Наступ росіян, полон, втома: як вони впливають на моральний стан військових

Ветеранка Аліна Сарнацька, військовослужбовець Борис Піддубний та військовий психолог Андрій Заєць у новому епізоді «Суворої догани» обговорюють таке:

• як вижити та зберегти здоровий глузд у полоні
• чому ми болюче сприймаємо захоплення росіянами нових населених пунктів
• чому в армії почастішали СЗЧ, та чи готові люди долучатися до війська, що програє

Як вижити в російському полоні: головні настанови

Андрій Заєць: Коли відбувається обмін, з військовослужбовцями, яких вдалося повернути, працюють психологи. Крім того, що вони надають допомогу та знижують ризик розвитку ПТСР, психологи також збирають інформацію про виживання: що конкретно допомогло військовому зберегти життя в полоні. Йдеться про те, що він робив, казав, як рухався, дивився, про що думав. Цю інформацію збирають, узагальнюють, і на її основі розробляють тренінги з виживання в полоні. Це також залежить від того, хто тебе захопив у полон, коли це сталося, за яких умов. Стратегії виживання в різних полонах добре досліджені ще з 2014 року. Але ця інформація має постійно оновлюватися й залишатися актуальною.

Люди, які мають досвід перебування у в’язниці, легше переживають полон, а отже до цього можна психологічно підготуватись. Ув’язнення від полону відрізняє те, що ти знаєш свій термін. Матеріал з виживання в полоні концентрується довкола такого поняття, як «мімікрія», тобто зливання з оточенням. Чим менша ймовірність, що противник зверне увагу саме на тебе, тим більша ймовірність зберегти кінцівки та нормальний моральний стан. Коли ми проводимо на деяких курсах симуляції виживання в полоні, то повідомляємо взводу курсантів у якості зворотного зв’язку, хто з цих 30 людей запам’ятався найбільше.

Інша важлива стратегія, що допомагає зберегти здоровий глузд в умовах невідомої тривалості неволі, — це тримати свій розум постійно активним. Можна обмежити твою фізичну мобільність, але не думку та фантазію. Скільки б ти не був у полоні, ти можеш жити доволі яскраве та насичене життя у своїй фантазії, і цей метод рятує багато нервових клітин. В уяві потрібно не малювати загальні картини, а продумувати всі подробиці. Динаміка полону така, що перший час є найбільш небезпечним для життя й фізичного здоров’я, коли як далі ця загроза зменшується, але починається тюремна рутина без визначеного терміну, і там страждає моральний стан, розвивається відчай. Тому важливо фантазувати: люди планують бізнеси, конструюють будинки, пишуть книжки.

Реакція на окупацію населених пунктів

Андрій Заєць: Втрати українських територій та населених пунктів — це завжди важкі почуття, адже ми зараз як велика спільнота зацікавлені в тому, щоб фронт якомога швидше рухався в іншу сторону. Цього не відбувається, тож ми маємо колективну втрату й відчуття, ніби нас грабують розбійники, навіть якщо ти ніколи не бував на тій чи іншій територій. Крім того, тяжко, що фронт наближається до тих земель, які ти вже знаєш. Для когось Селидове нічого особливо не означає, але коли кажуть «30 кілометрів до Дніпропетровської області», це вже на багатьох справляє враження.

Тому не вийде інакше реагувати на новини про захоплення росіянами нових населених пунктів. Але треба ставити собі запитання, яка користь з цих реакцій: чи вони мотивують мене донатити, писати щось іноземній аудиторії, звертатися до військових щодо їхніх потреб та забезпечувати їх.

СЗЧ та долучення до армії

Андрій Заєць: Люди, які пішли до війська добровольцями в 2022 році втомилися за цей час без визначених термінів служби, тож СЗЧ залишається для них способом самостійно звільнитися з армії. Якщо людина морально відчуває, що її внесок у боротьбу є достатнім, але держава її не звільняє, то такий військовий ухвалює це рішення самостійно.

Інший сценарій СЗЧ — це новобранець, мобілізована людина, яка психологічно не готова воювати, але яка напівпримусово опинилася в частині. Вона боїться, оскільки малює собі страшні картини того, чого ще не бачила.

Кількість СЗЧ побільшала, оскільки минув тривалий час, внаслідок чого люди більше втомилися, що, в свою чергу, спричинило посилення відчаю. А відчай може штовхати до рішучих дій.

Введення термінів служби дозволило б людям відчувати, що вони контролюють своє життя, завдяки чому покращився б їх моральний стан, вони б менше тривожилися й виснажувалися.

Видається, що зараз люди менше хочуть долучатися до армії, яка програє. Але коли я повернувся до війська 24 лютого 2022 року, то взагалі не думав, перемагає воно чи ні. Тоді лунало багато повідомлень про окупацію нових населених пунктів, і часом було відчуття, що наш підрозділ не доживе до світанку. Щоб армія стала такою, що перемагає, вона потребує більше компетентних людей на всіх посадах. Але якщо в армії образ такої, що програє, то люди до неї не долучаються, і нічого не змінюється на краще. Відповідно, якою люди армію сприймають, такою вона і стає.