facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Чому в нашому суспільстві є випадки «шеймингу» людей, які були у полоні, та їхніх родичів?

Інтерв'ю

Розмова з психологинею про «шейминг» експолонених, хейт та рекомендації, як з цим упоратись.

Чому в нашому суспільстві є випадки «шеймингу» людей, які були у полоні, та їхніх родичів?
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Про це у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили зі психологинею громадської організації «Блакитний птах» Тетяною Сіренко.

Наскільки розповсюджене явище «шеймингу» людей, які були у полоні?

Тетяна Сіренко: Розповсюджене, і, на жаль, я з таким стикалася вживу. Також я стикалася з тим, що мені, як фахівчині та представниці правозахисної сфери, могли висловлювати таку думку. Часом могли навіть говорити про те, що, мовляв, ви працюєте з такими людьми, а от ці люди, можливо, не мали б потрапити в полон.

Крім того, я неодноразово стикалася з тим, що ті люди, з якими я працюю, тобто люди, які пережили полон і тортури, ділилися досвідом, коли їм могли таке говорити навіть у вічі. Такі досвіди, на жаль, є. І, на жаль, вони є вже 10-й рік війни.

На мою думку, тут є декілька причин. Одна з перших — це пережитки радянської системи, де подібні меседжі транслювалися досить активно і підтверджувалися певними діями влади до людей, які пережили концтабори.

Але є проблема в тому, що ми багато років не живемо в Радянському Союзі, ми живемо в іншій країні, проте не вистачає інших меседжів. Недостатньо просто забрати у людей певний тиск, потрібна просвіта.

  • Багато є едукації для звільнених з полону, для їхніх родин, багато ведеться комунікації зі збройними силами, але загалом для суспільства, мені здається, цього робиться недостатньо.

У ЗСУ також є «шейминг» тих, хто побував у полоні?

Тетяна Сіренко: На жаль, такі досвіди є, і вони не є дуже винятковими, але в цьому теж, на жаль, є певне логічне пояснення. Ми досі маємо непрофесійну армію,  у нас є велика кількість людей, які були просто мобілізовані, які не проходили спеціальної підготовки, а це значить, що і відповідної просвіти не відбувалося.

Звичайно, що дуже багато залежить від командирів високого рангу, від командирів з нижчого рівня званнями, але ці меседжі є у війську також.

  • Є військові, які дуже бояться потрапити в полон саме тому, що їх можуть потім засуджувати.

Ці меседжі не є офіційними, але існують неформально.

Насправді наявність цього явища обґрунтована ще й іншими речами. Річ у тому, що люди, які перебувають у полоні, стають дуже часто публічними об’єктами. Вони мають велику цінність для країни і так само для нашого ворога, тому що він може певним чином тиснути коштом цих людей. Відповідно, декому вдається звільнитися коштом публічності, коштом того, що про них говорять родини. Ці люди стають видимими. Процеси обмінів завжди складні, і про них не можуть достатньо комунікувати, принаймні до того, як ці обміни відбудуться. І нерозуміння того, що відбувається, з якими цілями, може викликати у людей велике поле для фантазій.

  • Люди, яких героїзують, завжди піддаються певному осуду, адже завжди знаходиться полярна думка. Так було у всі часи.

Читайте також: «Сама винна» в полоні: булінг військовополонених жінок, реабілітація, допомога


У Росії полонених готують до того, що суспільство їх буде засуджувати

Тетяна Сіренко: Ми дуже часто це чуємо від звільнених: коли люди перебувають у полоні, їх там готують до того, що після повернення суспільство буде їх засуджувати, що держава буде якось погано до них ставитися. Це проводиться в дуже різному форматі — десь тиском, а десь просто насаджуючи, транслюючи систематично ці меседжі

Для чого це робиться? По-перше, щоб люди зневірилися, адже вони довго перебувають у полоні.  Щоб забрати їхню віру, щоб зламати їхній дух. Це вдається далеко не завжди, але це роблять масово. Окупантам важливо посіяти сумнів у тому, що твоє суспільство тебе чекає, що тебе героїзують. Вони взагалі кажуть, що «в Україні вас вважають зрадниками».

  • І це удар по цінностях, удар по ідентичності українців, тому що вони всі потрапили в полон саме як українські захисники або як цивільні люди, які мали українську позицію.

Слухайте також: Боюся, що Росія тримає цивільних заручників як останній козир — Ольга Решетилова


Такі інформаційні вкиди, коли наших колишніх полонених починають «шеймити» у соцмережах, часто є замовленими нашим ворогом, це така інформаційна війна.

І часом спостерігається, що коли відбувається якась така історія неприємних обговорень і звинувачень у соціальних мережах, то там можна активно помітити ботів. І чим відоміша людина, чим більше у неї підписників, тим більше ймовірності, що ця історія просто підігрівається.

Хейт родини полоненого: що рекомендує психолог?

Тетяна Сіренко:  Ми готуємо для кожної людини індивідуальну стратегію, яка буде для неї найбільш прийнятна. І пропрацьовуємо ті найнеочікуваніші або найболючіші меседжі чи питання, які можуть бути сказані.

Що я рекомендую своїм клієнтам відповідати в таких ситуаціях? Я рекомендую не реагувати взагалі на коментарі, якщо це не віч-на-віч. Тобто видаляти, блокувати, залишати без відповіді, проходити повз. Я знаю, що вони будуть, але якщо на них почати відповідати, зазвичай це зав’язується в ще боліснішу історію.


Читайте також: Найкраща профілактика ПТСР — рефлексувати тут і зараз — військова психологиня


І загалом, якщо ми включаємося, то ми, нібито, визнаємо, що ця тема варта для обговорення, і що з людиною, яка це говорить, треба дискутувати.

  • Якщо це не якісь ваші близькі люди й ви не потребуєте продовжувати з ними контакт чи в чомусь їх переконати, то хороша рекомендація — проходити повз, не витрачати на це свій ресурс. Адже, швидше за все, там історія така, що переконати у зворотному людину неможливо.

Якщо це відбувається вживу, я рекомендую виставляти кордони. Тобто відповідати щось на кшталт: «Я бачу, що у вас це викликає багато емоцій чи багато інтересу, але зараз я не маю ресурсу займатися вашими емоціями».

  • Тому що родина, яка хвилюється, родина, яка чекає на свою близьку людину, вона сама потребує підтримки. І якщо людина не здатна її надати, то є сенс обмежити це спілкування.

Якщо не реагувати не виходить?

Тетяна Сіренко: По-перше, це робота про власний ресурс. Після серйозних травматичних подій у людини часто буває дуже таке поляризоване бачення світу, він ділиться на хороше і погане. Так працює фізіологія, нейрофізіологія травм, ми бачимо чорне і біле.

Але варто пам’ятати про те, що насправді у більшості є підтримка. Є ті, хто дають ресурс, ті, хто готові підтримати й бути поруч, і готові багато зробити. У суспільстві є ця підтримка для звільнених з полону.

  • Треба підготуватися до таких вкидів чи незручних питань на кшталт: «а чому ти здався?», «чому ти не вбив себе?», «чому ти не підірвав гранату, як ти взагалі міг прийняти таке рішення?». І пам’ятати та транслювати тезу, що в нашому правовому суспільстві людське життя є найвищою цінністю.

А це стандарти армії НАТО. Це стандарти, які з великою гідністю транслює та ж поважна армія Ізраїлю.

І насправді що б не відбувалося у комунікації з іншими людьми, допоки людина жива завжди є місце для діалогу.  А от якщо людини вже немає там немає місця для розмов. І це важливо: в першу чергу, нагадувати в собі, що життя є найвищою цінністю.


Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського  Союзу


Нагадаємо, 11 червня Україна повернула з російського полону 95 військових.

8 липня, стало відомо, що до України з Туреччини повернулися командири підрозділів, які обороняли завод «Азовсталь» у Маріуполі. Після звільнення з російського полону восени 2022 року Денис Прокопенко, Святослав Паламар, Сергій Волинський, Олег Хоменко і Денис Шлега за домовленностями мали перебувати у Туреччині до кінця війни.

Раніше міністр закордонних справ Дмитро Кулеба назвав шляхи повернення цивільних полонених. Кулеба також висловив переконання, що після порушення теми викрадених дітей «Україна швидше розкрутить тему цивільних полонених».

Україні терміново потрібен робочий механізм звільнення цивільних українців з російського полону. Про це на Громадському радіо говорив член експертої ради Центру громадянських свобод Михайло Савва


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Товчіння води у ступі»: підсумки саміту НАТО від Михайла Гончара

«Товчіння води у ступі»: підсумки саміту НАТО від Михайла Гончара

Тютюнові вироби: що відтепер заборонене й на кого це вплине

Тютюнові вироби: що відтепер заборонене й на кого це вплине

Люди мені кажуть: отримав пенсію у 25 тисяч з повітря — Олег Симороз

Люди мені кажуть: отримав пенсію у 25 тисяч з повітря — Олег Симороз

7% опіків тіла від краплі соку борщівника: екоактивіст показав антитренд

7% опіків тіла від краплі соку борщівника: екоактивіст показав антитренд