Петро Андрющенко: За 2 роки великої війни ми дійшли до тої точки, коли вже немає сили мовчати про проблеми наших людей. Сам по собі термін «внутрішньопереміщені особи» не відображає ситуацію. Ми ніякі не «переміщені особи». Нас ніхто не переміщував. Ми фактично біженці, змушені мігранти. Ми втратили все.
Тепер ми бачимо, що за 2 роки замовчування проблеми існування великої кількості таких мігрантів, держава робить найбільш цинічний крок, забираючи останнє в людей, які й так втратили багато.
Якщо бути взагалі справедливим, то питання позбавлення цих виплат (2000 грн) почалося ще з вересня 2022 року. На сьогодні приблизно 80% внутрішньопереміщених людей вже не отримують цю допомогу, за умови зміни правил її нарахування, які запровадив наш уряд. Це викликає повне непорозуміння.
Читайте також: ВПО: максимальна інтеграція чи збереження власної ідентичності?
Андрій Куликов: У чому полягала основна зміна?
Петро Андрющенко: Основна зміна у перерахуванні нашого матеріального стану, скажімо так. Наприклад, якщо внутрішньопереміщена людина придбала якусь нерухомість на суму 100 тисяч гривень, то всі члени її сім’ї позбавляються права отримувати цю допомогу. 100 гривень — це аж 3,5 тисячі доларів. Я думаю, що кожна людина в Україні розуміє, яку нерухомість можна придбати на 3,5 тисячі доларів. І чи це дійсно розкіш, через яку людина втрачає підтримку держави? Враховуючи, що у неї не залишилося нічого. Є певні обмеження, пов’язані з отриманням доходу, з наявністю депозитів, придбанням авто тощо. А ця автівка може бути фактично єдиним засобом для існування та заробітку.
У підсумку 80% внутрішньопереміщених людей позбавлені права отримувати будь-яку допомогу. Це призводить до шкідливих наслідків держави, про які ми всі мовчимо. Наприклад, це спонукає всіх отримувати заробітну плату в конвертах, обходячи поставлені державою обмеження.
Петро Андрющенко: Я маю на увазі офіційні органи влади й усе, що з ними пов’язано. Зрозуміло чому. Цим питанням опікується ціле міністерство. Ми маємо цілого віцепрем’єра з цих питань. Але ми бачимо не розв’язання проблем, а навпаки ми бачимо, що наше міністерство створює додаткові проблеми для наших людей. Це означає, що ніхто навіть не заглиблюється у ці питання. Ми не бачимо, щоб хтось вивчав для початку проблеми внутрішньопереміщених людей. І питав у них про те, що може зробити держава прямо зараз. Насправді такі рішення лежать під ногами.
Проблема номер 1 — це житло. Ми всі змушені шукати прихисток. Подивімось на наші гуртожитки. Їх можна використовувати, переобладнати за теперішніх умов.
Слухайте також: Допомога з працевлаштування переселенців: яка ситуація в областях?
Петро Андрющенко: Я не можу казати, що, наприклад, Київська міська влада не опікується зокрема маріупольцями та не намагається допомогти. Чи Дніпровська, Львівська. Фактично всі обласні центри в діалозі. Ніхто не відвертається від нас. Але питання громад і муніципальних бюджетів — це одне питання. А державний рівень — це інше. Муніципальні громади не мають того ресурсу, який мав би змогу нам допомогти. Він є на рівні держави.
Але всьому рано чи пізно настає кінець або час, коли мовчати вже не можна. Або просто стається соціальний вибух попри все. Так от прямо зараз ми не наближаємось, ми несемось в точку вибуху.
Цей вибух може бути будь-яким. І це найгірше. Враховуючи те, що відбувається в країні станом на сьогодні. Я маю на увазі соціальний стан суспільства. Мені страшно подумати до чого це може призвести.
Варто не забувати, що окрім наших певних можновладців, які не думають про наших людей, про наших людей думають інші — наприклад, Федеральна служба безпеки РФ, яка дуже ефективно буде підпалювати всі ці питання разом із питанням, наприклад, мобілізації. Якщо людину довести до краю, зрозуміло, що вона вибухне вже без огляду на подальші наслідки як для себе, так і для держави. Ми стоїмо в точці, дуже наближеній до цього.
Ми мусимо привертати увагу до наших людей. Йдеться щонайменше про пів мільйона людей лише на території України. Частина людей — це наші воїни, які воюють на передовій, а їхні сім’ї знаходяться тут. Але йдеться не лише про нас. Є цифра — близько 4 млн біженців, які знаходяться закордоном. Я кажу про наших жінок і дітей.
Це комплексний підхід і комплексне ігнорування. А потім знаходиться хтось, як от вчора пан Лещенко, який каже: «Це зрада. Повертайтесь додому». У мене є велике питання — куди він кличе внутрішньопереміщених людей? Маріупольців, наприклад. Жити на вокзалі в Києві? Чи де?
Усе це показує, що ми дійшли точки, через яку ми не можемо мовчати. Ми маємо казати вголос так, як воно є. Тому що це замовчення вже дійшло до критичного стану.
Читайте також: Як зміниться процедура виплати допомоги переселенцям?
Нагадаємо, з 1 вересня 2023 року частина ВПО позбавлені права отримувати кошти від держави. Це, зокрема, ті, хто не має офіційного статусу ВПО, люди, які перебувають за кордоном понад 30 календарних днів поспіль без обґрунтованих причин або повернулися до постійного місця проживання. Також не мають виплат ті, хто нещодавно зробив дорогі покупки, наприклад, автомобіль, будинок або квартиру.
У липні 2023 року уряд затвердив новий порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним людям: вони отримуватимуть виплати не більше ніж 12 місяців. Зміни спрямовані на зменшення видатків держави.
Як зазначено у постанові № 709 на сайті КМУ, суттєво змінюються умови отримання грошових виплат, впроваджуються певні критерії до отримувачів. Розмір допомоги залишається незмінним: для людей з інвалідністю та дітей – 3000 гривень, для інших – 2000 гривень.
З 1 серпня 2023 року виплата допомоги буде автоматично продовжена тим, хто її отримує, за виключенням тих, хто перебуває за кордоном понад 30 днів, відбуває покарання в місцях позбавлення волі або був засуджений за певними статтями ККУ, повернувся до покинутого місця проживання.
Раніше Громадське радіо повідомляло, що люди, які через війну переїхали в інше місто чи регіон України, можуть стати повноцінними учасниками економічного та громадського життя в містах і селах, де тепер мешкають. Для цього діє ефективний механізм — ради внутрішньо переміщених осіб при місцевих органах влади.
Станом на липень 2023 року в Україні рівень безробіття серед ВПО сягав майже 51%. Про це в етері ГР повідомила експертка у сфері ринку праці Тетяна Пашкіна.
Також нагадаємо, що у березні торік Україна подолала кризовий поріг за кількістю внутрішньо переміщених людей (ВПО). Станом на початок березня зареєстровано понад 5 мільйонів відповідних заявок. Ще стільки ж українців знайшли притулок за межами держави.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі