Мобілізація як спосіб уникнути відповідальності: журналістка про судові справи

Розгляд майже 11 тисяч кримінальних справ зупинили через мобілізацію обвинувачених, пише видання NGL.media.

Гостя — журналістка NGL.media Олександра Губицька.

Олександра Губицька: Мова йде про справи, в яких обвинувальні акти вже передали для розгляду до суду. Щоби суд вирішив, чи ця людина обвинувачена, чи вона є винною, чи є невинною. Тобто це ще не засуджені люди, ми до кінця не знаємо, чи справді вони вчинили цей злочин, тому що зрозуміло, що можливий певний відсоток виправдовувальних вироків.

Більшість справ — це легкі статті. Тобто це крадіжки, купівля невеликої порції наркотиків, шахрайство тощо. Тобто я не казала б, що більшість справ — це якісь тяжкі злочини. Для мене ця проблема складається з двох частин. Перша — це те, як виписана стаття в КПК. Вона не виписана так, що суди можуть детально з’ясовувати, де перебуває обвинувачений. Там чітко написано, що суд зупиняє справу, якщо обвинувачений є мобілізованим. І більшість суддів сприймають це, як обов’язкову норму до виконання. Тобто є факт мобілізації — справу зупинили.

Аналіз 400 судових справ

Олександра Губицька: Ми передивлялися ухвали у 400 справах: лише поодинокі судді з’ясовують, де перебуває обвинувачений. Тому що ця стаття КПК дозволяє зупиняти розгляд справи за різними категоріями. Наприклад, стосовно тяжкохворих людей. У такому випадку суд з’ясовує підстави, що дійсно людина тяжко хвора, вона не може відвідувати засідання, перебуває в лікарні, наприклад, лікується. Якщо говорити про мобілізованих обвинувачених, то суд не з’ясовує, чи ця людина служить, наприклад, у тилу. І потенційно може навіть по відеозв’язку включатися у засідання. Чи ця людина перебуває у зоні бойових дій, і не може прийти, включитися з по відеозв’язку у засідання.

Лише деякі поодинокі судді з’ясовують справді, де перебуває обвинувачений, при чому дуже деталізовано. Вони пишуть листи в військову частину: «Чи може цей солдат взяти участь у засіданні по відеозв’язку».

У таких випадках дуже часто командири військових частин повідомляють, що людина може брати участь по відеозв’язку.

І я не розумію, чому всі судді так не роблять. Всі ми говоримо про невідворотність покарання. Але в легких таких справах строки давності є дуже невеликими. І фактично людину потім звільнять від покарання.

Слухайте також: Економіст: Україна воює в кредит, мобілізація — це гроші, яких держава не має

Чи хочуть військові служити з тими, кого звинувачують у тяжких злочинах?

Олександра Губицька: Крім того, є дійсно тяжкі злочини. І я не впевнена для себе особисто, це напевно, мають вирішувати військові, чи вони готові служити з такими людьми. Це люди, які обвинувачуються в зґвалтуванні, вбивствах людей. Я не впевнена, що військові хочуть бути в зоні бойових дій навіть, пліч-о-пліч з такими людьми.

І ми власне цей текст і писали для того, щоб підняти цю дискусію в суспільстві. Щоб обговорити це. І можливо потрібні якісь зміни, враховуючи, що є воєнний стан.

Зараз є законопроєкт, який вже прийняли в першому читанні, про мобілізацію засуджених. І, наприклад, не зможуть мобілізуватися люди, які вчинили, наприклад, сексуальне насилля з жінками чи чоловіками, чи неповнолітніми.

І стосовно обвинувачених у таких злочинах, теж потрібно вносити зміни в законодавство. Це на мою суб’єктивну думку. Думаю, багато військових теж погодиться з цим.

Читайте також: Мобілізація засуджених осіб: які винятки?

Мобілізація як спосіб уникнути відповідальності?

Олександра Губицька: Про це говорять навіть не тільки стосовно обвинувачених. Ми колись спілкувалися з експертами, наприклад, з юристками «Де юре». Вони говорять, що цим користуються навіть судді, коли розглядають дисциплінарні стягнення стосовно них. Тобто, жінки мобілізовуються аналогічно, і таким чином продовжують отримувати зарплату. І не можуть винести рішення про те, щоб їх покарати. Я думаю, що такі випадки будуть, і ми, напевно, що через певний час повторимо наше дослідження і з’ясуємо, скільки таких справ взагалі буде закрито за строками давності. І скільки людей уникнуть цієї відповідальності, яка б могла настати для них.

У багатьох справах, які ми читали, прокурори прямим текстом заявляють про те, що «обвинувачений шляхом служби в тилу ухиляється від кримінальної відповідальності, затягує строки розгляду справи». Тобто про це прямо в судових рішеннях є. Навіть є судді, які теж свої визначення цього пишуть в судових ухвалах. Ми розуміємо, що такі випадки є. Зрозуміло, що це прям не всі 11 тисяч людей цим займалися, але частина з них розглядає це, власне, лише як спосіб уникнути відповідальності.

І використовують свої зв’язки для того, щоби влаштуватися на якісь посади, які не передбачають участі в бойових діях. Тобто, убезпечити себе ще й від реальної служби фактично. Мобілізовуються не тільки чоловіки, а й жінки. Це загальна проблема.

Я розумію, що внесені зміни до законодавства можуть зайняти певний час, але, мені здається, що суддям важливо почати з’ясовувати, де перебувають їхні обвинувачені. І коли вони, їхні адвокати, заявляють про те, що треба зупинити справу, то обов’язок суду все ж таки з’ясувати, де ця людина перебуває. Які її мотиви, власне, для того, щоб зупинити цю справу. Якщо цього не роблять, то це буде спричиняти все більшу кількість зловживань.

Слухайте також: Лариса Денисенко: Держава має пояснювати мобілізацію як необхідність для виживання 

Додаткова інформація

Нагадаємо, 10 квітня Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт про мобілізацію засуджених. А 11 квітня парламент України ухвалив закон про мобілізацію. Законодавчу ініціативу підтримали 283 народні депутати. 16 квітня закон підписав президент Володимир Зеленський, а набере чинності документ 18 травня.

У день набуття чинності закону про мобілізацію запрацював електронний кабінет військовозобов’язаного. За допомогою нього військовозобов’язані зможуть оновити свої дані в територіальних центрах комплектування, а саме – номер телефону, електронну пошту та фактичну адресу проживання.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі