facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Як подбати про себе, коли рідна людина на фронті. Поради гештальт-терапевтки

Попросивши про допомогу, запускаєш обмін добра у природі, каже гештальт-терапевтка Лілія Гудзь, розповідаючи про те, як дати собі раду, коли партнер чи партнерка пішли на фронт.

Як подбати про себе, коли рідна людина на фронті. Поради гештальт-терапевтки
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 5 хвилин

Гостя — сертифікована гештальт-терапевтка Лілія Гудзь.

Лілія Гудзь: Зараз майже усі обговорюють новий законопроєкт про мобілізацію. Ця тема стала ще більш актуальною і для тих, хто чекає мобілізації, і для тих, хто уже в лавах ЗСУ. Важливо розуміти, що перший період, коли людина вирішує піти в армію, партнером може сприйматися як період втрати. Це ніби людина ще в тебе є, але відчуття таке, що він чи вона тебе залишає. І ти переживаєш втрату. Звісно, це не можна порівняти з відчуттям втрати як такої, коли ти справді втрачаєш партнера чи партнерку через трагічні обставини.

«Нормально одночасно пишатися та відчувати злість»

Лілія Гудзь: Але все-таки на нижніх регістрах, не на найвищих нотах, ти переживаєш це почуття втрати. І дуже важливо розуміти, що тут буде накривати гамою почуттів. Разом, можливо, з гордістю за партнера чи партнерку, відчуватимеш образу, біль, злість на те, що ти лишаєшся сам чи сама з усіма своїми клопотами.

Такі амбівалентні почуття можуть розривати людину на частини. І дуже важливо розуміти насамперед, що це нормально. Нормально і пишатися, і разом з тим, відчувати злість через те, що він чи вона так вчинили. Це перше, що собі треба дозволити.


Читайте також: Як зрозуміти, що відчуття провини та сорому поглинає вас. Поради психологині


«Спирайтеся на свою щоденну рутину»

Лілія Гудзь: Коли такі події трапляються, ми втрачаємо контроль над своїм життям. Важливо розуміти, що так, я не можу повернути собі контроль над життям, я не можу зупинити війну. Але я можу повернути собі контроль над моїм повсякденним життям.

Мозок заспокоюється, коли я знаю, що завтра в мене отакі ранкові ритуали, отакі справи. Це я буду робити. І я спираюся на свою щоденну рутину. Повсякденні речі повертають нам відчуття контролю. Для нашого мозку це надзвичайно важливо.

Тому створюйте собі графіки, режим дня і спирайтеся на свою щоденну рутину. Вона повертатиме відчуття контролю над своїм життям, коли здається, що все летить шкереберть.

«Не соромтеся просити про допомогу»

Фото: Credits

Лілія Гудзь: Коли такі складні події трапляються в житті, треба собі, за можливості, скласти команду підтримки. Це можуть бути батьки, близькі родичі, друзі. І тут має з’явитися навичка просити про допомогу. Й не відчувати при цьому провини, сорому тощо. Насправді це дуже складно інколи зробити. Особливо людям, які звикли справлятися самі.

Однак насправді, попросивши про допомогу, ти запускаєш обмін. Якщо я можу попросити про допомогу, то і мене можуть попросити про це. Запускається обмін добра в природі.


Читайте та слухайте також: Якщо хочете отримати підтримку, не шукайте її в соцмережах — психологиня


«Підтримуйте ритуали»

Лілія Гудзь: Армія, мобілізація — це не завжди фронт. Різна зайнятість може бути. Тому не виключайте партнера чи партнерку зі свого повсякденного життя. Тобто, це теж така, можливо, не зовсім очевидна штука. Якщо він чи вона на фронті, то, звісно, не може виконувати свою частину роботи у родині. Але він чи вона може бути включеним у життя дітей, іншого партнера, який лишився. Підтримуйте ритуали, зідзвони. Придумайте собі якісь спільні речі, які ви будете робити разом.

Світлана Ройз писала, що вони з чоловіком одночасно дивляться якийсь кліпчик в інтернеті. І знають, що вони в цей час ніби разом.

Варто одночасно придумувати собі якісь речі. Наприклад, якщо чоловік чи дружина, у безпечних обставинах, він чи вона можуть подзвонити дитині зранку, розбудити її та побажати їй хорошого дня. Так буде дитина матиме тата, маму включену у своє повсякденне життя. А партнер чи партнерка, які лишилися тут, теж буде не на самоті.

Звичайно, це не повноцінне спілкування, не обійми, не якісь такі речі. Але це спілкування. І це тримає сім’ю разом.

«Фокус має бути на собі»

Лілія Гудзь: Але, хоч би скільки у вас не було умовних гравців у команді, треба розуміти, що капітаном все одно є ви. Фокус має бути на собі. Це друга корисна навичка після уміння просити про допомогу: у складні часи уміти тримати фокус на собі.

Треба себе знати. Треба розуміти, що вас тішить, заспокоює, відвертає від тривоги. І є така дуже корисна штука з наративної психології: складання списків. Складіть собі список з 10 речей, які вас заспокоюють. І поставте собі десь так, щоб ви його бачили. Коли буде страшно, буде тривожність, скористайтеся ним.

Фото з відкритих джерел

«Розділяйте речі, на які я не можна вплинути, і на які можна вплинути»

Лілія Гудзь: Буває так, що ми злостимося на себе, що рідна людина там, а ми нічим їй не можемо зарадити. І тоді тут треба розділяти речі, на які я не можу вплинути, і на які я можу вплинути. Дуже корисна вправа.

Так, я не можу зараз піти на фронт, але я можу підтримати рідну людину теплими повідомленнями. Я можу дбати про наших спільних дітей. І теж важливий момент: я можу дбати про себе, тому що, коли він/вона повернеться, йому/їй потрібен буде ресурс для відновлення. Тому зараз дуже важливо про себе дбати. Досліджуйте себе, знайдіть те, що приносить вам радість. Збережіть свій ресурс. Це теж про обмін добра, енергії в природі. Ось так це працює.


Слухайте також: Психолог батальйону четвертий місяць був у шоку, тож мене запропонували йому у допомогу: історія військового


Нагадаємо, кандидатка психологічних наук, соціальна психологиня Світлана Чуніхіна зауважила, що на війні є простір не лише для негативних переживань, таких як трагедія, горе, лють, страх, тривога, невизначеність, сором, провина. Але війна — це також надія, любов, захоплення (героїзмом, наприклад). Це, врешті-решт, радість і перемога.

Раніше в ефірі ГР говорили про те, як пережити втрату близької людини, за що триматися, як допомогти тим, хто проходить цей шлях? Радив психотерапевт Антон Семенов.

Аби дитина мала змогу пережити те, що відбувається навколо неї сьогодні, їй треба вивільняти емоції та говорити про них, розповідала Олена Холоденко про проєкт «Почуймо дитину».


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

Юлія Дукач: 25% українців використовують Тік-Ток, а він — ШІ

Юлія Дукач: 25% українців використовують Тік-Ток, а він — ШІ

Які медичні пільги може отримати учасник бойових дій: пояснює юристка

Які медичні пільги може отримати учасник бойових дій: пояснює юристка

Як Росія руйнує українські медичні та освітні заклади: розповідає аналітикиня УГСПЛ

Як Росія руйнує українські медичні та освітні заклади: розповідає аналітикиня УГСПЛ