Червень — місяць Гордості (Pride Month). Дні, коли ЛГБТІК+ спільноти всього світу збираються разом і відзначають свободу й гордість бути тими, ким вони є. Історія прайд-місяця в багатьох країнах сягає корінням часів, коли представники ЛГБТ-спільноти боролися за те, щоб подолати пригнічення і бути рівними. В Україні ж це право і досі треба виборювати. Навіть тим, хто зі зброєю у руках щодня ризикує життям задля спільної перемоги.
Не особливих, а РІВНИХ прав вимагають для себе військовослужбовці, що належать до ЛГБТІК+ спільноти. Йдеться про право на поховання, спадкові права, право приймати рішення у лікарні чи потрапити до свого партнера у реанімацію.
Керівник параюридичного хабу, бойовий медик в ЗСУ Борис:
— Проблема в основному в тому, що у нас зараз є велика кількість ЛГБТ-військовослужбовців. У нашій організації ЛГБТ-військових вже понад 250 учасників. І це тільки ті, хто можуть відкрито про це говорити й комунікувати. У нас є велика кількість випадків, коли люди мають цивільного партнера або партнера з армії, і вони юридично між собою абсолютно ніяк не пов’язані. Це створює дуже багато проблем в умовах війни, тому що люди, які перебувають фактично в сімейних стосунках, вони, з точки зору держави, один одному ніхто. І в них виникають нові питання, наприклад, питання успадкування майна: коли один із партнерів в армії й він не комунікує зі своєю сім’єю, живе зі своїм партнером, але у випадку його смерті майно отримує сім’я, яка не комунікувала, а його партнер не отримує нічого. Те саме стосується виплат по загибелі, якоїсь підтримки родичів загиблих військовослужбовців. Тому що для ЛГБТ-військовослужбовців такої підтримки просто не існує з точки зору держави. Дуже дивна ситуація виникає, коли саме явище існує, тобто ці люди проживають разом, вони по факту є сім’ями, а держава в правовому полі просто ігнорує цей факт і ніяк його не визнає.
— Виходить, що військові, які належать до ЛГБТ-спільноти, які ризикують життям і захищають право на існування власної країни, обмежені у правах у цій же самій власній країні?
— Звичайно. І це дуже несправедлива ситуація, коли така значна кількість ЛГБТ-військових знаходиться на фронтах цієї війни, деякі з них гинуть, борються за цю країну, а при цьому держава просто ігнорує їхні базові права. Особливо враховуючи контекст того, з ким ми воюємо, і які цінності намагаються насаджувати росіяни, і до яких цінностей прагнемо ми. Тому мені здається, що рішення про впровадження цивільних партнерств для нашої країни вже дуже давно перезріло, і ми не можемо допустити, щоб надалі була така ситуація, коли величезна група населення залишається позбавленою якихось базових прав.
Слухайте також: Це перша війна, де так багато відкритих ЛГБТ-військових — тактичний медик Боря
Народна депутатка Інна Совсун внесла до Верховної Ради законопроєкт про цивільні партнерства, який дозволить реєструвати одностатеві стосунки. І попри високу підтримку у суспільстві (за даними Київського міжнародного інституту соціології — 67%) і дійсно нагальну потребу з огляду на війну, у профільному Комітеті підтримати законопроєкт не поспішають.
— Для законопроєкту є визначений головний Комітет — це Комітет правової політики. Саме його рішення для нас не є вирішальним. Цей Комітет на цьому етапі не готовий розглядати законопроєкт. І поки що ми ведемо спілкування з депутатами для того, аби зрозуміти, як отримати позитивне рішення, тим часом ми робимо й іншу роботу. Ми спілкуємося з колегами в додаткових Комітетах, їх 13. Їхні рішення не є обов’язковими, але вони дозволяють розв’язати дві задачі проходження цих Комітетів.
Перша — ми отримуємо експертні позиції з приводу сфер регулювання цих Комітетів. До прикладу, Комітет цифрової трансформації зробив висновки з приводу того, що вдосконалити в процедурах реєстрації партнерства в електронному вигляді. Тобто це буде дуже професійна фахова оцінка, де кожен Комітет може висловитися і вдосконалити сам текст.
А друге, що найважливіше, це спілкування з колегами в різних Комітетах. Це дозволяє нам зрозуміти, які їхні основні застереження, чому вони готові підтримувати чи не підтримувати. І в принципі краще зрозуміти, а скільки зараз є депутатів у парламенті, які потенційно готові підтримати законопроєкт.
Наразі підтримали законопроєкт про цивільні партнерства 4 Комітети: Комітет молоді і спорту, цифрової трансформації, європейської інтеграції та комітет соціальної політики. Хоча і тут не всі депутати висловлювались схвально. Які застереження лунали від колег, говорить Інна Совсун.
— Застереження відрізняються. Є технічні застереження — це коментарі технічного характеру, що необхідно вдосконалити в законопроєкті для того, аби він був максимально робочим. Як-то процедура реєстрації в Дії або якісь нюанси щодо пенсійного забезпечення. Ці коментарі нам важливі, щоб зробити законопроєкт максимально дієвим та ефективним. Вони не є тими коментарями, які висловлюються для того, аби не підтримати законопроєкт. Це, радше, такі фахові позиції щодо того, що треба вдосконалити до другого читання.
Але, звичайно, що є група супротивників законопроєкту, і вони висловлюють інші позиції. Застереження дуже різні я чую. Отже, частина депутатів каже про те, що це неприродно, це суперечить традиційним українським цінностям, Біблія проти геїв. І найцікавіший аргумент, який я чесно не розумію, але він дуже поширений, — це теза про те, що якщо законопроєкт приймуть, то це погіршить демографічну ситуацію в Україні.
Я, чесно, ставлю питання колегам, які це кажуть, чи ви вважаєте, що якщо людина є гомосексуальною, то через неприйняття закону вона передумає і вирішить завести шлюб і дитину в гетеросексуальних стосунках? Ну, зрозуміло, що це не так, але я вам скажу, що частина депутатів, коли чують цей контраргумент, щиро дивується, бо вони ніколи про це не думали навіть.
А є частина депутатів, які самі принципово не проти, але вони кажуть, що не хочуть цю позицію висловлювати, тому що «мої виборці цього не зрозуміють». Це особливо стосується частини мажоритарників.
— А як би ви оцінили реальність прийняття законопроєкту з огляду на всі ці контраргументи, які ви зараз чуєте від колег?
— Я думаю, що зараз я насправді більш оптимістична, ніж була, коли ми його реєстрували і готували. Тоді мені здавалося, що це дуже далека перспектива, що ми це робимо для того, аби заявити позицію, аби підняти дискусію, але шанси на те, що це найближчим часом буде втілено — дуже низькі. Зараз я бачу, по-перше, високий рівень підтримки ініціативи в суспільстві, і ці цифри зростають постійно, вказують на те, що українське суспільство змінюється.
Я впевнена, що парламент повинен буде наздоганяти суспільство, та не зможе довго ігнорувати цей суспільний запит на прийняття такого законодавства. Тим паче, що нам дуже тут допомагає рішення Європейського суду з прав людини, яке вийшло минулого тижня, яке вказало на те, що відсутність в Україні законодавства про будь-які оформлення стосунків для ЛГБТ-пар є порушенням Європейської конвенції з прав людини.
Слухайте також: Завжди будуть люди, які казатимуть, що щось «не на часі» — військовий про права ЛГБТ
Гей-пара Андрій Маймулахін та Андрій Марків виграли справу проти України у Європейському суді з прав людини. Суд визнав порушення Україною права одностатевої пари на узаконення стосунків. Чоловіки з 2010 року проживали сім’єю як партнери, втім не мали можливості легалізувати свої стосунки. Суд встановив, що відсутність в Україні законодавчого регулювання одностатевих відносин є порушенням статті 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Кожному з партнерів суд присудив по 5 тисяч євро компенсації.
— На практиці це означає, що всі наступні звіти про виконання Європейської конвенції з прав людини, які Україна буде подавати, мають містити пункт про виконання цього конкретного рішення, про створення законодавства для ЛГБТ-пар. І якщо ми будемо писати, що закон не прийнятий, то це буде означати, що ми погано дотримуємося Європейської конвенції з прав людини.
І в умовах, коли для нас є життєва необхідної підтримки нашими європейськими партнерами, для нас зараз будь-які зауваження від них про те, що ми не дотримуємося Конвенції, будуть насправді вкрай шкідливими, в тому числі політично.
— Ну і загалом це ж впливатиме і на процес євроінтеграції, тому що це одне з наших зобов’язань.
— Безперечно. Звичайно, я не буду казати, що це є юридична вимога. Це не є юридичною вимогою зараз задля відкриття переговорів про членство чи майбутнє членство, але на політичному рівні цьому приділяється дуже значна увага. Значно більше, ніж, можливо, більшість українців усвідомлює.
Тобто є країни, які в непрямих переговорах завжди запитують, якою є ситуація з правами ЛГБТ-людей. І для них це законодавство і взагалі захист прав ЛГБТ-людей є важливим маркером того, що Україна ціннісно є близькою для них і, відповідно, що вони можуть допустити Україну до переговорів про членство і в майбутньому до членства.
Нагадаємо, що і Володимир Зеленський відреагував на петицію щодо легалізації цивільних партнерств. Президент наголосив, що Україна рухається у бік європейських стандартів, в основі яких покладена повага до прав та особистих свобод громадян. І наголосив, що Міністерство юстиції уже над цим працює. Інна Совсун дає свою оцінку реакції президента.
— Я розцінюю відповідь президента як таку, з якою можна працювати. Він не сказав «ні», але він і не сказав «так, я готова це завтра подавати». Він сказав «давайте розбиратись». Я вважаю, що це нейтральна відповідь, яка дає можливості, зрештою, змінити її на більш позитивну. Ось так. Тобто я не вважаю, що він відмовив. Я також дуже далека від того, щоб трактувати цю відповідь, як готовність вже зараз включатися в боротьбу і лобіювати цей закон з боку президента. Це, радше, така нейтральна позиція.
Особливо важливо врегулювати питання з реєстрованими цивільними партнерствами, зокрема для одностатевих пар з огляду на те, з чим зараз стикаються військовослужбовці, які належать до ЛГБТІК+спільноти.
— Є випадки, де ЛГБТ-військовий загинув, а його партнер був в незареєстрованих стосунках з ним, і, очевидно, що він не має ніякого статуса, ні гарантій. Я не кажу про соціальні гарантії чи виплати, вони не за це борються. Але перше, що треба сказати: значна частина ЛГБТ-військових чесно зізнається, що їхні батьки їх не приймають. І у випадку, якщо раптом з ними щось трапиться, їхні батьки не будуть визнавати стосунки, які у них були, не даватимуть можливості приймати рішення про медичне лікування партнерові чи партнерці, або ж не давати можливість приймати рішення про поховання.
Звичайно, у нас є випадки, коли, на жаль, ЛБТТ-військові гинули на фронті з незареєстрованими стосунками. І у нас є випадки, де люди навіть публічно не повідомляли про свої стосунки через публічний осуд, через те, що вони боялися. І зрозуміло, що якщо у тебе загинула кохана людина, а ти приховував ці стосунки, то ти навіть формально не можеш, найпростіше, відпустку на роботі попросити через смерть близької людини. Звичайно, законопроєкт цю проблему не вирішить, але законопроєкт відкриє суспільство і дасть можливість зробити свої стосунки відкритим.
Про це говорить і бойовий медик в ЗСУ Борис. І з огляду на те, яку кількість військовослужбовців це стосується, питання потребують вирішення вже зараз.
— У нас немає, на жаль, якоїсь офіційної статистики, яка є в інших країнах. Але є загальна статистика про те, що 5% населення зазвичай ставляться до ЛГБТ-спільноти. І з того, що я бачу, я абсолютно впевнений, що в армії ця статистика підтверджується.
ЛГБТ-військових в армії дуже багато, і небагато з них є відкриті, звичайно, тому що ми досі маємо проблеми з гомофобією, з дискримінацією. Цього значно менше, ніж було, але все ще є. Тому не всі хочуть акцентувати на цьому увагу.
Наприкінці травня в медіа стало відомо, що серед українських військовослужбовців почали поширювати анкети «для вивчення питань сексуальної орієнтації, потреби у реєстрації партнерства та проблематичних питань у зазначеній сфері». Але військові та правозахисники розкритикували таку форму опитування.
— Це правда, таке опитування проходило в військових частинах, але знову ж таки є дуже велике питання до цього. У нас багато в організації військовослужбовців, і ми всі бачили, як це проходить. Опитування абсолютно неанонімне. На практиці це виглядає так, що умовний офіцер роздає тобі листочки і говорить — пиши. І потім читає ці листочки. Очевидно, що в таких умовах відповіді будуть дуже викривлені, тому що велика кількість людей не хоче бути в камінауті, і не хоче про це говорити з якихось об’єктивних причин. І таке опитування не буде репрезентативним.
Слухайте також: Ми так само воюємо, отримуємо поранення і гинемо. Чому ми не маємо рівних прав? — військова про ЛГБТ
У нас є і позитивні зрушення зі сторони Міноборони. У нас є в частинах, наприклад, радники з гендерних питань. Це великий крок. На даному етапі цього не достатньо.
— Як би все це мало бути?
— Я думаю, це мало б бути набагато швидше. Тому що вже пройшла велика кількість часу, як цей законопроєкт був поданий. Звичайно, я розумію, що є певні процедури та механізми законотворчості взагалі в Україні, але ми живемо в час війни і велика кількість ЛГБТ-людей, які воюють, вони вже не дожили до цього законопроєкту і не змогли реалізувати це право. І з такими темпами, велика кількість ще не доживе.
І особисто мені ця ситуація здається абсолютно несправедливою стосовно людей, які готові віддати цій державі найцінніше, що в них є — їхнє життя.
Зрештою, зараз ситуація, яку в Україні ігнорували роками, може і має змінитися, говорить бойовий медик ЗСУ.
— Наша країна вже давно визначилась з вектором розвитку — прозахідним і проєвропейським. І, на щастя чи на жаль, жодного третього шляху не існує. І, або ми будемо інтегруватися в європейське ком’юніті, приймати ці правила і цінності, або будемо залишатися ментально під впливом рашистів, їхньої ідеології і традиційних цінностей. Тому я вважаю, що нам треба обирати європейський шлях і рухатися в ту сторону. І немає, що вже обговорювати, просто треба ухвалити рішення, які вже давно назріли.
Авторка матеріалу Вікторія Єрмолаєва
Звукорежисерка Юлія Соганчі
Матеріал створено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Rainbow Beyond Borders Fund. Відповідальність за зміст несе авторка.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
Михайло та Анастасія — подружжя, що виховує двох доньок. Старшій дитині 12 років, молодшій —… Read More
Із Наталією Соколенко, українською журналісткою, радіоведучою та співзасновницею Громадського радіо, говоримо про те, як у… Read More
На перших акціях на підтримку військовополонених захисників Маріуполя, деякі з учасників виходили з плакатами «Сигналь!» із… Read More
Тетяна та Дмитро Власенки познайомились під час роботи у Миколаївському загоні швидкого реагування Червоного Хреста… Read More
На Харківщині менше ніж за добу з прикордоння і прифронтової лінії евакуювали понад 1700 людей.… Read More
Як воїн ЗСУ вивіз з Херсонщини свою молодшу сестричку та мати, з якими їх два… Read More