Про це ми поговорили із літературознавцем, письменником і видавцем Ростиславом Семківим.
Ростислав Семків давно публічно підтримує феміністичний рух, перерозподіл ролей жінки й чоловіка в сім’ї та суспільстві.
Ростислав Семків: Склалася з огляду на середовище, в якому я перебував. Коли я в кінці 90-х приїхав у Києво-Могилянську академію, то на кафедрі літературознавства дуже помітними були молоді викладачки, і взагалі на кафедрі було доброзичливе ставлення до феміністичних ідей та до нових ідей і в літературознавстві, і в суспільстві.
Феміністичні погляди насправді не є чимось страшним, чим треба відлякувати людей. Якщо вдуматися і вдатися до їхньої логіки, то це вигідно всім — змінюватися на краще. Якісь речі, якими лякають насправді не є страшними, вони втілюються задля успіху, задля комфорту. Тому це був такий свідомий вибір.
Ростислав Семків: Треба дивитися глибше. Бо патріархальний уклад дуже давно склався, має таку шалену інерцію і його почали трансформувати лише останніх років 200-300. Але цей патріархальний уклад невигідний ні жінкам, ні чоловікам, оскільки він їм відводить чіткі ролі. На жінку він покладає репродуктивну функцію, зводить її лише до народження дітей та піклування по господарству. Чоловіків він перетворює на машини заробляння. І це ослаблює і тих, і тих. А якщо цими ролями спробувати ділитися, не мінятися, а саме — ділитися, то це буде краще. Я сформулював таку фразу: «Більше адреналіну жінкам і більше ендорфінів чоловікам». Це у тому сенсі, що жінки також можуть відповідати на виклики, можуть перетворювати світ та оці стереотипні приписувані чоловікам функції. Вони також мають розвиватися, боротися за свої проєкти. А чоловіки натомість мають брати на себе іншу відповідальність. Наприклад, стереотипно чоловіки не мають проводити час із дітьми, але це їх тільки збіднює. Збіднює їм життя, збіднює їм ендорфіни, адже від спілкування з дітьми дуже багато позитиву.
Тому йдеться не про викладання відповідальності, а про поділ відповідальностей, включно з нецікавою роботою — готування їжі, прибирання чи фарбування паркану тощо. Треба тут застосовувати підхід проєктного менеджменту: коли рівномірно розподілене навантаження, тоді немає загрози, що хтось в команді надірветься.
Ростислав Семків: Наразі баланс все одно не рівний. Жінкам потрібно більше допомоги, тому що ця домашня неоплачувана праця є серйозним навантаженням, і до жінок є неабиякі вимоги. Тому я і кажу, що патріархальний уклад невигідний всім, бо що жінок також починають штурмувати й запитувати, починаючи від 20 років — чи є хлопець, коли сім’я, коли діти. Це тиск, який багато кому може зіпсувати життя. Те саме із чоловіками — а яка у тебе робота, а чому вона не така престижна і так далі. А коли двоє працюють і двоє беруть участь у вихованні дітей і сім’ї як у платформі підтримки, то це значно полегшує справу.
Слухайте також: Гендерна рівність — це не лише справа жінок — експертка про феміністичну зовнішню політику
Я не можу наполягати на тому, що фемінізм — це система, яка створить легше життя, але в основі цього можна розгледіти такий підхід.
Ростислав Семків: Раніше був спеціальний обряд «колодія», коли «підстаркуватим», «підтоптаним» чоловікам, яким під 30 років і які були не жонаті, чіпляли колодки на ноги й змушували танцювати, викликаючи сміх. Це знову ж таки цей патріархальний тиск, тому що тоді в давніших часах громада прагнула відтворення. Щоб були робочі руки, чоловіків треба народжувати, а значить треба, щоб ні жінки, ні чоловіки не гуляли просто так, а займалися створенням сімей. Зараз ми можемо на це дивитися у комічному ключі, але насправді ми повинні розуміти, що це таке обмеження свободи. А коли людина стає вільнішою, це і рух до більшої цивілізованості та більшої зваженості.
Не можна сказати, що такого тиску до чоловіків немає зараз, але до жінок він серйозніший, бо є це стереотипне уявлення, що чоловіки рано чи пізно когось собі знайдуть, а жінкам буде з цим складніше. Проте реальність вже пройшла таке упередження.
Попередні епізоди:
«Біологічне випереджає людське» — Ігор Козловський про те, як накази Путіна «зняли» з росіян відповідальність за насильство
Російська тюремна культура впливала на уявлення моїх ровесників про стать, гендер, норми поведінки — Остап Українець
Порівнювати Росію та Україну з чоловіком, який б’є жінку — це токсичний наратив, який виправдовує агресора — Олександр Мережко
На багатьох чоловіків тисне оточення, яке очікує маскулінної поведінки — Гліб Кузьменко
Коли говориш про права людини, тобі одразу прилітає ярлик «марксист» і «лівак» — письменник Олесь Барліг
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS