Що таке хасидизм, та як він формувався на території України

Що таке хасидизм, і як він виник

Єлизавета Цареградська: Мені дуже цікаво поговорити з вами про хасидизм. Працюючи над цією програмою, я неодноразово обговорювала хасидів, їхні традиції, але ніколи не заглиблювалися в те, з чого це почалося, і що це почалося в Україні. Отже, з чого бере свій початок хасидизм?

Ігор Туров: Хасидизм — це назва руху благочестивих людей, близьких до Бога, які можуть дещо ухилятися від норм побутового благочестя внаслідок своєї близькості до Бога. Рухи хасидів виникали за останні 2,5 тисячі років десяток разів. Але найбільш потужним, відомим і масовим є хасидизм, який народився в Україні в середині XVIII століття. Це релігійний рух, який елітарні містичні вчення, досяжні раніше лише обмеженому колу просунутих людей, які добре знали рабинську науку, зробив доступними для широких мас вірян. Так виник масовий релігійно-містичний рух, що ґрунтувався на вченні єврейської містики загалом і Кабали зокрема.

Єлизавета Цареградська: Чому він виникає? Чому на той момент просто сповідування юдаїзму не задовольняє потреби?

Ігор Туров: Є велика кількість наукових теорій, але майже всі вони тією чи іншою мірою спростовані. Була концепція, що жахливі руїни, пов’язані з життям тогочасного українського суспільства і масовим знищенням євреїв спричинили це, але зараз вчені вважають, що ні, на час виникнення хасидизму єврейські громади почували себе добре. Була думка, що це певний рух бідних проти багатих або неосвічених проти вченої рабинської еліти. На сьогодні це теж спростовано.

Найбільш потужний аргумент зараз — це виникнення хасидизму як наслідк великого демографічного вибуху, який відбувся в єврейському суспільстві Речі Посполитої і східних регіонів, себто українських і білоруських земель. Протягом менш ніж 60-70 років єврейське населення Речі Посполитої зростає щонайменше у три-чотири рази. З’являється купа молоді, яка шукає нових шляхів.

Трансформація попередніх течій та зв’язок з українською культурою

Єлизавета Цареградська: На той час це дуже прогресивна течія. У чому це розкривається? Можливо, дозволяється якось інакше зчитуються правила і догми? Я, до речі, побачила дуже цікаву паралель між філософією Сковороди і хасидизмом, хоч не знаю, наскільки це вчитано туди.

Ігор Туров: У мене є стаття, навіть перекладена англійською мовою і визнана у світі, про можливість впливу православної містики, і деякі паралелі зі Сковородою дійсно угледіти можливо. Усе одно ситуація загадкова, але можна сказати, що поширені стосунки з українським суспільством того часу також сприяли. Хасидизм задіював дуже складні релігійно-філософські концепції, які дещо спрощувалися, щоб стати досяжними широкому колу вірян.

Існує талмудичний юдаїзм, який зображає всесвіт як царство Боже, Бога як царя, який особисто спілкується зі своїми творіннями, він постановляє закони, чинить справедливий суд. Люди до нього звертаються, виконують заповіді. І поряд існує єврейська містика, яка зображає божество у вигляді дуже складної сутності, яка складається з багатьох проявів, що утворюють систему усіх божественних атрибутів, які діють як особистості. Існує складна система взаємодії людської душі з цією божественною сутністю. Божество просякає весь всесвіт і проявляє себе в кожних подробицях, проявах і явищах нашого буття. Існує складна система перевтілення душі як наслідок діянь у цьому народженні.

Хасиди беруть все це, і прості засоби богослужіння, які раніше сприймалися як стосунки просто з Царем небесним, тепер означають і стосунки з Царем, і стосунки з цією складною картиною містичного буття. Хасидизм все це поєднує. Що ще важливо, і що дійсно споріднює хасидизм зі Сковородою — він проголошує, що служіння має бути у веселищах, а не у тузі. Жалоба за тяжкими подіями або особистими гріхами має відійти, а на перший план має вийти радість від того, що Бог оточує тебе, що весь світ — це його прояв.

Хасидизм та їдиш

Єлизавета Цареградська: Я би також хотіла зупинитися на моменті, який стосується мови. Що на цей момент відбувається з їдишем? Чи правильно я розумію, що розвиток хасидизму відбуваєтья паралельно з розвитком їдишу?

Ігор Туров: Це не зовсім так. Їдиш є домінуючою розмовною мовою східноєвропейського єврейства з самого початку його існування. У стародавній Русі євреї в побуті спілкувалися слов’янською говіркою, але потім поступово сунула еміграція з германських земель, яка використовувала мову їдиш, і у Східній Європі починає домінувати вона.

Зокрема, мовою їдиш видаються книжки, існує переклад Мойсеєва П’ятикнижжя. На час появи хасидизму їдиш — це вже домінуюча мова у Східній Європі, а іврит і арамійська мова, якою написані класичні релігійні тексти, це мова вченої верстви. Головним чином наукові богословські праці пишуться сумішшю івриту й арамійської мови.

Проте релігійні лідери цадики, голови спільнот хасидів, проголошують проповіді мовою їдиш, зрозумілою народу, а потім їх запам’ятовують, перекладають на іврит і видають. Так поступово виникає хасидська література.

Ким був Баал-Шем-Тов

Єлизавета Цареградська: Очевидно, говорити про хасидизм і його виникнення неможливо без згадки Баал-Шем-Това і значення цієї постаті. Що ми можемо сказати?

Ігор Туров: Рабі Ісраел Баал-Шем-Тов фундатор хасидизму. Наскільки це відомо зараз, він був людиною дуже обізнаною в Кабалі, робив цікаву і дуже яскраву синтезу різних містичних вчень. А до того він був Баал-Шемом. Це буквально «володар імені», практичний містик, який займається зціленням хворих, вирішенням проблем громад, подоланням посухи, збереженням життя людей, коли їм загрожує небезпека, допомогою жінкам народити і так далі. Баал-Шеми робили різні містичні закляття, були знавцями різних рецептів, трав.

І ось рабі Ісраель бен Еліезер, відомий також як БеШТ, був одним з таких людей. Цей фах був поширеним у Східній Європі. Звісно, він був не єдиний такий Баал-Шем. Він мандрував різними містечками України, переважно Поділлям і Волинню. І, як з’ясували зараз історичні дослідження, врешті-решт громада міста Меджибіш взяла його на утримання. Він фігурує в польських податкових документах, що у Меджибоші живе Баал-Шем, позбавлений від податків.

Тобто вже у похилому віці він здобув визнання. У нього були учні в різних регіонах — з Поділяля, Волині, Галичини, — які до нього приїздили. Він їздив до них, оскільки значну частину життя був таким мандруючим містиком-цілителем. Тож він мав прибічників у багатьох різних віддалених містечках і користувався великим авторитетом. Після його смерті його учні почали проповідь вчення Баал-Шема, і доволі швидко хасидизм перетворюється на масовий рух.

Етапи розвитку хасидизму

Єлизавета Цареградська: А які етапи розвитку хасидизму, ми можемо їх якось визначити? Зокрема, коли починають виникати течії в опозиції до хасидизму?

Ігор Туров: Друга половина XVIII-початок XIX століття — це ранній етап історії хасидизму. Він починається приблизно у 1750 році, й до 1815-го — це період буремного розвитку, коли виникає велика кількість цадиків-проповідників, які не просто переказують вчення Баал-Шема, а створюють власні, дуже яскраві, інтелектуально або емоційно насичені, дуже різні за своїм спрямуванням. Можна сказати, що їх об’єднує увага до людини і пошуки в людині якостей, які відіграють провідну роль у стосунках з Богом.

Вважалося, що ця нова релігія сповнена містицизму і певних відступів від літери закону. Хасиди дуже містично віддані, якщо вони відходили від усталених звичаїв, то додавали нові, дуже цікаві, але теж обов’язкові для всіх громад. Проте раннє хасидознавство вважало, що проти хасидів постала стара рабинська еліта, яка бачила в поширенні містицизму відступ від належного порядку.

Зараз більше домінує точка зору, що певні розбіжності в тлумаченні містичних текстів спонукали містиків-хасидів старого штибу, які добре знали Талмуд і займалися Кабалою, не прийняти хасидизм БеШТа, і саме вони підштовхнули рабинську еліту на боротьбу проти хасидизму. Суперечки тривають, але можна сказати, що на ранньому етапі мала місце боротьба містиків старого штибу і рабинської еліти проти частини хасидизму.

Потім нібито боротьба зупиняється, але у XIX столітті поступово розвиваються альтернативні культури. Найбільш поширена на теренах Литви, Білорусі й України — культура літваків. Вони з хасидами не воювали, але й не сприймали їх. Для них хасиди — це збочення, розворот не туди, хоча вони можуть молитися в одній синагозі, але ставлення неприязне.

Становище хасидизму сьгодні

Єлизавета Цареградська: Чи можемо ми сказати, що станом на зараз хасидизм перебуває в меншості? Що ми не бачимо його послідовників і подальшого розвитку?

Ігор Туров: Так недоречно казати. По-перше, хасидизм становить доволі поважний відсоток ортодоксального сучасного єврейства. Близько третини ортодоксальних євреїв, які ходять у чорних капелюхах, піджаках або у лапсердаках, це хасиди.

У XX столітті виникають нові течії хасидизму. Крім того, є течії хасидизму, які здобувають дуже велику кількість прибічників завдяки проповіді свого вчення вже світським людям, представникам інших релігійних течій тощо. Наприклад, наприкінці XX століття хасидизм Хабад здобуває пів мільйона прибічників. У Києві є кілька громад Хабаду.

Дуже великий успіх має Брацлавський хасидизм. Щороку відбувається проща до могили рабі Нахмана в Умані. Брацлавським хасидам вдається здобути більш ніж 100 000 прихильників в різних країнах світу. Між іншим, дуже великий відсоток серед них — це не дуже релігійна молодь.

Сатмарський хасидизм стає дуже масовим рухом. Це ортодокси, вороже налаштовані стосовно держави Ізраїль, але дуже велика кількість людей, як релігійних, так і нерелігійних, пристала до них. Кількість прибічників теж перевалила за 100 000. Це достатньо багато, бо на ранніх етапах існування хасидизму великі двори цадиків мали до 30 000 прихильників. Більшість мала кількасот чи кілька тисяч.

Хасидизм доволі жвавий і енергійний зараз. Інша річ, що у XVIII столітті, завдяки поширенню містичних знань, хасидизм сприймався як певне вільнодумство. Він відкривав людям нові обрії і можливості, сприймався як вихід за межі вузької традиційної релігії. А у новий час, від початку XX століття, хасидизм — це якраз більше містицизм, який протистоїть сучасному раціональному мисленню, і багатьма діячами єврейського суспільства сприймається як щось реакційне.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі