Повертатися до караїмської релігії було важко — Авраам Кефелі

9 серпня Україна відзначила День корінних народів світу. В Україні корінними народами є кримці, кримчаки та караїми. Караїми проживають на території Кримського півострова з XIII століття, визнають Тору. Згідно з переписом населення 2001 року, в Україні налічувалося 1196 караїмів. Більшість представників корінних народів проживає на території Криму. Решта ж — у містах Галичини, Волині, Слобожанщини та Приазов’я.

Дитинство

Авраам Кефелі: Я народився у караїмській сім’ї в Криму. Мене виховували мама та бабуся. В основному, бабуся. Можна сказати, що я взяв більше від бабусі. Вона була міцна караїмка. Дідусь пропав безвісти у 1944 році. Бабуся виховувала 3 доньок одна. Двоє доньок (тітки Авраама Кефелі — прим. ред.) вийшли заміж за караїмів. Тому мої двоюрідні брати та сестри — чистокровні караїми. Від їхніх сімей я теж багато взяв. Моїй мамі, на жаль, в цьому сенсі не пощастило.

Моя бабуся дотримувалася караїмських традицій найбільше. Постилася на йом-кіпуру, робила спеціальні коржі маца. Вона була тверда караїмка. Мама вже нового покоління, яке виховувалося на радянських ідеалах. Тому караїмство її вже менше цікавило. Я це все ввібрав більше від бабусі та від сімей моїх тіток.

Я народився в Сімферополі. Для мене він завжди залишиться Україною. Але тоді він офіційно був УРСР. В школі я вивчав українську мову та літературу з 4 класу. Леся Українка, Тарас Шевченко. Я не володію розмовною українською мовою, але розумію добре. Зараз всі новини про Україну слухаю українською і розумію без проблем. У 6 років я також пішов в музичну школу. Провчився в Сімферополі до 16 років і закінчив 10 класів. У 7 класі закінчив музичну школу. Почав визначатися.

Я вирішив, що буду продовжувати караїмську традицію, з одного боку. З іншого — вирішив для себе питання своєї освіти, вирішив бути музикантом. Почав готуватися до вступу в музичне училище. Вступив до музичного училища в Мінську в 1988 році. Тому що в Сімферополі не було естрадного відділення, а мені хотілося саме туди. Там я провчився рік заочно і потім рік очно, і перевівся в Ростов-на-Дону, оскільки там була хороша джазова школа. Вона і досі там дуже сильна. У Ростові-на-Дону я закінчив училище — тобто 4 роки. І там же в Ростові-на-Дону я поступив в консерваторію у 1992 році. Коли я поступив в консерваторію, я поступив на 2 факультети: джазовий й композиторський. За спеціальністю я композитор і джазовий піаніст.

Читайте також:  «Ці тексти дають силу»: Олена Стяжкіна про ініціативу «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія»

Я почав цікавитися караїмською народною музикою ще в училищі. У мене була подорож в Тракай. Їхав з Мінська на електричці до Вільнюса, а звідти до Тракая. Там я почав шукати того, хто ще знає караїмський музикальний фольклор, записав там декілька пісень. Це був мій перший «музичний багаж». І потім я почав його розвивати.

Почав шукати більше носіїв караїмської музикальної культури. Наступна моя творча поїздка була до Криму, там я їздив в Ялту. Там була Єва Бараш — носійка музичної культури. Після я їздив у Євпаторію. У Євпаторії була дуже хороша караїмська співачка Раїса Чільтек, від неї я почав записувати дуже багато караїмських пісень саме у кримсько-караїмській традиції. Оскільки музична та мовна традиції у караїмів чудова.

