Гість — український вчений, релігієзнавець, кандидат історичних наук, філософ Ігор Козловський.
Ігор Козловський: Те, що суспільство має певні традиції маскулінності — це правда. Той образ, який був створений історично для чоловіків, безумовно пов’язаний з агресією, як конструктивною (коли ми створюємо щось нове, коли селянин, який виходить в поле і оре землю), так і деструктивною (насильство).
Насильство зрозуміле, коли ми стикаємося під час війни з загарбником, тут все зрозуміло, для нас це справедлива війна, для нас це не є культом насильства, а є проявом мужності людей, які усвідомлюють свою відповідальність, беруть до рук зброю, захищають свою країну, землю, рідних. А взагалі феномен насильства у побуті та повсякденному житті переосмислюється, вже давно переосмислився у сучасному демократичному суспільстві.
Я одразу згадав низку праць стосовно насильства.
Чому? Це пов’язано з тим, що у людини, по-перше, домінує її біологічне, а не людське. Людський вибір — це той, який необхідний для того, щоб не просто контролювати нашу біологію, а наповнювати її сенсами. Я завжди підкреслюю цей важливий, на мій погляд, момент, що людина повинна ставити питання… Згадуючи Віктора Франкла, який казав, що між стимулом і нашою реакцією є проміжок нашої свободи.
Ти або біологічна істота (зрозуміло, вона реагує рефлекторно), або ти людина (тоді ти рефлексуєш і ставиш питання). Тому що будь-яке рефлексування — це правильно поставити питання. І головне питання: «Навіщо ти будеш так реагувати? У тебе немає аргументів? Ти не можеш створити простір для діалогу для того, щоби розв’язати конфліктні питання?».
Андрій Куликов: Наскільки в тому, як у нас у суспільстві ставляться, або звикли до трактування насильства, позначилася наша релігійність і та релігія, яка в нас переважає?
Ігор Козловський: Безумовно. Тому що культура — це свідомий організм, який розвивається за закономірностями людини. І можна сказати, що культура — це гіперособистість. На неї впливають в тому числі і світоглядні картини. Світогляд формує, безумовно, релігійна складова. Якщо ми говоримо про проблему ненасильства, ненасильницького спротиву, то це йде від релігійних ідей спочатку. Чому? Тому що релігія завжди ставить питання «Навіщо ти живеш?». Людина повинна, згідно базових основ розвиненої релігійної системи, формувати себе, формувати людський вимір розуміння цінностей.
Що ми бачили в Херсоні? Зайшли окупанти і зустріли ненасильницький спротив. Це було і Донецьку в 2014-му. Можливо, ніхто не помітив, але ми виходили на масові мітинги без зброї. А вже у наших опонентів була зброя. І зрозуміло, що цей спротив наштовхнувся на інші цінності. Навіть на відсутність цінностей. І тоді спротив захлинається. Тому що опоненти цього не почули. І навіть не розглядали його як проблему, яку треба знищити.
Читайте також: 400 років намагаємось вирватися з обіймів потвори, яку самі ж створили — співавторка фільму «Анатомія рашизму»
Анастасія Багаліка: Ми всі вже багато років спостерігаємо за тими жахливими формами деструктивної маскулінності, які часто проявляють росіяни у своїх публічних діях, в риториці, заявах «воєнкорів», терористів, найманців та інших публічних спікерів аж до самого президента РФ. І я хочу запитати вашої думки: чого так?
Ігор Козловський: Коріння цього — в самій історії формування цього простору під назвою Росія. Ми стикнулися з деструктивною маскулінністю, зі знелюдненням — коли втрачається людяність і, фактично, є лише біологічне бажання, спрямоване на знищення. Це пов’язано з тим, що взагалі російське суспільство (в них немає громадянського суспільства, коли ми говоримо «російське суспільство» — ми маємо на увазі той простір) не має горизонталі, суб’єктності. Є ієрархічна надбудова, від якої вони очікують ті чи інші накази. І головний наказ, який пролунав, зняв з них відповідальність. І таким чином, ця біологічна стихія проривається…
У цій агресії Росії проти України (взагалі в агресії Росії проти світу) проявляється саме в тому, що Росія вже в минулому. Оця апологія війни і апологія смерті стає домінантою в свідомості. Практично все минуле описується виключно через смерть, вбивства, гвалтування… На цьому є міф про певну «особливість» Росії. Зараз Пєсков заявив, що для нього ідеалом є Росія часів Миколи II — це Росія, де дві третини населення неписьменні, де відсутні будь-які моральні принципи, є чітка соціальна строкатість суспільства. І де є знецінення людського життя. Де людське життя нічого не варте.
Це є також певною мірою поясненням. Якщо у вас постійно перед вами головними людськими проявами в історії є вбивство, загарбницька війна (усі війни Росії були практично несправедливі), це стає нормою у свідомості звичайних росіян.
Читайте також: Цей рік навчив нас цінувати життя — релігієзнавець і експолонений Ігор Козловський
Українська родина відрізнялася від російської тим, що російська довгий час зберігала «велику родину», а в Україні з XV–XVI століття виділяються малі сім’ї. Мала сім’я — це коли одружується парубок з дівчиною, і їм відділяється земля… Ми пам’ятаємо, прочитавши українських класиків, яку роль відіграє жінка там. Яка вона активна.
Навіть у мові:
Навіть мова акцентує на інші стосунки між чоловіком та жінкою. Безумовно, були різні моменти, але ж серед російських пісень багато таких пісень, де жінка постійно плачеться, йде в невідомість, вона буде ніхто. А в українській ми зустрічаємо ті ж самі пісні «Мені все одно, аби чубатого, щоб за чуб його брати».
«Чоловіки про культуру ненасильства» — це подкаст про рівність між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємну повагу, вирішення конфліктів у взаємостосунках без застосування насильства. Це розмови за принципом «рівний рівному» — саме він ліг в основу глобального руху HeForShe від ООН Жінки, коли саме чоловіки та хлопці є головними агентами змін. «Чоловіки про культуру ненасильства» — проєкт Громадського радіо спільно з ГО «Жінки в медіа».
Попередні епізоди:
Російська тюремна культура впливала на уявлення моїх ровесників про стать, гендер, норми поведінки — Остап Українець
Порівнювати Росію і Україну з чоловіком, який б’є жінку — це токсичний наратив, який виправдовує агресора — Олександр Мережко
На багатьох чоловіків тисне оточення, яке очікує маскулінної поведінки — Гліб Кузьменко
Коли говориш про права людини, тобі одразу прилітає ярлик «марксист» і «лівак» — письменник Олесь Барліг
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS