Згенероване ШІ відео нібито атаки на Тель-Авів
Єлизавета Цареградська: Сьогодні ми будемо говорити про дезінформацію в контексті того, що наразі відбувається на Сході та стосується Ізраїля й Ірану. За вашою оцінкою, наскільки багато дезінформації існує у цій площині? Які фейки зустрічаєте як фактчекерка?
Олена Чуранова: Звісно, будь-яка війна у сьогоднішніх умовах обов’язково буде супроводжувати значною хвилею інформаційних операцій, поширенням дезінформації. Ця війна не є винятком. Ми бачимо чимало різноманітних фейків. Ми живемо в еру доступного генеративного штучного інтелекту, тож кількість цих фейків чимала. Вони стосуються як безпосередньо того, що відбувається в Ірані, так і України, інші країни. Чимало різних тез ми бачимо.
Єлизавета Цареградська: Якщо ви виокремити магістральні вектори, то що саме ви фіксуєте щодо операції в Ірані?
Олена Чуранова: Іран просуває тезу, що саме Сполучені Штати, Захід, країни, які беруть участь у цій операції, є агресорами, колонізаторами. Усе, що вони роблять, — тільки заради економічної вигоди. Їх у жодному разі не цікавить добробут цієї країни, її мешканців.
Також вони показують різними фейками про зруйновані бази, цивільні об’єкти, що інша сторона вже практично програла, або що вона завдає ударів по цивільних об’єктах, формує гуманітарну катастрофу, робить усе, щоб вбивати більше мирних жителів. Тобто бачимо, що це досить схоже на наративи, які й Росія просуває в ході російсько-української війни.
Єлизавета Цареградська: Які перекоси ви бачите у цих тезах, формулюваннях? Кого і як саме намагаються виставити найбільш злом?
Олена Чуранова: Звичайно, Сполучені Штати, Ізраїль, яких тут, звісно, роблять найбільшим злом. Усе ведеться заради того, щоб показати їх агресорами, ворогами, вбивцями дітей.
Дійсно була трагедія, коли влучили у початкову школу, і загинули діти, що підтвердилося. Ця історія розкручується досі. Іран та росіяни використовують її на підтвердження наративів про те, що США й Ізраїль хочуть знищити всіх іранців, вони зовсім не зацікавлені у зміні режиму, і все, що їх цікавить, це економіка, джерела, нафта тощо.
Єлизавета Цареградська: За вашими спостереженнями, наскільки тут вшита Україна? Може здатися, що ця ситуація безвідносна до війни в Україні, але чи ви спостерігаєте цю причетність?
Олена Чуранова: Звісно, спостерігаємо, так як наша організація передусім відстежує наративи, які стосуються України. Ми бачимо, що, як тільки цей конфлікт почався, то також з’явилися різноманітні фейки про Україну, тому що Іран та Росія союзники. Думаю, інформаційні операції іранці проводять теж не без порад своїх російських колег, тому що ми бачимо подібність у тому, як це відбувається.
Наприклад, наратив про те, як в Україні розпродається вся західна зброя. Він активно почав поширюватися з початком повномасштабного вторгнення чи навіть раніше. З 2022 року вибудувався наратив, що будь-яка зброя, яку передає Захід, потрапляє до мексиканських картелів, мафії і так далі. З початком війни на Сході ми побачили появу фейків про те, що в ракетах, якими відстрілюються Іран, були знайдені елементи зброї, яку Захід передав Україні. Тобто це свідчення про те, що Україна активно продає всю свою допомогу, і вона опиняється в Ірані, в Ізраїлі, будь-де, але не в самій Україні. Тож це доказ, що Україні не слід допомагати і довіряти.
Будь-який конфлікт, який відбувається в інших країнах, будь-яка інша війна для Росії — це подарунок. Це теж можливість зробити все, щоб про Україну якомога більше західних країн забули. На жаль, ми побачили, що хоча про Україну продовжують говорити, але, звісно, з початком цього конфлікту в міжнародних медіа значно менше згадують про нас. Росіяни просувають наратив, що про Україну забувають, що нам менше допомагатимуть, що всі установки ППО відпрали в Ізраїль чи на допомогу американцям, а в Україні вже нічого не залишилося, щоб захищати себе. Тобто поширюються деморалізуючі наративи.
