«Міліція в обладунках проти незахищених людей»: яким був розгін Майдану 30 листопада 2013

Паралелі з сьогоденням

Федір Лапій розповідає, що зараз стежить за протестами в Грузії, та бачить у них багато спільного з подіями на Майдані Незалежності 11-річної давнини — причини виступів, дії силовиків, дати.

«Бачу водомети, бійки. Тому я й зараз не вірю в слова тамтешньої влади, яка розповідає про понад 30 травмованих правоохоронців, адже так само згадую події вночі з 29 на 30 листопада 2013 року. Влада намагається виправдатися тим, що комусь, образно кажучи, подряпали шолом. Тодішня міліція була в обладунках й виступила проти людей, у яких такого захисту не було — вчиняла дії, заборонені законом».

Міркування учасників Майдану, записані перед нічним погромом 30 листопада, слухайте ТУТ

Події Майдану в ніч на 30 листопада

Як згадує Федір Лапій, він прибув на Майдан близько 22:30 29 листопада. Там він зустрів знайомих і погодився залишитися з ними, щоб підтримати масовість і уникнути можливих провокацій. Зокрема, спілкувався там із Вадимом Васильчуком, Андрієм Шевченком, каже учасник подій. Він зазначає, що опинився на Майдані невипадково, адже поділяв прагнення решти протестувальників: побудову правової держави, Євроінтеграцію. Федір Лапій говорить, що для молодих людей, зокрема, важливо подорожувати, відвідувати міжнародні конференції, переймати досвід. Тож на Майдані він був до розгону о четвертій ранку.

Читайте також: На Революції гідності політиків толерували, але не робили символами надії — Максим Буткевич

Федір Лапій наголошує, що Майдан — це зріз українського суспільства. Серед протестувальників були люди, більш агресивно налаштовані проти влади, були й ті, хто хотів діяти в межах правового поля. Учасник згадує розмови з іншими людьми на Майдані тієї ночі. Вони планували наступного дня прибрати територію, а через день влаштувати кінцевий мітинг, щоб оголосити подальші політичні кроки та у межах законодавства виборювати власні права та свободи, розповідає Федір Лапій.

«Провокацій не було, навіть коли перед четвертою ранку почали завозити «йолку». Ніхто не заважав комунальникам працювати, звільняли прохід, щоб вантажівка проїхала, нікого не причавивши. Але це вже нікого не цікавило, коли спустилися «беркутівці» й почали просто бити людей, порушуючи всі норми».

Медична допомога та людяність на Майдані

Попри дії силовиків, пізніше учасники Євромайдану навіть надавали першу медичну допомогу «беркутівцям», які отримали травми. Федір Лапій говорить, що це прояви людяності, яка й була однією з цінностей і цілей протестів.

«Це проявляється у ставленні до полонених, до так званих «правоохоронців». Крім того, під час Революції гідності «беркутівці» часто виставляли перед собою службовців внутрішніх військ, аби прикритися за ними. Серед наших противників були як ідейні, так і «какая разніца», яких туди притягнули, та які виконували накази».

Учасник згадує, що й під час січневих сутичок, коли вдавалося оточити частину «беркутівців», у людей було бажання помститися силовикам, але вони стримувалися, прагнучи зберегти людяність і законність своїх дій.

Федір Лапій зазначає, що «Єдина медична служба Майдану» — один із міфів про події Революції Гідності. Він розповідає, що на Майдані просто були люди, які об’єднувалися між собою та допомагали іншим.

«Хтось відкривав медичні пункти «100% життя», інші створювали подібні пункти в кафедральних соборах. Люди комунікували між собою, забирали травмованих, надавали їм допомогу. Була певна координація, переважно за рахунок особистих контактів, зокрема з лікарнями».

Настрої після розгону Майдану

Вранці 30 листопада кореспондент і співзасновник Громадського радіо Андрій Куликов записав репортаж у рамках програми «Голоси майдану» біля Михайлівського собору. Він поспілкувався з людьми, які постраждали вночі на Майдані, та з тими, хто надавав їм допомогу. Люди поділилися своїми міркуваннями про подальші дії.

«Поки що ми надаємо допомогу тим, хто постраждав фізично й втратив свої речі. Зараз цих людей потрібно обігріти, дати їм їжу, адже багато з них приїхали на Майдан з інших міст. Далі потрібно розібратися в тому, що відбулося. Як ми розуміємо, це діяв «Беркут», тому маємо виступити зі своєю позицією, адже це просто державна зрада, акт насильства влади щодо власного народу. Ми передбачали, що подібне може статися, але не очікували, що це буде настільки жорстоко: багато травмованих, хтось втратив свідомість, ще невідомо, чи немає загиблих», — Ігор Луценко, активіст.

«Ми чекаємо на людей: що вони встануть з диванів, відійдуть від своїх «фейсбуків», перестануть критикувати й підтримувати, а самі за себе вийдуть на Майдан. Сьогоднішня ситуація, що сталася о четвертій ранку, дуже нагадує прихід німців у Київ», — каже Людмила Денисова, народна депутатка від фракції «Батьківщина».

«Я ще роздумую, що далі, але просто так ми цього владі подарувати не можемо. Не знаю, чи допоможуть розібратися з нею мирні способи», — зауважує Роман.

«Після сьогоднішньої ночі я планую й надалі виходити. Я вважаю, що нас не злякати тими бійками, кийками, тим, як нещадно поводилися з нашими дівчатами й майбутніми матерями. У будь-якому разі, ми повинні виходити, стояти, і якщо нас буде критична маса, ми зможемо. Бо хто, як не ми?», — каже Станіслав.

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі