Діти мають право ненавидіти, не можна забороняти почуття — Вікторія Горбунова

Вікторія Горбунова: Дуже сильні почуття — це те, чим ми зараз всі живемо. Навіть без війни я б говорила про те, що не можна забороняти ні собі, ні дітям жодних почуттів. Відчувати — це природна річ. Заборонити це неможливо. Наші почуття та переживання відрізняються від тваринних тим, що тут є не лише нейробіологічна основа, а й смислова основа. Ми осмислюємо те, що відбувається. Діти також це роблять.

• Ми не можемо заборонити дітям відчувати та додавати до почуттів смисли.

Як працювати зі смислами, які дитина додає до почуттів?

Вікторія Горбунова: Смисли навколо постійно. Смисли про війну, смерть, біль і втрату. Інша справа — як нам варто обходитися з цими емоціями. Саме тут треба бути максимально обережними.

Перше, що ми маємо зробити, це створити для дитини безпечний простір для вивільнення цих почуттів. Дозволити це їй робити. В тому числі й ненавидіти.

Друге — обговорити з дитиною смисловий компонент її почуттів. Дуже часто діти самі не рефлексують. Треба витягнути їх на розмову. Дати можливість проговорити, запитати, допомогти усвідомити. У такий спосіб формується їх картина світу.

• Поставте дитині запитання «За що ти ненавидиш Путіна?». Вона неодмінно дасть відповідь.

Як модерувати емоції?

Вікторія Горбунова: Коли з’являються смисли, тоді можна ці емоції модерувати. По-перше, дуже важливо розуміти який був досвід дитини, пов’язаний з війною. Що вона пережила. Якщо вона втратила когось із рідних, друзів або тваринку. Або не має можливості бачитися з татом. То зараз точно не час вносити елементи добра. По-друге,  важливо дати можливість вивільнити свою ненависть і нормалізувати свої почуття. Допомогти дитині вербалізувати, означити в словах те, що насправді на душі. Важливо підтримати. Сказати, що її почуття нормальні. Те, що їй боляче — нормально. Коли дитина зрозуміє, що з нею відбувається, можна говорити про моральні аспекти.

А якщо у дитини відкрита рана. Якщо вона по кілька разів на день бігає в сховище або живе на окупованій території, то добру та розрізненню на хороших і поганих немає місця. Дуже важливо розуміти де дитина знаходиться зараз, які контексти її життя, що було в її досвіді. Якщо вона в стані постійного стресу, про яке добро можна говорити?

Читайте також: Де та як безкоштовно отримати психологічну допомогу під час війни?

Ці теми обов’язково з’являться, але після перемоги. Зараз розмови про добро будуть викривленням картини світу. Дитина може відчути себе винною в тому, що вона ненавидить. Їй може здаватися, що вона якась не така.

Ненависть деструктивна?

Вікторія Горбунова: Ненависть — природна емоція. Але поряд із тим це відчуття є соціально не схвальним. Нам його заборонено культурою. Але нічого поганого немає в тому, що людина це відчуває. Біль і несправедливість, яку ми зараз бачимо, не може не віддзеркалюватись у нас. Ненависть — це нормально. Це треба прийняти. Після того, як ми собі дозволяємо це робити, ненависть вентилюється, тобто виходить. І її стає менше. А це неодмінно допоможе справитися зі стресом, в якому всі ми зараз живемо.

Читайте також: «Чи можна радіти життю?»: психологиня створила групу підтримки для тих, у кого на фронті близька людина

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS