Чи визнають західні держави Палестину: пояснює сходознавець

Що може означати таке рішення

Держави, які закликають визнати Палестину, декларують свої наміри. Водночас це рішення не призведе до того, що держава Палестина зʼявиться на політичній мапі, вважає сходознавець Вʼячеслав Ліхачов.

За його словами, для проголошення державності потрібен механізм ООН та згода Радбезу ООН. Якщо навіть Франція, Великобританія, Китай та Росія визнають Палестину, то США все одно накладуть на таке рішення вето. Поки що юридичних наслідків від заяв країн не буде.

«Якщо говорити про ситуацію на землі, то все залежить від спроможностей Палестинської національної адміністрації встановити ефективний контроль над всією палестинською територією. Наразі це не є можливим, попри заяву Махмуда Аббаса про намір провести вибори в Палестинському національному зібранні.

Це залежить від ходу бойових дій у Газі, від палестино-ізраїльських контактів, від доброї волі уряду Ізраїлю, якої наразі немає. Уряд Ізраїлю схиляється до позиції, що будь-яка палестинська державність є загрозою для їхньої національної безпеки. Для них ПНА в цьому сенсі мало чим відрізняється від ХАМАСу.

Навіть формально за угодами, які були досягнуті в Осло 30 років тому, шлях до палестинської державності має лежати через двосторонні переговори та двосторонню угоду. Тому виходячи з обставин, в якійсь осяжній перспективі держава Палестина на політичній мапі Близького Сходу не з’явиться», — говорить експерт Центру громадянських свобод.

Читайте також: Чому Палестина не є членом ООН: пояснює сходознавець

Чи не створює це конфлікт між західними державами

Було декілька хвиль визнання державності Палестини, починаючи з 1988 року, каже сходознавець. Першими це зробили соціалістичні держави, які наразі є членами Європейського Союзу, але тоді входили до Варшавського блоку. Після 7 жовтня 2023 року почалася нова хвиля визнання і додалось ще декілька європейських країн.

«Зараз вже такі важковаговики, як Франція та Великобританія, можуть додатися до цього клубу, який об’єднує більшість держав у світі. Формально більшість країн у світі визнали цю державу. Водночас Німеччина та Італія виступають проти визнання.

Але треба розуміти, що ті країни, які виступають «за», не збираються якимось силовим шляхом примушувати Ізраїль до відступу з територій, які за міжнародним правом вважаються окупованими. Йдеться про певну політичну декларацію, яка спрямована на те, щоб створити умови тиску для того, щоб покращити гуманітарну ситуацію в Газі та підштовхнути Ізраїль до переговорного процесу, щоб досягнути перемирʼя з ХАМАСом.

Наприклад, Кір Стармер саме цю умову висунув. Якщо не буде поступки з боку Ізраїлю, то Велика Британія визнає Палестинку державу. Це важіль тиску, з яким усі європейські держави солідарні. Німеччина також вважає, що у Газі спостерігається гуманітарна криза й Ізраїль має покращити гуманітарну ситуацію», — пояснює експерт.

Він додає, що усі європейські країни виступають за досягнення угоди між Ізраїлем та ХАМАСом. Йдеться лише про тактичні розбіжності. Країни мають різний ступінь радикальності щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту, різний склад населення та політичні уподобання. Але всі вони на меті мають політичне врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, досягнення стабільності в регіоні. Суперечності точаться лише щодо того, як саме це досягти.

Українська позиція щодо Палестини

Палестинську державу визнала УРСР, а незалежна Україна як правонаступниця прийняла це, каже Вʼячеслав Ліхачов. Десь 15 років тому в Україні навіть діяло представництво Палестинської автономії, але воно мало напівдипломатичний статус.

«Україна визнає Палестину, і в цьому сенсі вона не відрізняється від інших пострадянських та постсоціалістичних держав, які були представлені окремо в ООН. Але це ніяким чином не впливає на українські відносини з Ізраїлем. Мені здається, що в Ізраїлі знають і дуже цінують той консенсус на підтримку Ізраїлю, що склався в Україні.

Інша справа, що уряд Ізраїлю має власні зовнішні політичні пріоритети й не завжди ця симпатія знаходить адекватного адресата в Ізраїлі. Ми пам’ятаємо, коли після теракту 7 жовтня Володимир Зеленський був готовий приїхати з візитом солідарності, але там його не були готові прийняти. Ми маємо певні труднощі в розумінні зовнішніх політичних процесів з нашими ізраїльськими партнерами.

Наприклад, Ізраїль ніколи не підтримував санкції проти Росії. Розуміємо, що Ізраїль має власні міркування безпеки, але те, як уряд їх трактує, то з цим можна не погоджуватись. З соціологічної точки зору, Україна на боці Ізраїлю. Інколи ізраїльське МЗС буває незадоволене заявами українського, але українська позиція в цілому відповідає європейській перспективі сприйняття близькосхідного конфлікту», — зауважує сходознавець.

За його словами, Україна наразі не зацікавлена в тому, щоб нагадувати всім, що давно визнала Палестину. Немає потреби додатково якось декларувати, що ми залишаємося на тих позиціях, на які встали ще до проголошення нашої незалежності. Це юридичний факт, який не потребує зайвих дій. Нам не треба робити різких кроків, щоб не відштовхнути симпатиків в Білому Домі.

Читайте також: Україна та Ізраїль — два театри однієї глобальної війни: експерт з близькосхідних досліджень

Про ізраїльсько-палестинський конфлікт

Експерт Центру громадянських свобод пояснює, що наразі на території Гази відбувається гуманітарна катастрофа. Сторони ізраїльсько-палестинського конфлікту мають дуже різне бачення щодо мирної угоди.

«Ізраїль хоче обміняти заручників на палестинських терористів, що утримуються в їхніх тюрмах, а також покращити гуманітарну ситуацію та тимчасово припинити вогонь. Але після тимчасового припинення вогню, Ізраїль хоче продовжити бойову операцію задля повного знищення ХАМАСу.

Через заручників ХАМАС знищити фізично неможливо. Так само ХАМАС, у якого залишилось вже не так багато заручників, не може собі дозволити виторговувати якийсь тимчасовий перепочинок. Вони хочуть, щоб в угоді зафіксували остаточне припинення вогню. Тому заручників ХАМАС буде готовий віддати, якщо матиме впевненість, що бойові дії після цього не продовжаться. Ізраїль, звісно, не готовий брати на себе такі зобов’язання», — каже Вʼячеслав Ліхачов.

Сходознавець прогнозує, що бойові дії продовжаться в тому ж режимі, в якому вони йдуть майже два роки. Якоїсь остаточної угоди та припинення вогню в осяжній перспективі очікувати не варто.

«Гине багато цивільних, а ще більше — перебувають в жахливій гуманітарній ситуації. Завдяки підтримці американської адміністрації, Ізраїль зробив кілька дуже невдалих кроків щодо зміни системи постачання гуманітарної допомоги у Газі. Це може змінитися, оскільки надто гучно б’ють на сполох правозахисні організації та надто великий тиск міжнародної спільноти», — зауважує експерт.

Читайте також: Чому саме палестинців вербує Москва для війни в Україні?

Довідково

Міністри закордонних справ 15 країн опублікували спільну заяву після конференції в Нью-Йорку, яку спільно провели Франція та Саудівська Аравія, спрямовану для відродження рішення про створення двох держав між ізраїльтянами та палестинцями.

Заяву підписали міністри закордонних справ Андорри, Австралії, Канади, Фінляндії, Франції, Ісландії, Ірландії, Люксембургу, Мальти, Нової Зеландії, Норвегії, Португалії, Сан-Марино, Словенії та Іспанії.

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]