Єлизавета Цареградська: Коли ми говоримо про неперевірені джерела, то розуміємо, що там очевидно потрібно вдаватися до фактчекінгу. Але бувають випадки, коли журналісти з великих видань працюють у своїх сферах, які не стосуються безпосередньо ситуації в Україні, а тому тут їхні знання дещо обмежені, і, можливо, тут можуть бути якісь маніпулятивні або неправдиві відомості. Наскільки це має місце бути? Ми говоримо про дезінформацію і фейкови в чистому вигляді чи зумовлені браком підготовки й нерозумінням ситуації?
Олена Чуранова: Звісно, на жаль, це має місце бути. Досі в журналістиці зберігається стандарт балансу, і він має бути, але не завжди. Ми маємо розуміти, що сьогодні ми не можемо давати дві сторони — росіян і українців — у російсько-українській війні, тому що логічно, що одна сторона є ворогом, агресором, і ніякої адекватної відповіді від цієї сторони не буде. Тому, висвітлюючи якусь війну, конфлікт, західні журналісти намагаються зберігати цей баланс, не розуміючи контексту, історії, не маючи якоїсь бази у цій темі. Звісно, вони можуть припускатися поверхового аналізу.
Із цим активно працюють Росія, Іран, Китай. Зокрема, вони мають своїх людей у міжнародних західних виданнях, які за певні кошти можуть написати колонку з певною думкою, наративом. Або, якщо це більш-менш збалансована історія, вони можуть взяти якусь цитату з цього матеріалу, перекрутити її, перекласти якось інакше і поширити уже у своїй інтерпретації.
Єлизавета Цареградська: Ідеться саме про аналітичні тексти, чи це можуть бути й новини?
Олена Чуранова: Так, аналітичні, opinions. Ми розуміємо, що це жанр, який дозволяє особисту думку, але вона з’являється, наприклад, у The New York Times, і потім росіяни беруть звідти окрему тезу і подають її як новину, яку написало це медіа.
Єлизавета Цареградська: Де ви фіксуєте найбільший такий потік неправдивої інформації?
Олена Чуранова: Якщо ми говоримо про Близький Схід, то передусім це Х, колишній Twitter. Якщо ми говоримо про те, як ці наративи намагаються просунути у наш простір, то це, звісно, Telegram, TikTok, а потім традиційні кремлівські медіа. Але передусім це соцмережі, якими найбільше користуються люди: Telegram в Україні й Twitter, Facebook за кордоному. Є різні сайти, які створювали з цією метою. Наприклад, у нас це мережа сайтів «Зов», які Росія спеціально створила для України. Далі ці наративи поширюються на традиційні медіа і блогерів, на ширшу аудиторію.
Єлизавета Цареградська: Коли ми говоримо про різноманітні Telegram-канали й інші ресурси, які не є великими медіа, де більш-менш перевірена інформація, який контент там продукують? Це маніпулятивні матеріали з використанням штучного інтелекту, пов’язані з людськими історіями, чи це стосується «злочинної влади»?
Олена Чуранова: Це обгортають в емоційну обгортку, щоб це спрацювало на нас, коли ми гортаємо новинну стрічку в будь-якій соцмережі у смартфоні. Це має бути щось емоційне, коротке, те, що зачепить наші емоції. Зокрема, щось, що стосується загибелі дітей, як ця історія з початковою школою, яка досі активно крутиться.
Дуже багато відео, згенерованих штучним інтелектом, про те, що всі американські бази вже зруйновані, або що після обстрілу Дубая там уже все у вогні. Так само було багато підроблених відео про Єрусалим, які показували, що весь центр міста горить, ведеться масовий обстріл, і Іран має успіх.
За допомогою штучного інтелекту, на жаль, сьогодні це дуже просто створювати контент. Спростовувати його також нескладно, але для цього потрібний час. Тому пропагандисти працюють над тим, щоб продукувати якомога більше такого контенту і завалювати ним наші стрічки, щоб люди не мали часу, можливості це все верифікувати і просто бути в емоційній хвилі, що все пропало, все горить, та сторона вже перемагає.
Єлизавета Цареградська: Думаю, що для українців та українок уже добре відома теза, що брехня подорожує швидше, ніж правда. Правда потребує більшої підготовки для спростування брехні, потрібно більше часу, аби навіть випустити такий контент. За вашими спостереженнями, чи є прицільна робота саме з українською аудиторією? Тому що ми говорили радше про розхитування ситуації, відвертання увагу від війни в Україні, неправдиву інформацію щодо використання коштів чи зброї. А як щодо внутрішнього українського ринку, які тут можуть бути тези?
Олена Чуранова: Для українців — різні деморалізуючі тези про те, що Захід забув про Україну, що допомоги буде дедалі менше через події на Близькому Сході. Також стосовно того, що Україна почала пропонувати свою допомогу партнерам, відправила фахівців для консультування. Насправді це кейс про нашу успішність, про те, що ми можемо ділитися своїми знаннями, технологіями. Але це також поширювалась як зрада, що у нас самих все погано, але Зеленський заради піару відправляє військових на Близький Схід, щоб якось улестити партнерів. Хоча насправді там не стільки військові поїхали, як цивільні, які знаються на технологіях БПЛА. Так само зрада про те, що систем ППО стане менше, бо щось із них ніби передали. Тому щодо України чимало таких кейсів.
Єлизавета Цареградська: Чи Ізраїль намагається спростовувати фейки, доносити правду і якось зменшувати негативний вплив дезінформації?
Олена Чуранова: Щодо Ізраїля мені складно сказати. З того, що я досліджувала, у контексті інформаційної війни вони добре розуміють важливість соцмереж сьогодні. У них в армії є окремі підрозділи, які займаються відстеженням того, що там відбувається, і просуванням наративів і пояснень подій у війні, чому вони вимушені починати або продовжувати ту чи іншу операцію.
Якщо відбувається влучання в цивільний об’єкт, то це ретельно обстежується. Вони не поспішають із відповіддю та спростовуванням. Спочатку вивчають, а потім показують, наприклад, що у певний об’єкт у секторі Гази влучив ХАМАС, тому що в той момент не було обстрілів з боку Ізраїля, або такий висновок можна зробити за координатами.
Єлизавета Цареградська: Коли йдеться про Ізраїль, крім фактчекінгу та пошуку першоджерел, важливо розумітися на історичних фактах, а це величезний пласт, де легко заплутатися. Які ми можемо дати поради нашій аудиторії, аби зменшити вірогідність того, що ми потрапимо на гачок дезінформації?
Олена Чуранова: Передусім просто формувати навколо себе список якісних медіа, які працюють в Україні з міжнародними новинами. Медіа з білого списку ІМІ мають журналістів, які спеціалізуються на міжнародній політиці. Варто намагатися читати їх, не дозволяти впускати до себе різні вкиди від анонімних джерел, Telegram-каналів і різних блогерів-дописувачів.
Ми розуміємо, що зараз ведеться війна, і всі швидко стали «експертами» з Близького Сходу. Якщо ви хочете прочитати якісну аналітику, важливо подивитися на бекграунд цієї людини, на те, чи її освіта уповноважує її щось коментувати, чи вона дійсно є експертом з цієї тематики.
Крім того, сьогодні перекладачі прекрасно працюють, і можна читати не тільки українські, а й англомовні медіа. Не обов’язково навіть знати англійську, щоб розширювати кругозір, читати різні точки зору.
Єлизавета Цареградська: На завершення я б хотіла запитати про інтенсивність продукування такої фейкової інформації. Як багато фейків продукується щодо України й інших тем станом на зараз?
Олена Чуранова: Якщо, наприклад, говорити про фейки, згенеровані штучним інтелектом, то, звісно, йдеться про збільшення. Їх дуже легко створювати, і фактчекінгові організації не здатні все це спростовувати. Розглядають тільки якісь окремі кейси. У нас про Іран є десятки спростувань, у колег — сотні, але ми знаємо, що цих фейків значно більше.
Як відповідь на цей масив ШІ-фейків я бачила в Х відео, як летить F-16, а за ним — бойовик на килимі і стріляє по ньому, з підписом: «Так працює іранське ППО». Просто щоб показати, що можна згенерувати що завгодно, і воно буде мати ідеальний вигляд. Тому, на жаль, ми маємо розуміти, що сьогодні все, що ми бачимо в інтернеті, може бути підробкою.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі