Вікторія Єрмолаєва
Маю вести 16 книг і журналів — військовий медик про бюрократію в армії
Інтерв'ю
Чим займаються військові медики та чим мають займатися насправді? Про журнали та бюрократію, яка й досі лишається в цій сфері, говоримо з військовим медиком Глібом Бітюковим.
Ведучі1
Гості1
Фото: Facebook Гліба Бітюкова
Гліб Бітюков: Мені здається, що коли ця система створювалася, а створювалася вона ще за радянських часів, ніхто не замислювався над тим, які насправді обов’язки мають бути у медика. Яку документацію він має вести і що він має робити окрім цього.
- Документація — це важливо, але другорядне для медика.
Коли створювалися ці нормативи щодо людей, які є в медпункті, ніхто не думав про те, що мають бути окремі люди, які будуть вести цю документацію.
Читайте також: Фронтовий відеоблогер і бойовий медик Дмитро Гутман: чого навчила війна?
«Система не налаштована»
Гліб Бітюков: Фактично в медичній службі будь-якого підрозділу є люди, які рятують життя — надають медичну допомогу або на лінії зіткнення, або в самому медпункті. Але в штаті немає людей, які мають вести документацію. А її досить багато. Дуже часто об’єм тієї звітності зростає в геометричній прогресії через те, що додаються нові папери. Система не налаштована бути адаптивною.
Наприклад, я зараз начальник медичної служби батальйону. У нас є журнал про те, куди я направляю людей на госпіталізацію. Ці люди їдуть у лікарню. Потім можуть переїжджати з однієї лікарні в іншу, потім ще в іншу, потім ще. Я про це не знаю, по-перше. По-друге, у мене немає навіть куди це записати. Але від мене вимагають цю статистику. Я маю її надати. Звісно, я, як начальник медичної служби, зацікавлений в тому, щоб знати, що відбувається з кожним моїм пацієнтом. Я контролюю це. Сам. Я телефоную родичам чи самим військовим, щоб дізнатися, у якому вони стані. У мене ці дані є. В електронних таблицях. Але юридично цієї інформації у мене немає. За законодавством, військовослужбовець повідомляє про свій стан своєму безпосередньому командиру. Медична служба — це паралельний підрозділ.
- Моя задача — з’ясувати, чи є у бійця якісь проблеми зі здоров’ям, надати йому допомогу або, якщо я не можу цього зробити, відправити його на лікування далі. А ми маємо вести 16 книг і журналів.
Я, як керівник маленького підрозділу всередині великого, маю вести ще облік зброї, яка видана моєму персоналу, рацій, продуктів, одягу, транспорту, паливно-мастильних матеріалів. Це також окремі книги. Всі вони в паперовому вигляді. Вони не цифровізовані. Це мене дивує найбільше. Війна іде 9 років. Вона не почалася у 2022 році. З 2014 року не було зроблено нічого.
Юридична база, на якій побудована армія, дісталася нам у спадок від Радянського союзу. Там написані такі речі, від яких просто волосся дибки стає. Наприклад, у статуті досі є про онучі (прямокутний шмат тканини, що обмотується спеціальним способом навколо ноги, призначений для носіння постолів, валянок чи чобіт — прим. ред.). Ми дронами можемо залетіти у ворожий бліндаж і скинути туди бомбу. Ми бачимо на супутниках GPS, як потрапляють ракети, які можуть попадати в точку 50 на 50 до сотні кілометрів. Але ми досі в статуті згадуємо про онучі, які вже ніхто не носить. Це нереально. Але воно є.
Читайте також: Я воюватиму стільки, скільки треба — медикиня в батальйоні морської піхоти Ярина Чорногуз
Як привести армійську бюрократію до ладу?
Гліб Бітюков: Я так здогадуюся, що є юридичне управління в Міністерстві оборони, мало б цим займатися. Є військово-медичне управління, яке також мало б займатися питаннями медицини в армії. Але цього не відбувається.
Я навіть не уявляю, скільки часу потрібно витрачати в день, щоб заповнювати всі ті журнали та книги. Добре, що не всі я маю заповнювати кожен день. Але протягом місяця вони, так чи інакше, всі мають бути заповнені.
Моїм пріоритетом є якісне надання медичної допомоги. Також для мене важливе медичне планування. Тобто коли ми заходимо на територію, мені треба зрозуміти, де позиції, де будуть обладнані точки евакуації, які відстані до цих точок, скільки боєць буде перебувати на кожному сегменті евакуації. Я думаю про те, чи будуть мої люди в теплі, чи буде їм що їсти, на якому транспорті ми будемо вивозити людей. Чи є достатньо обладнання для цього. Це мої пріоритети. На них йде дуже багато часу. А коли в це втручається начмед ззовні і починає мені розповідати «Нє, ти маєш вести журнали», я питаю у них, коли вони останній раз надавали медичну допомогу. Вони цього не роблять, для них важлива ця звітність. Я розумію, що вона потрібна. Але для того, щоб її вести, потрібні окремі люди. Бо зараз фактично доводиться пристосовувати людей, які мають рятувати життя, під ці потреби.
- Має бути окрема людина, яка буде займатися документацію. Зараз по штату такої немає.
Читайте також: Інна Совсун: У захисників кожен четвертий турнікет — незрозумілої якості
Офіцер Центрального лікувально-евакуаційного управління Медичних сил ЗСУ Олександр Данилюк заявив, що засоби тактичної медицини постачаються бойовим військовим частинам як Командуванням Медичних сил ЗСУ командуванням, так і волонтерськими організаціями. За його словами, інформація щодо близько 100% забезпеченості військових частин засобами тактичної медицини отримана за результатами проведеної інвентаризації наявних аптечок, а також з регулярних донесень військових частин, які повідомляють про рівень забезпеченості всіма видами забезпечення.
Відповідь оборонного відомства обурила волонтерів, які займаються передачею медичних засобів українським військовим.
На засіданні комітету нацбезпеки й оборони Верховної Ради щодо ситуації з турнікетами та аптечками, Командування медичних сил звітувало, чому вони не закупили жодної аптечки для наших воїнів за 2023 рік та інші деталі. Про неякісні китайські турнікети у 82-ій бригаді почалося масове суспільне обговорення, надала розголосу йому у соцмережах 20 липня волонтерка Оксана Корчинська. Водночас Командування Медичних сил «підтвердило ефективність турнікетів». У середині серпня стало відомо, що правоохоронці розслідують кримінальне провадження щодо можливих порушень при формуванні аптечок для ЗСУ.
За словами співзасновника волонтерської організації UA First Aida Леся Якимчука, 90% усіх смертей на фронті стаються від втрати крові.
Як зазначив в ефірі ГР ексзаступник міністра охорони здоров’я Валерій Івасюк, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну щонайменше 40% людських втрат у нашій країні були не від тяжкості поранень. А через відсутність кваліфікованої допомоги та боротьби з крововтратою.
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
