почуватися більш впливовим, наповненим силою, самостійним.
Якщо говорити про вікові рамки, я б не обмежувала їх. Ці мультики можуть дивитися діти, починаючи з 3-4 років (тоді, коли взагалі бажано починати дивитися мультфільми) і до нескінченності. У дорослих також залишається ця дитяча частина, яка потребує підтримки.
Думаю, ці дитячі мультики будуть цікаві й дорослим. Наприклад, у мультику про вплив стресу на спроможність навчатися та сприймати інформацію у досить цікавій формі подана наукова інформація про те, що з нами відбувається та як реагує наш мозок на випробування і що не треба робити в таких ситуаціях.
Ми рекомендуємо дорослим (батькам та учителям) спочатку встановлювати контакт з дитиною, розвантажити дитину вправами, аби зняти напруження. Попіклуватися про внутрішній стан дитини. І тільки потім розпочинати інтелектуальне навантаження. Такий алгоритм надає набагато більше ресурсу.
Читайте також: 77% дітей зіткнулися з обстрілами і бомбардуваннями за час повномасштабної війни — дослідження
Оксана Залеська: Діти залежать від дорослих. У хорошому сенсі. Вони спираються. Тому що це важливі для них фігури. Якщо така людина сама буде в поганому стані, вона не зможе опікуватися дитиною та підтримувати її. Мало того, діти, у яких батьки знесилені, починають у своїй поведінці проявляти проблеми батьків. Таким чином наштовхуючи дорослих на думку про піклування. Тоді батьки починають щось робити. Перш за все з дитиною, намагаючись їй допомогти. Але приходять до того, що є необхідність зробити щось для себе.
Наші мультики для батьків насичені різними ідеями, як дорослі можуть про себе подбати. Не буду спойлерити. Подивіться.
Читайте також: Як говорити з дітьми про війну за допомогою вигаданих історій: Розповідає авторка книжки «Хоробрі казки»
Від початку повномасштабної війни діти в Україні провели у підземних укриттях в середньому близько 920 годин, або понад 38 днів. У середньому повітряні тривоги в Україні тривають близько години. Однак під час великих ракетних атак родини із дітьми можуть провести до 8 годин під землею.
Як сказати дитині, що почалася велика війна? Як пояснити, чому ми покинемо свій дім? Чому тато чи мама взяли у руки зброю? Та чому є люди, які прийшли на нашу землю чинити лихо. Про це в етері Громадського радіо розповідала українська співачка Олена Тополя, більш відома як Альоша. А також у подкасті порадами поділилась дитяча психологиня про те, що робити, коли дитина побачила війну.
Що таке посттравматичний синдром і чи всі українці страждатимуть на нього після війни? Ми розпитали психотерапевтку-консультантку, співзасновницю платформи психологічної підтримки «Хаб стійкості» Анастасію Ніжнік.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі