З’ясовували у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».
Цивільні заручники — некомбатанти, яких росіяни затримують, викрадають і беруть у полон на окупованих територіях. Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець у грудні минулого року розповів, що цивільних українців у російському полоні наразі перебуває близько 28 тисяч. Про їх стан та місцеперебування нічого невідомо, адже переважно окупанти забороняють їм писати листування і контактувати з рідними. Часто людей затримують просто на вулицях, хапають та без жодного суду та слідства кидають у СІЗО та імпровізовані російські катівні. У рамках обмінів цивільних повертають рідко. Річ у тім, що міжнародне право забороняє тримати у полоні некомбатантів і, відповідно, процедура обміну військовополоненими до них не застосовується.
З якими майновими й фінансовими складнощами стикаються цивільні заручники, що повернулися з полону, ми запитали у юристки, документаторки ГО «Правозахисна Група «СІЧ» Юлії Полєхіної.
Юлія Полєхіна: У період дії в Україні воєнного стану, який був введений Указом президента України, та протягом 90 днів після його припинення чи скасування, позичальник, тобто особа, яка взяла кредитне зобов’язання чи гроші, чи якісь інші форми кредитних зобов’язань, чи особа, до якої перейшли права та обов’язки цього позичальника, або його представник за законом, мають право звернутися до кредитодавця або до нового кредитора із заявою про призупинення сплати цього грошового зобов’язання. Тут мається на увазі як основна сума кредиту, так і відсотки, комісії та інші платежі.
Тобто є така заява про призупинення сплати грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит або інший договір, який передбачений частиною 2 статті 3 закону «Про споживче кредитування»
Людина має відповідати певним ознакам. Наприклад, нерухоме майно на день подання заяви про призупинення сплати цього грошового забезпечення розташоване на тимчасово окупованій території.
Читайте також: З якими проблемами стикаються цивільні полонені після звільнення
Наразі ми стикаємося з тим, що від людини, яка перебуває у російській неволі та має кредитні зобов’язання щодо нерухомого майна, вимагають їх сплачувати. А заява про призупинення сплати цього грошового зобов’язання підписується або самим позичальником, або його представником. Власноручно, або це може бути електронний підпис. Оригінали документів надсилаються кредитору.
І тут починається найцікавіше. Як же ж нам виходити з ситуації, якщо людина в неволі? Тобто позичальник сам у неволі, він особисто накласти кваліфікований електронний підпис не може, особисто підписати документи та направити їх кредитору теж не може. А банк, наприклад, вимагає у мами чи у дружини цього позичальника сплатити цю позику чи кредитні зобов’язання за договором.
Що б я радила? Спочатку потрібно перевірити документи, за якими видавалася ця позика. Ці документи є у банку. Якщо вже банк звертається до родини, то ці документи є, вони не є таємними, треба їх просто перевірити.
Що ми маємо там подивитися?
Треба впевнитися, що банк має право звертатися до родичів позичальника з вимогою про сплату боргу, що вони є або поручителем, або майновим поручителем за позикою тощо. За відсутності таких зобов’язань банк не має юридичних підстав для подібних вимог. У такому випадку потрібно звернутися з електронним зверненням до Національного банку України та поскаржитися на дії банку, адже ці вимоги є незаконними.
Якщо ж все ж таки родич людини, яка в неволі, є поручителем, тоді він може скористатися положенням закону про споживчі кредитування. У прикінцевих положеннях цього закону зазначено, що під час врегулювання оцієї простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні кредитодавець або новий кредитовий колектор зобов’язані дотримуватися певних вимог щодо етичної поведінки. Одна із них – це не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, який повідомив про свою належність. до захищеної категорії, до якої належать полонені особи та члени їхніх родин.
Я спеціально перевірила — у достатньо великих банківських установах на їхніх офіційних сайтах є сторінка, де зазначено, хто є людьми захищеної категорії, перелік захищених категорій і документи, які має людина надати.
Юлія Полєхіна: Що ми робимо? До нас звернувся банк з вимогою виплати кредитних зобов’язань. Ми повідомляємо банк про свій намір припинити взаємодію на період воєнного стану і протягом 90 днів з дня його завершення та про свою належність як позичальника або члена родини позичальника до захищеної категорії. З наданням копій підтверджувальних документів про належність цієї людини до цієї захищеної категорії.
Що це за документи?
Сама заява. Для членів сімей військовослужбовців та людей цивільних, які перебувають у полоні або зникли безвісти за особливих обставин, інформація має бути від Національного інформаційного бюро, про те, що є підтвердження, що є незаконне затримання або підтвердження від МКЧХ. Або ця людина включена до реєстру як така, з якою втрачено зв’язок або зникло безвісти.
Насправді немає виключного переліку документів, які потрібно надати на підтвердження перебування людини у неволі — треба надати все, що є. Це може бути витяг з реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Це може бути підтвердження координаційного штабу про те, що людина підтверджена російською стороною через МКЧХ. Якщо це військовослужбовець, це можливий факт службового розслідування.
Тобто будь-який офіційний документ, який людина може надати, є підставою для того, щоб рідна людина могла звернутися для призупинення виплати цього кредитного зобов’язання.
Після отримання такого повідомлення фінансова установа зобов’язана припинити комунікувати з членами родини позичальника. Вони зобов’язані це зробити. І згідно з чинним законодавством, банк зобов’язаний дотримуватися цієї норми.
Якщо не дотримується, то у нас є Національний банк України, який виконує функцію регулятора. Він може застосувати певні заходи впливу на банк-порушника, навіть до позбавлення ліцензії.
Крім того, у нас є така організація як Торгово-промислова палата України, яка одним зі своїх завдань засвідчує форс-мажорні обставини, обставини непереборної сили. ТПП випустила розпорядження, де визнала військову агресію РФ проти України, на підставі якої було введено воєнний стан, надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів і господарської діяльності, і фізичних осіб по договорах,
податкам, іншим зобов’язанням, договірним зобов’язанням, виконання яких наразі неможливе у зв’язку із форс-мажорними обставинами. І це теж можливий варіант врегулювання кредитних зобов’язань згідно з договором. До 24 лютого ТПП таких документів не приймали.
Юлія Полєхіна: Така ж сама процедура. Це теж людина захищеної категорії. Банк не знав, що вона перебуває у полоні. Тому цій людині потрібно надати всі необхідні документи, які підтверджують факт перебування її у полоні.
Для цього людина, що повернулася з полону, у першу чергу має відновити документи, які засвідчують її особу. У другу чергу — з’явитися до поліції. Поліція має засвідчити факт того, що особа з’явилася, бо вона перебуває у розшуку, якщо хтось заявив про факт незаконного затримання, а заявляти можуть не тільки рідні.
Якщо немає кримінального провадження, то його потрібно відкрити. Людина вже виступає і як заявник, і як потерпіла особа.
Далі слідують проведення різного роду експертиз стосовно фізичного, психологічного, психіатричного стану після катування, після неволі.
А потім вже — звертатися до міжвідомчої комісії на встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України. Але ми знаємо, що для того, щоб встановити той факт, людина має надати докази на порушення норм Женевської конвенції про захист цивільного населення. Якщо не відкрито провадження, то звісно, що вона їх не надасть. Якщо вона не була допитана як свідок, немає протоколу, немає інформації у слідчого відділу, то, на жаль, цей пакет документів вона просто не збере.
Юлія Полєхіна: Абсолютно всі угоди, всі правочині, будь-які акти, які видали органи окупаційної влади, є незаконними. Це у нас прописано у законодавстві й також існує наказ президента, який визнає всі дії окупаційної влади нікчемними. Тобто все, що якось візується в окупації в окупантів є нікчемним і це не потрібно оскаржувати.
Я бачу тут декілька варіантів стосовно того, що робити, якщо, наприклад, віджали або пограбували помешкання в окупації. У мене є клієнтка, яка була затримана у Запорізькій області. Вона була звільнена не у рамках діяльності Координаційного штабу. Там була своя дуже цікава історія, але вона знає, що її будинок пограбовано, причому винесли все, що може. Звісно, що обов’язково, хоча дуже багато моїх колег кажуть, що це абсолютно не має ніякого сенсу, але я вважаю, що обов’язково треба йти до правоохоронних органів та засвідчити. Ми відкрили кримінальне провадження щодо пограбування будинку.
Читайте також: Чому окупанти одних полонених відпускають, а інших продовжують утримувати — історія звільненого полоненого з Херсона
У першу чергу, нам потрібно відновити правовстановлювальні документи. Тут є теж трошки тонкощів. Варто зауважити, що за загальним правилом у разі втрати правовстановлювальних документів, дублікат документів може видати лише суб’єкт, який видав цей документ. Тобто, якщо ми оформлювали договір купівлі-продажу у державного нотаріуса десь у Мелітополі, нам теоретично потрібно звернутися до нього, щоб отримати дублікат. Але ми цього зробити не можемо. І єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена цим суб’єктом, який надав цей документ, є ліквідація або припинення діяльності такого суб’єкта. У такому випадку видача документа здійснюється правонаступником або певною архівною установою.
Поряд з тим, бувають такі випадки, що ми не пам’ятаємо, хто нам щось засвідчував. Цю інформацію ми можемо отримати, замовивши платну інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ця інформація коштує майже 40 грн і її можна зробити через «Дію». Тобто вже якась первинна інформація про нерухоме майно в окупації у нас вже є, але тут знов є тонкощі. Така довідка може містити повні дані за умови, якщо це майно було зареєстроване після 2013 року. Архівні дані з реєстру прав, який функціонував до 2013 року, або дані про нерухоме майно, взагалі можуть бути відсутні. У такому разі за отриманням інформації слід звертатися до архіву Бюро технічної інвентаризації, які до 2013 року займалися питанням нерухомості.
Якщо цього зробити неможливо, то можна звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на об’єкт нерухомості або встановлення юридичного факту.
Звісно, є купа загальних рекомендацій про збереження українських документів, щоб якимось чином їх передавати в безпечні місця для зберігання. Але це не завжди можливо здійснити.
Слід зазначити, що родичі полоненого нічого з відновленням документів на майно зробити не можуть, якщо у них немає заздалегідь зробленої довіреності. Але якщо у них є інформація про віджате майно, вони можуть звернутися у поліцію і відкрити кримінальне провадження.
Нагадаємо, що Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на четвертій зустрічі радників у Давосі закликав міжнародну спільноту терміново консолідувати зусилля для повернення додому всіх українців, незаконно вивезених російськими окупантами.
Омбудсмен наголосив, що завдання стоїть повернути додому всіх військовополонених і незаконно вивезених Росією українців. Тож міжнародна спільнота, за його словами, «має негайно консолідувати свої зусилля у цьому напрямкові». Він зауважив, що у Давосі наші партнери почули голоси українських дітей, яких ми повернули додому, родичів цивільних громадян, яких викрала та незаконно утримує РФ. Вони були вражені почутим.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел.(+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту