Дефіцит води в Криму: масштаби та перспективи

Чим зумовлений дефіцит води в Криму

Як розповідає Євген Хлобистов, проблеми з водою в Криму, особливо у житлово-комунальному секторі, були ще до 2014 року. Крім природних чинників, проблема полягала у якості комунальних мереж, що потребували нагального ремонту.

Що стосується Північнокримського каналу, воду з нього здебільшого використовували для промислових та сільськогосподарських потреб. Побутове споживання на півострові не суттєво залежало від каналу, а найбільше води з нього брав Севастополь. Наразі ж канал не функціонує, і відновлювати його у майбутньому, на думку науковця, не варто.

«Північнокримський канал був побудований по суходолу з величезним випаровуванням, що становило 50% чи й більше від загальної кількості води. За роки, які він стояв порожнім, дно каналу повністю втратило свої здатності ефективно отримувати й пропускати воду. Фактично, коли росіяни ненадовго запустили воду Північнокримським каналом під час окупації Півдня України, то до Джанкоя прийшла вода, яку не можна було використовувати навіть для зрошення, настільки велика кількість мулу в ній була», — пояснює Євген Хлобистов.

Крім цього, додає він, відновлення каналу було б пов’язане з необхідністю відновлення Каховського водосховища, а щодо його доцільності теж тривають дискусії.

Професор зауважує, що за час окупації кількість населення Криму суттєво зросла: приблизно з двох до трьох мільйонів людей. Це також впливає на нестачу на півострові прісної води, і її дефіцит стає дедалі більш загрозливим, говорить Євген Хлобистов.

Що потрібно змінювати в Криму після деокупації

На переконання декана, після потенційної деокупації Криму потрібно буде змінювати підхід до господарської діяльності на півострові. Варто буде відмовитися від вирощування культур, що потребують багато води, та користуватися альтернативними технологіями, як-от крапельним зрошенням. Крім цього, зазначає Євген Хлобистов, для центральної частини Криму традиційним є тваринництво, а не рослинництво, і доречно більше повертатися до нього. Потрібно враховувати й кліматичні зміни, оскільки поступово Південь України, зокрема й Крим, переходять від степового поясу до напівпустель.

«Північ Криму з його потужним промисловим комплексом, це Армянськ та Красноперекопськ, потребував великої кількості води, і зокрема для цього промислового вузла й був побудований Північнокримський канал. І сьогодні ми не можемо його відновити й не зможемо після деокупації. Треба просто переорієнтувати ці два міста і взагалі північ Криму на іншу форму господарювання й промислового розвитку. І ресурси Сиваша настільки унікальні, що використовувати їх тільки як сировину — це безглуздя, і, думаю, ми зможемо дати собі раду», — говорить науковець.

Наразі, за його словами, основні підприємства у цього регіону не функціонують.

Що окупанти роблять з дефіцитом води

За час окупації росіяни випробовували декілька шляхів отримання в Криму прісної води, однак всі вони виявилися невдалими. Один з цих способів — засіяння хмар та штучне викликання дощів.

Було дві спроби скористатися цією технологією: перша мала на меті наповнити водою Сімферопольське водосховище, друга — Чорнорічинське. Зрештою, це призвело до техногенних катастроф. В результаті першого експерименту в передмісті Сімферополя рівень води сягнув метра, що спричинило серйозні проблеми для житлового сектору. Внаслідок другого затопило кілька сіл. Натомість у водосховища вода не потрапила, розповідає професор.

«Тому цей експеримент був припинений, і вони перейшли на буріння свердловин, опріснення морської води. Ми з колегами колись зробили документальний фільм «Крим. Зневоднення», де детально пояснювали, чому ці всі експерименти були невдалими.

Зокрема, для опріснення води побудували станцію у місті Миколаївка, але її потужність не дозволяє навіть у сусідній Євпаторії вирішувати всі питання. Але пропагандиського галасу тоді було багато. Ми з колегами порахували, що для того, щоб здійснювати опріснення води для всього Криму, їм треба побудувати таку кількість опріснювальних станцій і такої потужності, що вартість цього проєкту була б співставна з оборонним бюджетом РФ», — говорить Євген Хлобистов.

За його словами, використовувати підземні води Криму теж було поганим рішенням, оскільки вони дуже обмежені. Через застосування у комунальних мережах якісної води з верхніх шарів вона швидко закінчилася. Після цього окупанти почали викачувати воду з більшої глибини, але вона має нижчу якість та потребує додаткового опрацювання. Крім цього, використання цієї води з високою, але непомітною солоністю може шкодити здоров’ю населення півострова, говорить професор.

Що наразі в Криму з водою

Як пояснює Євген Хлобистов, у Криму є 22 штучні водосховища, половина з яких раніше живилася за рахунок Північнокримського каналу. Наразі ж усі водосховища орієнтовані на внутрішній стік. Усі вони незаповнені, деякі — критично.

За словами професора, проблема полягає й у нерівномірному розподілі води. Її у більших обсягах виділяють для місць локалізації військово-політичного керівництва та найбагатших росіян. Для решит населення півострова ситуація з водою поступово погіршується.

«Наприклад, Севастополь майже ніколи не має проблем з регулярним водопостачанням, але це не тому що вони знайшли якийсь унікальний засіб водозабезпечення. Це політичне рішення, бо у Севастополі перебуває верхівка політичної, ФСБшної та іншої російської еліти», — зазначає Євген Хлобистов.

За його словами, для ліквідації найбільш гострих проблем у межах півострова було побудовано багато водогонів між водосховищами. Однак глобальних рішень для подолання кризи, що наростає, в окупантів немає.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі