9 місяців у полоні РФ і 4,5 тисячі км, щоб повернутися в Україну: історії жінок

Як пише Центр прав людини ZMINA, 20 жовтня 2022 року з ізолятора тимчасового тримання Херсона окупанти вивезли 36 полонених. Серед них було чотири жінки, зокрема Ольга Черняк та Світлана Шукайло. Їх спочатку доправили до Голої Пристані, а пізніше — до Новотроїцького, де вони провели понад пів року. У травні 2023 року росіяни вивезли жінок з поліційного відділку в Новотроїцькому, після чого їм довелося долати 4,5 тисячі кілометрів через Крим, Росію та країни Європи, щоб дістатися на підконтрольні Україні території.

ZMINA поспілкувалася з Ольгою та Світланою про їхній полон. А Громадське радіо поговорило про героїнь матеріалу та незаконні дії росіян з журналісткою, координаторкою напряму документування воєнних злочинів Центру прав людини ZMINA Єлизаветою Сокуренко.

Про так звані кримінальні справи героїнь матеріалу ZMINA

Єлизавета Сокуренко: Дві жінки, з якими спілкувалася ZMINA, кажуть, що про них просто забули. До Голої Пристані та Новотроїцького їх конвоювала адміністрація наглядачів, які здійснювали нагляд в херсонському ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), зокрема Андрій «Злий». У якийсь час він пропав у Новотроїцькому після того, як конвоював людей. 

• Щодо жінок наглядач сказав, що «баби їм не потрібні».

Полонянки розповідали нам, що наглядачі мали контракт, і поки він у них тривав, вони утримували людей і здійснювали нагляд за ними. Також жінки чули, що наглядачам казали йти на передову після того, як контракт спливав. Вони цього не хотіли.

Щодо кримінальних справ, то на жінок їх нібито завели, але вони їх не бачили. Згодом вся інформація, яка була зібрана про них на допитах, загубилась. Не було координації між тими, хто отримав їх попередньо, й іншими.

Але ми бачимо, що в певних випадках така координація є. Це, наприклад, справи, які росіяни заводять на якихось уявних підставах та доказах. Вони «збирають» ці докази щодо людей, звинувачують їх у співпраці зі Збройними силами України, шиють їм шпигунство, тероризм. Тобто це уявні підстави, які росіяни збирають поза законом і трактують для себе, як легальні.

Читайте також: Я повернулася на окуповану територію з упевненістю, що зможу визволити свого чоловіка — дружина цивільного полоненого

Про незаконні місця утримування українців

Єлизавета Сокуренко: Можна говорити про сотні незаконних місць утримання ув’язнених українців: як на окупованих територіях, так і на території Росії. Колеги з «Медійної ініціативи за права людини» певний час тому опублікували цілу мапу таких місць. 

З мапою місць, де РФ утримувала або досі утримує цивільних заручників і військовополонених можна ознайомитись ТУТ.  

Якщо говорити про Херсонську область, то це місця у Новотроїцькому, Чаплинці, Генічеську. У Голій Пристані, як мені відомо, зараз немає людей. Тобто це місця на лівому березі Дніпра. Крім того, є місця утримання на території окупованого Криму, зокрема в Сімферополі та Севастополі.

Можемо також говорити про місця утримання на території РФ. Цивільних утримують у слідчому ізоляторі Лефортово в Москві, і ІТТ в Таганрозі.

• Тобто люди розкидані, і дуже важливо намагатися відстежувати їхній шлях, оскільки Росія посилає їх в глибокі нетрі своєї країни, і ми можемо просто загубити людину.

Читайте також: «Сама винна» в полоні: булінг військовополонених жінок, реабілітація, допомога

«Подолали 4,5 тисячі кілометрів, щоб повернутися в Україну»

Єлизавета Сокуренко: Полонянки, з якими ми спілкувалися, могли виїхати лише через територію окупованого Криму. Коли їх відпускали, то їм просто надягнули на голову мішки, посадили в автівку, відвезли від території, де їх утримували, в рандомне місце. Там сказали знімати мішки через певний час, як російські злочинці від’їдуть.

Ці жінки власними силами шукали волонтерів, які б допомогли виїхати. У них не було телефонів. Часто люди розповідали нам, що просили у когось мобільні, щоб сконтактувати з рідними, аби ті допомагали з виїздом.

Одну з них, Ольгу Черняк, під час виїзду в Крим близько години допитували. Очевидно, що жінки дуже боялися виїжджати. Ольгу змусили підняти кофту, показувати коліна, як роблять під час фільтрації росіяни. Перевіряли, чи немає в неї синців, поранень чи татуювань, які могли б стати підставою для її повторного затримання.

Ольга вважає, що прикордонники знали про те, що вона перебувала в полоні. Знали причину, через яку вона перебувала там. Водночас оглядав її чоловік, що є порушенням норм. Але їй пощастило, її відпустили.

Наскільки я пам’ятаю, після Криму полонянки виїжджали в Ростов, звідти через Москву — до країн Балтії, Польщі.

• Вони подолали 4,5 тисячі кілометрів, щоб повернутися в Україну.

Про незаконність дій росіян

Єлизавета Сокуренко: Всі дії, що росіяни вчиняють щодо цивільних українців, є незаконними.

Про це свідчить те, що коли героїнь матеріалу ZMINA відпускали з місця незаконного утримання в Новотроїцькому, їх змушували писати три розписки.

Першою розпискою жінки мали підтвердити, що не знають, як вони опинились на території Новотроїцького. Друга розписка мала підтверджувати, що до жінок не застосовували ні психологічного, ні фізичного насильства, тримали в хороших умовах, належно годували. Третя розписка була про те, що їм повернули особисті речі. Таким чином росіяни намагаються себе убезпечити та зняти відповідальність за нелегальні дії.

Читайте також: Окупанти удали, що депортували нас на вільну Україну, але потім використовували як рабів — колишня полонена

Тортури в утриманні

Єлизавета Сокуренко: Жінки, з якими ми спілкувалися, називають те, що з ними відбувалось, витонченими, спланованими й довготривалими тортурами.

Це випливає з огляду на умови, в яких вони перебували. З огляду на те, що їх систематично обіцяли випустити: спочатку до Нового року, потім до 8 березня. Ці хибні обіцянки про звільнення можна розцінити як психологічні тортури. Жінки перебували у повній невідомості, і кожного разу після обіцянок вони чекали й рахували дні до того, як їх відпустять. Коли це не відбувалося, вони перебували в сильному психологічному стресі.

Вони також мають тяжкі фізичні наслідки для їхнього здоров’я. Ольга Черняк і Світлана Шукайло вже двічі проходили лікування: психологічну та фізичну реабілітацію. Вони потребують подальшого лікування через неналежне харчування, постійний стрес.

• Ольга пережила за весь час утримання сім серцевих нападів. Вони мають наслідки для серця, нирок, зубів.

У Світлани з’явились проблеми із зором. Наскільки я пам’ятаю, вона потребує операції. Тобто це суттєвий вплив на психологічне здоров’я.

Читайте також: У катівні окупованого Херсона жінкам не давали митися і змушували спати на підлозі — Центр прав людини ZMINA

Скільки цивільних жінок в полоні у росіян?

Єлизавета Сокуренко: За даними влади, у полоні Росії наразі перебуває 80 цивільних жінок.

ZMINA з «Медійною ініціативою за права людини» має список із 26 прізвищ. Це та інформація, яку ми змогли зібрати про цих жінок. Частина з них утримують в Лефортово, в Таганрозі. А є такі, про яких після затримання нічого не відомо.

Як у липні 2023 року повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, понад 25 тисяч громадян України вважають цивільними заручниками Російської Федерації. Його слова передає «Укрінформ».

Україні терміново потрібен робочий механізм звільнення цивільних українців з російського полону. Про це Громадському радіо розповів член експертої ради Центру громадянських свобод Михайло Савва. «Згода визнати злочини, які приписує російське слідство — не гарантія обміну», — наголошував він. Під час повномасштабного вторгнення ЦГС опікується правами жертв воєнних злочинів Росії та людей, які потрапили у полон. Минулого року Центр Громадянських свобод отримав Нобелівську премію миру за свою роботу.

Представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони Олександр Кононенко в ефірі Громадського радіо заявив, що в України є готові пропозиції, як діяти у ситуації з цивільними полоненими. За його словами, тут головне, що Росія визначилася нарешті з механізмом визволення таких осіб. 

За його словами вдалося зрушити інформаційну повістку в самій РФ щодо проблематики цивільних. Росіяни вважали, що цивільних як таких, як заручників, як полонених немає, а зараз у них в суспільстві розпочинається дискусія стосовно того, що цивільних потрібно звільняти. 

Також нагадаємо, що у Москві перший апеляційний суд загальної юрисдикції залишив у силі «вирок» правозахиснику і журналісту, військовослужбовцю Максиму Буткевичу, засудженому до 13 років колонії суворого режиму так званим судом підконтрольної Росії «ЛНР».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS