Антоніна Оксанич: Коли ми говоримо про війну, довготривалий хронічний стрес, глибоке моральне виснаження, то важливо, щоб ми не поглиблювали цей стан. Треба намагатися опиратися цьому та помічати прості радощі довкола. Якщо їх мало, ми можемо самі собі створювати радісні моменти.
Важливо усвідомлювати свої почуття і не вимагати від себе, щоб це було таке ж святкування, як і колись. Це справді інша ситуація. Коли ми ставимо собі за стандарт святкування з минулого життя, то відчуваємо провину. Це природно. Це підказує нам, що щось треба переосмислити. Якщо акцент сприйняття зміщуємо в іншу сторону, — усе змінюється.
Читайте також: Різдво дуже молоде, йому всього 2000 років — Ярослав Грицак
Коли ми не просто святкуємо, а вкладаємо у це глибинний смисл цінностей, тоді усе змінюється. Коли, наприклад, готуємо їжу і передаємо її тим, хто потребує, тоді сенс цього усього змінюється. Дітям можемо замість дорогих подарунків дати більше уваги.
У святкуванні треба змістити акцент з матеріального на духовне, ціннісне: ми можемо бути один для одного опорою. І робити свято не для себе, а один для одного, для найближчих. Тоді відчуватимемо не провину і сором, а власну цінність.
Слухайте також: Ми не потрібні нашим дітям ідеальними, ми потрібні живими — психологиня Світлана Ройз
Святкування — це не про примху, а про виживання на емоційному рівні. Для того, щоб бути опорою для людей поряд, треба підтримати насамперед себе. Важливо себе підтримувати, живити та знаходити у житті маленькі радощі.
Якщо ви не відчуваєте радості, вас ніщо не тішить, маєте порушення сну, варто сходити до лікаря, зробити діагностику.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS