У цьому епізоді Катерина Мацюпа і Ліза Цареградська говорили про фізичне навантаження і його вплив на морально-психологічний стан.
Катерина Мацюпа: Наше тіло — це цілісний організм. Ми не можемо ізольовано розвивати щось одне, і взагалі не зачіпати інше. Коли ми привчаємо себе до фізичного дискомфорту, яким є, наприклад, регулярні тренування, ми паралельно привчаємо себе бути витривалішими ментально. Це працює чарівним чином. Це описано і в наукових дослідженнях.
Зі свого особистого досвіду я це добре знаю. У 2018 році я відновила свої регулярні тренування. Зараз розумію, що тоді я була в доволі тривалому депресивному епізоді. Це проявлялося в багатьох речах. Одними із дзвіночків, які сигналізували про це, були моя часта плаксивість, неможливість концентруватися, безпричинний смуток. Усе це виливалося у те, що я не могла ефективно розв’язувати робочі задачі, ситуації, проблеми. Усе це закінчувалося плачем. Ховался десь на роботі і плакала. Потім це переростало у те, що я вдома відкорковувала чергову пляшку вина і плакала ще там. Я тоді і спала більше, ніж 8 годин. Для мене зараз це типова клінічна картина того, що це був депресивний епізод. Зараз це все складається у дуже чіткий пазлик. Тоді я не могла зібрати до купи всю цю інформацію і проаналізувати. Мені здавалося, що зі мною все нормально.
Я пішла у тренажерний зал на групові заняття. Почала займатися. Обирала тренування поміцніше. Спочатку було дуже важко. М’язи боліли. Місяців за 3 страждань я зрозуміла, що моє життя суттєво покращилося. Я стала швидша, спритніша, м’язи так не боліли. Також я стала по-іншому спілкуватися з людьми, стала ефективніша у розв’язанні побутових задач і проблем.
Ліза Цареградська: Тобто самі проблеми не зникли, але змінилося твоє ставлення до них?
Катерина Мацюпа: Саме так. Зник той підхід, що був. Настрій змінився. Раніше кожного разу це були істерика, сльози. Зараз же це досвід, який я знаю як розрулити. Я свідома того, що не у всіх буде такий шлях. Але це мій особистий досвід.
Слухайте також: Паска, ковбаска: як зробити частиною «тарілки здорового харчування»
Ліза Цареградська: Фізична активність у моєму житті була присутня завжди. По-перше, це заохочували мої батьки. Мене віддали на бадмінтон. Потім я ходила в тренажерні зали. Спорт був. Але я його не любила завжди. Бо це було з примусом. Це тисло на мене.
У мене були різні історії. У юному віці я бігала по 12 км на день, наприклад. Були «запої» фізичної активності. А потім тиша. Але думаю, мені бракувало регулярності. Бо полегшення від спорту я не відчувала. Мій морально-психологічний стан, починаючи років з 17, коливався від дуже поганого до супер поганого.
Коли я лікувала свою депресію та тривожний розлад, почала впроваджувати правильне харчування та фізичну активність. Зараз я дуже чітко відчуваю, як це — коли є регулярність, нормальний сон, харчування та фізичні вправи. Це дуже впливає на мою резистентність. Дитина, роботи, новини, події у побуті, стресові ситуації. Тільки зараз я відчуваю, що можу все це тримати. Якщо маю цю системність і роблю все правильно. Бо щойно це випадає, я більш нервова.
Читайте також: Фізична активність допомагає зменшити тривогу
«З понеділка!» — подкаст про те, як почуватися добре у власному тілі щодня. Усі попередні випуски можна переглянути ТУТ
Уся інформація, обговорювана під час програми, має виключно інформаційний характер. З будь-якими запитаннями стосовно вашого здоров’я, призначення будь-яких препаратів, методів лікування тощо звертайтеся до сімейного лікаря або до профільних лікарів.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі