Репетиції часто переривають звуки сирен — диригентка Наталія Стець

Гостя: Наталія Стець, диригентка і музична керівниця Національної філармонії України.

Як працюють диригенти та диригентки

Наталія Стець: Є різноманіття способів складання програм музичних. Це бувають авторські програми, це бувають програми на замовлення, це бувають програми комбінованого складу. Ось, наприклад, заклад чи концертний зал запрошує, наприклад, якусь симфонію, і диригента просять додати щось до цього твору для того, щоб створити повну інтерпретаційну картину, для того, щоб розкрити виконавця, диригента-інтерпретатора, як особистість, як цікавого музиканта, ну і показати плюси оркестру.

Музична діяльність, як будь-яка творча діяльність, — це мікс. Мікс, який поєднує в собі творчий підхід, натхнення, але також постійну рутину, постійне вдосконалення, постійне заняття. Ми знаємо, що музикант, піаніст, будь-який інструменталіст, не вийде на сцену, поки не викристалізує твір у довгому репетиційному процесі.

Читайте також: У мене трохи закипає від ситуації навколо перейменування Музакадемії — соліст філармонії Шадько

Перед тим, як я приходжу до оркестру для репетицій, я виношую цей твір, я з ним живу протягом довгого періоду часу. І це рутина. Ось ти вранці прокидаєшся і ти працюєш. Ввечері йдеш з роботи, ти працюєш, ти постійно в роздумі над тим, як подати цей твір в кращих його проявах.

Робота митців під час війни

Наталія Стець:  Нині, у непростий час вистачає проблем. Репетиції часто переривають звуки сирен. Після того, звісно, що музиканти спускаються всі в бомбосховище. Хтось може собі дозволити продовжити там репетицію. Великий колектив, симфонічний оркестр, на жаль, не має такої можливості. Бо наші бомбосховища не розраховані на таку кількість музикантів.

Читайте та слухайте також: На 69-му році життя я вперше побачив, як горить бетон від фосфорних бомб — Василь Крячок про Маріуполь

Андрій Куликов: А от, скажімо, платформа на станції метро Майдан Незалежності? 

Наталія Стець: Це гарна ідея, до речі. Єдине, що технічно це складно: спустити з інструментами, пюпітрами, нотами. Якщо звучать сирени, то не дуже багато часу на це є.

Якщо повернутися до розмови про повітряні тривоги, я згадую момент, коли я повернулась в Україну. Перед цим я була довгий час за кордоном ще до початку повномасштабного вторгнення. У мене була серія проєктів, які мені потрібно було завершити. У мене були проєкти у Німеччині, Італії, Австрії, Польщі. І коли почалася повномасштабна війна, я мала бажання повернутися додому. Хотіла тут щось робити, бути корисною. Утім у мене були контракти, мені потрібно було їх закінчити. Пам’ятаю цей момент, коли я приїхала у квітні цього року. Запланувала з друзями, знайомими, кілька в нас було вистав тут, оперна постановка, концерти. І я пам’ятаю цей момент, це були дуже сильно напружені дні, всі ночі були з сиренами. Але щоранку о 10-й годині всі музиканти, солісти, як один, готові в строю, налаштовані, — усі готові були музикувати, покращувати результат і з якимось таким пієтетом до мистецтва ставилися.

Андрій Куликов: Під час повномасштабного вторгнення ви деякий час провели, виконуючи свої зобов’язання за кордоном. Враження від того, як нас там приймають, наскільки знають, що відбувається насправді та наскільки готові прийняти те, що відбувається?

Наталія Стець: Це болюче питання. З початку повномасштабного вторгнення нам постійно доводилося говорити, говорити, пояснювати людям, розповідати їм, що відбувається насправді. Тому що у розсудливої звичайної людини не виникає навіть ідеї подумати про те, що у XXI столітті таке може статися усередині Європи. Тому для багатьох людей це був шок із самого початку і неприйняття. Було дуже багато питань дискусій. Однак, чим далі, чим більше інформації з’являється, люди цікавляться, люди дуже емпатично ставляться до українців та українок. Дуже багато допомоги йде як у культурному плані, так і зброєю.

Звичайно, нам цього недостатньо, тому що ми хочемо перемогти, ми хочемо якнайбільше отримати, щоб перемогти це зло, раз і назавжди вже. Але в моєму колі відчуваю дуже хороші, теплі стосунки, дуже багато допомоги. З нами хочуть співпрацювати як у культурному плані, так і дипломатичному.

Україна з’явилася на карті Європи, українська музика цікавить слухачів. Я у своїх концертах дуже часто використовую українську музику. Слухачі — у захваті відкривати для себе нових композиторів.

• Усе у наших руках. Нам потрібно продовжувати розвиватись, продовжувати наповнювати наш культурний план. Маємо робити максимум. І тоді, на мою думку, питань не виникне.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі