Аудіоплеєр

Готово до відтворення прямого ефіру.

--:--
--:--

Музей кримського спротиву: як віртуальний простір розповідає про переслідування в окупації

Нещодавно почав функціонувати проєкт Музей кримського спротиву. Це архів та віртуальний простір з різними експонатами й артобʼєктами, що присвячені людям, яких Росія переслідує та увʼязнює в окупованому Криму. Про створення музею, його особливості й людей, про яких у ньому можна дізнатися, розповідає мисткиня й координаторка проєкту Лера Літвінова.

Музей кримського спротиву: як віртуальний простір розповідає про переслідування в окупації
Додати Громадське радіо як бажане джерело в Google
--:--
--:--
Відкрити аудіофайлВідкриває вихідний аудіофайл у новій вкладці.

Як виник Музей кримського спротиву, та чому він потрібний

Як розповідає Лера Літвінова, вони разом з кураторкою віртуального музею Елеонорою Янко ще з 2014 року створювали проєкти на теми війни та окупації. Ідея простору памʼяті, присвяченого кримчанам, викристалізувалася вже у 2022 році. Мисткиня зазначає, що в ідеалі це мав би бути фізичний музей, однак наразі зупинилися на віртуальному форматі. Лера Літвінова говорить, що зараз важливо розповідати про переслідування з боку окупантів в Криму українцям та українкам, які залишаються осторонь цієї теми, а також людям за кордоном.

«Дійсно, тема складна емоційно, складна з точки зору того, що ти розумієш, що це не просто обʼєкти або фотографії, що за ними доля конкретної людини, сімʼї, і що ті терміни, які їм призначили, і які доведеться відбути, це роки, які вони не зможуть повернути. Як приклад, Богдан Зіза, який зробив перформативний акт: облив жовто-блакитною фарбою двері в Євпаторії. Йому присудили 15 років. Молодому хлопцю, якому 27, це ті роки, коли ти робиш щось цікаве, досліджуєш світ», — говорить мисткиня.

Вона зауважує, що проєкти на цю тему не приведуть до негайних змін, однак розуміння, що така інформаційно-культурна кампанія матиме вплив у перспективі, допомагає працювати далі.

За словами Лери Літвінової, наразі тема окупації та переслідувань у її умовах стає ближчою та зрозумілішою для ширшого кола людей, порівняно з тим, як це було до повномасштабного вторгнення. Водночас, наголошує мисткиня, потрібно памʼятати, що на відстані залишається багато людей, які потребують нашої допомоги. Існують різні можливості для того, щоб долучитися, наприклад, писати листи політвʼязням. Співавторка проєкту зазначає, що для людей, які перебувають в увʼязненні, та яким розповідають, мовляв, вони нікому не потрібні, важливо отримувати такі звістки від співвітчизників і розуміти, що про них памʼятають.

«Я бачила звернення, які дійшли через юристів від увʼязнених, які кажуть, що вони нікому не потрібні. Ми маємо спростувати цей наратив, який Росія навʼязує їм і нам. Ми маємо бути активними навіть попри те, що нам здається, що це ніяким чином ні на що не впливає. Впливає», — наголошує Лера Літвінова.

Як побудований музей

Музей можна умовно розділити на дві частини. Перша з них — архів, що містить інформацію про людей, яких переслідують або увʼязнили. Є також кримчати, яких звільнили, однак часто це означає не те, що вони повернулася в рамках обміну, а те, що ці люди вже відбули свій термін. Друга частина — віртуальний простір на 360 градусів, у якому можна побачити різні експонати й додаткову інформацію, повʼязану з людьми, які зазнали переслідувань. Переглянути цю виставку можна, зокрема, за допомогою VR-окулярів.

«Передусім ми хотіли акцентувати на тому, що люди увʼязнені до 2022 року, тому там буде, наприклад, лист журналіста Владислава Єсипенка, який наразі вже на свободі. Також можна побачити арт-обʼєкт «бігуді»: ми зробили твір, спираючись на фотографії Галани Довгополої, де вона вся в бігудях. Ми всі зранку згадуємо або наших родичів або самі з ними, і це доволі простий арт-обʼєкт, який повертає нас у буденність і нагадує, що кожен з нас, якщо опиниться у певному місці, може бути затриманий», — говорить мисткиня.

Віртуальний простір Музею кримського спротиву, зокрема презентована там довідка про завершення ув’язнення Нарімана Джеляла / Знімок екрана на сайті музею

Напрямки роботи в межах проєкту

Як зазначає мисткиня, існують різні думки, кого саме правильно називати політвʼязнем. Тож проєкт також має на меті звести це до єдиної системи, для чого команда співпрацює з різними правозахисними організаціями, як-от ZMINA, «КримSOS», Кримськотатарський ресурсний центр, «Нумо, сестри» та ін. Також відбувається співпраця з представництвом президента України в Криму. На переконання Лери Літвінової, важливо подолати можливі розбіжності й суперечності у термінології.

Крім політвʼязнів є люди, які переслідуються. Наприклад, до них належать члени Меджилісу. Один з них — Наріман Джелял — уже був затриманий та увʼязнений окупантами, після чого він повернувся на свободу й продовжив свою діяльність. Наразі він є послом України в Туреччині.

Ще один вектор — фабрикація справ. Наприклад, випадки, коли людям підкидають зброю й після цього звинувачують у тероризмі. Аналогічні звинувачення висувають кримським татарам у справах щодо релігійної організації «Хізб ут-Тахрір», а також «Свідкам Єгови».

Мисткиня розповідає, що вони з колегами намагалися зробити проєкт якомога різноманітнішим, щоб ширше охопити це проблемне поле. Йдеться і про різні сценарії переслідувань чи інкримінованих «правопорушень», і про різні групи людей, які потерпають від тиску окупаційних владних і силових органів.

Зокрема, окремо авторки хочуть попрацювати з темою увʼязнених журналістів, оскільки таким чином можна привернути більше уваги їхніх колег-медійників у різних країнах світу та досягнути більшого розповсюдження цієї теми.

«На жаль, ми маємо думати й ось так холоднокровно, що зачепить іноземного глядача, тому що люди не завжди хочуть чути про щось погане — до речі, як і ми після 2014-го. Ми маємо створити культурний продукт, який буде і відповідати нашим завданням, і відгукуватися людям, які не дуже хочуть у цю тему поринати», — говорить Лера Літвінова.

Крім цього, архів у віртуальному музеї представлений різними мовами, що дозволяє залучити людей в різних країнах, які можуть не знати англійської, та посилатися на цей проєкт, щоб розповісти про людей, яких увʼязнила Росія.

Завдяки чому вдається реалізовувати проєкт, і як його підтримати

Як розповідає Лера Літвінова, проєкт вдалося запустити за підтримки Українського культурного фонду, однак команда продовжує шукати партнерів та донорів, які допомагатимуть його розвивати у довгостроковій перспективі. Зокрема, завдяки підтримці громадських організацій та представництва президента, відбувається і комунікація з потенційними іноземними партнерами.

«Цей проєкт реалізується також за рахунок мого співфінансування. Тобто я як мисткиня продаю свої твори і вкладаю ці гроші у цей проєкт, тому якщо ви хочете підтримати його, то можете купити твори у нашої команди, це все піде у гарному напрямку. Або якщо ви хочете якимось іншим чином допомогти — ми будемо дуже раді», — говорить співзасновниця музею.

Крім цього, наразі команда займається і творчим складником проєкту, і його більш технічним обслуговуванням, зокрема звітністю, пошуком нових можливостей, що додатково ускладнює роботу.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі


 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися