Гість — заступник головного редактора редактор «Історичної правди», керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, історик Володимир Бірчак.
Володимир Бірчак: Після прийняття декомунізаційних законів у 2015 році багато чого змінилось в історичній пам’яті. По-перше, змінився поняттєвий апарат. В Україні починають вживати термін «Друга світова війна». Тобто, з публічного простору вилучається поняття «Великая Отечественная война», і входить «Друга світова війна».
«Великая Отечественная война» — війна лише за радянську батьківщину, яка тривала з 1941 по 1945 роки. Це фіговий листок, яким Сталін хотів прикрити свій «медовий місяць» з Гітлером, котрий тривав два роки. Адже усе, що відбувалося з 1939 аж до 1941 року, не згадується зовсім у поняттєвому апараті «Великой Отечественной». Хоча саме у ці роки Радянський Союз співпрацював з Третім Рейхом, коли вони разом ділили Польщу. Польщу, на яку вони напали, коли Радянський Союз захоплював країни Балтії, воював з Фінляндією.
В українському суспільстві змінюється ставлення навіть до ветеранів, які воювали у ці роки. У 2018 році до Українського інституту національної пам’яті звернулась жінка, у якої мати, тоді 98-річна, була особою з інвалідністю внаслідок Радянсько-фінської війни 1940 року. Станом на 2018 рік вона не була визнана ветеранкою. Бо такої війни в поняттєвому апараті навіть вже в незалежній державі Україна не існувало. Завдяки закону про статус ветерана 2017 року вона аж у 2018 році отримала статус ветеранки.
Ще один наратив, який змінюється завдяки правильному поняттєвому апарату: «радянський народ звільнив Європу від нацизму». Нам нав’язували це твердження, але Україні він не підходить. В Україні все було набагато складніше. «Друга світова війна» вже дозволяє говорити про багатопланову участь українського народу у різних визвольних процесах. Ми можемо говорити про визвольний рух, боротьбу українських повстанців на кілька фронтів — як проти німців, так і проти НКВД. Україна повинна наполягати на тому, що у неї є власна Друга світова війна, бо воювали українці не тільки в рядах робітничо-селянських рядах. А й разом з військами Сполучених Штатів Америки, в арміях Британської імперії та Франції. На момент, коли почалась Друга світова війна у польському війську було 120 тисяч українців.
Лише 32% українців вважають, що перемога у Другій світовій війні є перемогою усіх членів антигітлерівської коаліції, тобто, США, Великої Британії та Радянського Союзу. А от 52% вважають, що це заслуга виключно радянського народу. Цей міф постійно нав’язується та нагадується Росією. Нам важко від цього відгородитись.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS