Євгеній Дикань, був у полоні 12 днів/ Настя Горпінченко, Громадське радіо
8 людей у камері 1 на 3 метри. Цілковита темрява. Сон по черзі. У туалет лише двічі на день з мішком на голові.
Так 12 днів поспіль, з 22 травня по 4 червня, провів 33-річний житель Балаклії, працівник місцевої типографії Євгеній Дикань.
«Пройдемте с нами на пару вопросов», — єдине, що сказали чоловіку перед тим, як запроторити його з товаришем до камери у місцевому райвідділку.
«Спали по черзі. З туалету відірвали кришку, між двома нарами поклали і 4 людини змогло лягти. У туалет виводили вранці та ввечері з мішком на голові», — згадує чоловік.
Опинитися у камері райвідділку можна було за будь-яку дрібницю: «не з тим дружиш», «знайшли номер СБУ», «був знайомий з колишнім військкомом» чи «хтось із місцевих вказав пальцем». Затримували чоловіків різного віку, жінок і навіть дітей, каже Євгеній.
«За 12 днів бачив там двох жінок, теж затриманих, спочатку одна, потім інша. Привезли родину з «Лагєрєй» (місцева назва району Балаклії — ред.), з кінця, там, де блокпост у них був. Хлопця посадили в мою камеру, а мати і молодша сестра, 16-річна, десь в іншому місці були. Потім ніби як прийшли, сказали, що сестру відпустили додому, дали поїсти. А матір на вулиці тримали. Вона там кричала-кричала і її відпустили зрештою теж. Ми з товаришем по 12 діб відсиділи, сходили на допит і нас відпустили. Ну, він ще казав, що його там наряджали ніби в український прапор, автомати давали, знімали на телефончик, шокером били», — розповідає чоловік.
У цій же будівлі, поруч із полоненими, жили й самі військові. У їхніх кімнатах ще лишилися порнографічні плакати, наліпки «Своих не бросаем», залишки їжі та малюнки від російських дітей.
Євгеній каже, що йому пощастило, його не катували — руки не дійшли, а ось сусіди по камері часто повертались із допитів побитими.
«Здебільшого били гумовими палками та застосовували електрошокер. Поліграф гумовий вони це називали. Ну, тобто «палка гумова» у них це ПГ. І один з тих, хто зі мною сидів, казав їм:«21-ше століття, купіть поліграф і допитуйте людей так». А йому відповідали:«Поліграф гумовий — ось кращий поліграф», — розказує Євгеній.
Били сильно. Чоловік каже, не всі, хто були з ним в камері, вижили.
«Під час того, як я там сидів, ніхто там не помер, але люди ті, які були побиті сильно бувало, що через 2-3 дні вдома вже помирали», — згадує Євгеній.
У відділку поліції були здебільшого мобілізовані з «Л/ДНР». У будівлі на вікнах і досі залишилися пляшки горілки із написами«сделано в ЛНР».
Слухайте також: За пів року в окупації у людей з’явився страх опинитися у катівні після стуку у двері — репортаж зі звільненого Ізюма
Та тримали людей не тільки у райвідділку. У будівлі«Балдруку» навпроти поліції була комендатура. Там розташувалася воєнізована правоохоронна структура РФ — воєнна поліція, кажуть місцеві. Їхні шеврони та частини форми розкиданні подвірʼям типографії. Тут росіяни облаштували собі казарми, стягнувши меблі з магазинів неподалік, спортзал та навіть ігрову кімнату з настільним футболом.
У підвалі цієї ж будівлі утримували місцевих.
«Вони туди клітки скляні привезли, з суду, напевне, з лавками такі, без нар», – розказує Євгеній.
Коли росіяни дізналися, що Євгеній один із працівників «Балдруку», привели його на підприємство оглянути машини.
«Вони хотіли тут друк газети налагодити, цієї «Харьков Z» (пропагандистський тижневик окупантів — ред.), але нічого в них не вийшло. Я подивився сказав, що машини робочі, але для цього купа людей треба. Вони не знайшли, мабуть», — пригадує Женя.
Усі рулони паперів росіяни викотили на вулицю та зробили з них барикади. У приміщенні не лишилось жодного.
На одному із таких рулонів лежить ложка, трохи подалі відкрита банка з тушенкой. Подвірʼя закидане елементами форми воєнної поліції, шевронами, взуттям та їхнім сухпаєм.
Втікати їм, здається, довелося похапцем.
Женя розказує, всередині, в комендатурі, є календар, на якому вони від руки відмічали дні від початку війни. Останній запис на ньому зроблений 5 вересня.
Настя Горпінченко, звільнена Балаклія, Харківщина
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
В одному з гаражів Києва сильно пахне каніфоллю. На столі лежить FPV-дрон і деталі до… Read More
У Богдана день народження 13 лютого, і свій тридцятирічний ювілей і 31 рік він зустрів… Read More
Редактор «Європейської правди» Юрій Панченко на Громадському радіо розповідає про свою поїздку до Косова, незалежність… Read More
15 квітня координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова написала «пост відчаю»: «У Медійної… Read More
«Я віддала йому 8 тисяч доларів, щоб мене відпустили. І він сказав, що вони тепер… Read More
Одним з наслідків війни Росії проти України стала нестача кадрів, у журналістських редакціях також. Хтось,… Read More