«Марія малює»: у Києві показали 100 картин Марії Примаченко, які ще ніколи не експонували
Фото: Валерія Паненко, Громадське радіо1x
Прослухати
--:--
--:--
В «Українському Домі» — унікальна подія. На широкий загал вперше виставили 100 раніше невідомих творів української художниці Марії Примаченко. Усі ці полотна з приватної колекції мистецтвознавця Едуарда Димшица, яку він збирав 30 років. Більшість цих робіт заслужений діяч мистецтв викупив у рідних художниці, решту творів — у людей, яким Марія дарувала свої картини. Загалом у колекції Едуарда вже понад 200 полотен народної художниці.
Гаслом виставки обрали вислів самої Примаченко: «Щоб люди жили, як квіти цвіли». А от сам проєкт назвали «Марія малює» — з посиланням до альтруїстичного світогляду художниці, її стійкості та відданості своєму всесвіту.
«Виставка так і називається «Марія малює», бо були дуже важкі 30-ті роки й Марія малювала, почалася війна — Марія теж малювала, були важкі післявоєнні роки — Марія малювала. Легких років вона багато не бачила. Були не такі заможні 70-80-ті, вона малювала все, що її оточувало, що вона бачила, на всі події реагувала і ці твори досить яскраво про це говорять», — розповідає куратор виставки Едуард Димшиц.
Тетяна Волошина, співкураторка проєкту і мистецтвознавиця додає:
«Марія продовжувала малювати все своє життя. Лише після Другої світової вона перестала це робити на 10 років через шок і, швидше за все, післявоєнні злидні, але вона в цей час займалася вишивкою. З часом малювання знову повернулося до неї, й післявоєнний період творчості у Марії Примаченко став неймовірним за красою насиченості, вона нарешті фантастично розкрилася як художниця».
Унікальність цієї виставки не лише у тому, що тут представлені роботи, які ще ніхто не бачив, а й у тому, що у відвідувачів є змога на цих картинах побачити «іншу Марію». Усі полотна розподілили між двома залами. В одному — традиційні малюнки: квіти та фантастичні звірі, а от в іншому — більше тематичних творів, які присвячені війни й Чорнобильської трагедії.
Воєнна тема у роботах Примаченко присутня неспроста, бо Друга світова війна важко травмувала Марію. У березні 1941-го жінка народила сина Федора, але чоловік Марії загинув на фронті, так і не побачивши сина. І це не єдина страшна втрата: ще німці розстріляли її рідного брата. Саме тому Тетяна Волошина, співкураторка виставки та мистецтвознавиця розповідає, що хотіла цією експозицією надихнути українців по-новому подивитися на творчість і меседжі робіт Марії Примаченко.
«Широкий загал звик до того, що Марія Примаченко радісна художниця, яка малює звірів, птахів, квіти. Але вона — серйозна художниця і, як і більшість митців, які переживали війну або серйозні стреси, також у своїй творчості на це реагує. Хотілося, аби люди змогли трішки іншу Марію відкрити для себе. От всі ці її роботи — це твори-побажання. Вона у своїх антивоєнних творах ніколи не зображує сцени битв або якісь там вибухи, вона або букети присвячує солдатам або пише підписи, що хоче, аби був мир, було світло і сонце. І це таке як заклинання від неї. І воно знову актуальне, на жаль», — розповідає співкураторка виставки Тетяна Волошина.
Едуард Димшиц доповнює, що в експозиції багато робіт, присвячених пам’яті воїнів, тільки одним вона дарує квіти, а іншим — паляницю — так і називає свої твори. Деякі свої роботи художниця присвятила Валерію Ходемчуку, з яким, подейкують, була особисто знайомою. Він працював старшим оператором головного циркуляційного насосу 4-го енергоблока, відповідно став першим загиблим внаслідок вибуху. Цікавий момент: у 1983-1984 роках Марія створила серію робіт «Атомна війна, будь проклята вона!». Тоді у художниці виникло передчуття, що над усім людством виникла ядерна загроза. І в 1986 році її пророцтво справджується. її рідне село Болотня теж постраждало від радіаційного зараження. Втім, Примаченко відмовилася залишати домівку. Вже побачивши наслідки катастрофи, Марія створила серію меморіальних творів-присвят ліквідаторам трагедії.
«Творчість Марії Примаченко — це певний культурний код України. Вона дуже життєва, знає все те, що зображує, живе серед персонажів і навіть звірами уособлює тих людей, які її оточують. У творчості Марії Оксентіївни є щось таке оптимістичне і щось таке, що протистоїть біді та горю»,— наголошує куратор виставки Едуард Димшиц.
З початку повномасштабного вторгнення твори Примаченко набули нової значущості — вони стали символом незнищенності української культури, адже пережили окупацію на Київщині. Зазначимо, що це вже друга виставка Едуарда Димшица із невідомими для загалу картинами Марії Примаченко. Перша відбулася у Львові минулого року в музеї Шептицького і, зі спогадів Едуарда, користувалася дуже великим успіхом.
«Я не дуже люблю, коли люди стоять в чергах, але так сталося, що три місяці виставки люди стояли в чергах до каси по 20-30 хвилин від першого і до останнього дня — ось так відбулося це у Львові», — згадує Едуард Димшиц.
Слухайте також: Творчість Примаченко — це своєрідний культурний код нації — мистецтвознавець
Відкриття виставки викликало справжній фурор серед киян. Побачити роботи Примаченко прийшли декілька сотень людей. Ознайомитися з досі незнаними картинами української художниці можна буде до 27 серпня в «Українському Домі». Виставку супроводжуватиме публічна освітня програма, розроблена спеціально для проєкту: лекції, обговорення, майстер-класи.
Валерія Паненко для Громадського радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