Про вивчення караїмської мови

Авраам Кефелі: Взагалі існує 3 діалекти караїмської мови: кримський, тракайський, галицько-луцький. Кримський більше близький до кримськотатарської музики. Має вплив турецької мови, оскільки Крим до кінця XVIII століття був у Кримському ханстві. А воно було частиною Османської імперії. Тому вплив був сильний. Тракайський діалект — західний. Оскільки караїми пересилилися в Литву ще в XIV столітті, вони зберегли старіший діалект. Він у них збережений по сьогодні. Третій діалект — галицько-луцький. Він із Західної України. Там теж були караїми, починаючи з XIII століття. Їх туди привіз Данило. У нього був договір з ханом Батиєм. У рамках цього договору в плані економічного розширення зв’язків туди пересилилися перші караїми ще в XIII столітті. Галицько-луцький та тракайський діалекти вважаються чистішими та древнішими. Я володію всіма трьома, їх я вивчав самостійно. Я вивчав по книжках граматики караїмської мови Ольги Прік, які були видані в Махачкалі в 70-ті роки минулого століття. Є також «Граматика караїмської мови» автора Мусаєва. Це граматика тракайського та галицько-луцького діалектів. Було два видання. Тож я вивчав по граматиці. Потім, коли почав серйозно займатися піснями, перекладати їх, в мене ця мова вже була «на слуху». Теоретично я її вже вивчив, але важливо було розуміти, як це звучить фонетично. Я це все збирав, записував.

Закінчив консерваторію в 1997 році, вступив в аспірантуру при Ростовській державній консерваторії. Жінка з Євпаторії, у якої я збирав пісні, мала онуку Тетяну. Я на ній одружився. У 1997 році я вступив в аспірантуру при консерваторії у Ростові. На композиторський факультет. Закінчив навчання у 2002 році вже в Ізраїлі. Я поступив в аспірантуру, провчився там 2 роки, і в 1999 році я поїхав в Ізраїль з сім’єю. Моя дружина Тетяна, ще до того, як ми з нею познайомилися, була головою київської караїмської спільноти. Вона народилася в Києві. Вона була на зв’язку з різними іншими національними спільнотами. Я прожив 2 роки в Києві, викладав у музичній школі та музичному училищі Глієра.

Читайте також: Українці та євреї — два народи, для яких типові історичні травми знищення — Борис Херсонський

Що було поштовхом до вивчення караїмської культури?

Авраам Кефелі: Поштовхом до усвідомлення себе караїмом була, мабуть, смерть бабусі. Вона померла у 1986 році, мені тоді було 14 років. До цього я був звичайним радянським школярем. У школі я отримував стусани за те, що я караїм. Мене били, обзивали татарином, євреєм. Мені намалювали на портфелі шестипалу зірку, яку не можна було стерти. Може, це мене теж підштовхнуло. Бо коли є насильство, є дія проти нього. Коли Путін наступає на Україну, є дія проти Путіна. Україна захищається. Може, мене таким чином загартовували, щоб потім я став на караїмський шлях. Мабуть, ці два фактори і стали поштовхом.

Єлизавета Цареградська: Наскільки процес пізнання та дослідження караїмської культури був для вас легким, або навпаки, складним?

Авраам Кефелі: Було важко. У кінці 80-х — початку 90-х було важко повертатися до караїмської релігії. Після 70-річного провалля радянської влади для караїмської культури все треба було починати спочатку. Спільно з Віктором Теріякі, який був у основах караїмської спільноти в Євпаторії, ми почали вивчати древню єврейську мову лешон ха-кодеш. Для караїмів важливо знати цю мову. Це перша мова Біблії. Для кожного караїма це є одним з 10 догматів. Шостий каже про те, що кожний караїм повинен знати мову Біблії. Оскільки переклад на інші мови не може передати всі тонкощі оригіналу. Переклади змінюють оригінал. Наприклад, християнський переклад пристосовує під свої догми.

Я почав також вивчати трактати наших караїмських вчених. Так я йшов глибше в текст Біблії та у те, як його коментували караїмські вчителі.

До революції 1917 року на території Царської Росії було близько 30 караїмських храмів. Після 1917 року майже всі вони були знищенні, націоналізовані. Через це розпочалося падіння караїмської релігії. Все було зачинено, караїмських священників переслідувала влада СРСР. Деякі виїжджали. До Єгипту, наприклад. Тобто караїмська релігія існувала, але не так глобально. У родинах, які підтримувати караїмську релігію, дотримувалися свят і традицій. До кінця 1930-х років були обрізані чоловіки, не дивлячись на заборони влади СРСР. Починаючи з 1940-х років я вже не знайшов обрізаних чоловіків. Мабуть, тому що ця заборона стала сильно впливати на внутрішній уклад караїмських сімей. Спільнота з усіма релігійними інститутами, храмами, можна сказати, припинила своє існування в релігійному плані.

З 2000 року я вже працював у караїмській громаді як газаан та помічник. З цього часу досконально вивчаю караїмську релігію. Можна додати, що в 1997, 1998, 1999 роках я працював з головною редакцією національних меншин України, яка перебуває (або перебувала) у Києві. Сумісно з цією редакцією я випустив збірник караїмських казок. У 2002 році він випустився тиражем в 300 екземплярів. В основному, тираж був поширений по бібліотеках. Це доволі таки рідкісна книга сьогодні.

Читайте також: «У Польщі 1900 книгарень, у нас — 200»: розмова з Олександрою Коваль про ринок і книги з РФ та Білорусі

Громади караїмів в Ізраїлі

Єлизавета Цареградська: Чи є у вашій громаді люди з України?

Авраам Кефелі: Караїмські громади Ізраїлю були засновані в 1940-1950-х роках XX століття вихідцями з Єгипту. Караїмська громада була виселена з Єгипту з політичних причин. Була війна з Ізраїлем. Караїмів у Єгипті розглядали як шпигунів. Тому вся караїмська спільнота з Єгипту була виселена. Тому в Ізраїлі, в основному, єгипетські караїми. Караїмські храми кенаси, які були збудовані тут, були збудовані саме в ці роки. Коли я приїхав до Ізраїлю, тут не було російськомовних. Моя сім’я першою влилася в караїмську громаду. На караїмів право репатріації поширюється. Тому вони переїжджали. Більшість караїмів з Криму. Оскільки вони приїхали не з релігійних причин, а з економічних, їх менше цікавила караїмська релігія, і тому вони розселилися по різних містах Ізраїлю. Караїмські спільноти не є в усіх містах Ізраїлю. Тільки в деяких.

В Ізраїлі на сьогодні є близько 13 караїмських храмів. Найбільші спільноти в Ашдоді та в Рамле. У Єрусалимі найдревніша караїмська кенаса, як існує з IX століття. Вона вважається історичною, самою древньою, культовою будівлею караїмів всього світу. Караїми завжди підтримували цю кенасу. Навіть спеціальна стаття пожертв була на неї з різних громад світу: України, Криму, Литви, Польщі. Ця кенаса існувала коштом цього.

Після того, як релігійні інститути були закриті, починаючи з 20-х років, фінансування припинилося. У Єрусалимі продовжувала жити караїмська сім’я Сінані, яка була родом із Криму. Під час ізраїльсько-йорданської війни їх взяли в полон. Але після війни ця кенаса була повернута караїмам — тим, хто прибув із Єгипту. Поступово кенасу було відновлено.

Сьогодні вона в хорошому стані. Там проводиться богослужіння на свята. Там є караїмський музей. У самому Єрусалимі дуже мало караїмів. Вони в інших регіонах. У суботу караїмам не можна їздити в транспорті. Це обмежує їхнє відвідування цієї кенаси суботами. Але в інших містах богослужіння проводяться кожного дня двічі, суботами, святах. Але це теж залежить від кількості караїмів у громаді.

• Взагалі, караїмів в Ізраїлі рахується близько 40 тисяч. Це в основному єгипетські караїми. Серед караїмів є також вихідці з СРСР. Приблизно 1000 людей. Знову ж таки, майже немає караїмів, які ходять в караїмську громаду та караїмські храми. Основна частина караїмів — не віруюча або навіть атеїсти.

Читайте також: Iсторія євреїв — це не тільки плач та страждання — голова єврейської громади Брацлава

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

За підтримки: