facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Полон. «У нього плакат, він — свій». Історія Олександри

1x
Прослухати
--:--
--:--

На перших акціях на підтримку військовополонених захисників Маріуполя, деякі з учасників виходили з плакатами «Сигналь!» із закликом до водіїв, які проїжджають повз акцію. Для них автомобільний сигнал дорівнює підтримці активістів і рідних військовополонених.

Пізніше до піших акцій стали доєднуватися водії, які влаштовували імпровізовані автопробіги в місцях, де тривали акції. На одному з таких мирних мітингів я зустріла дівчину, яка писала на задньому склі своєї автівки «Free Defenders» («Свободу захисникам» — ред). Водійку звуть Олександра Вазіанова і це — її історія.

Олександра давно відвідує акції на підтримку військовополонених і говорить, що автопробіг мав стихійний характер. Організаторки і організатори акцій не планували його як частину протесту.

«Ми просто постійно закликали машини сигналити. Ті люди, які приходили на акції і мали автівки, час від часу почали приїздити на них. Потім почали приїжджати військові на своїх машинах. І от як самі собою розрослися акції, так з’явився автопробіг. Нізвідки».

Олександра

Олександра з Маріуполя, працює графічною дизайнеркою. Вказуючи на своє авто, розповідає, що на ньому виїхала з окупованого росіянами міста в березні 2022 року.

«Ніхто з нас не вірив, що буде війна. У 2014-му ми були в Маріуполі з родиною. Ми бачили, як каталися танки, де палили шини, але ніхто не вчиняв геноциду мирного населення. Орієнтуватися на попередній досвід — логічно, але чекати від Росії чогось логічного — це не логічно. Подумали, що пересидимо. Ми ще з батьками активно волонтерили на початку повномасштабного вторгнення: возили їжу, одяг, матраци, воду. До 15 березня. Тоді був перший день, коли десь пішла чутка, що можна виїхати. І ми такі, окей, зібралися нашими друзями, сім’ями, давайте спробуємо. І ось так спробували і виїхали».

Спочатку Олександра виїхала до Німеччини, але не витримала і повернулася в Україну. Каже, не змогла перебувати в безпеці, просто чекаючи, поки її місто визволятимуть чужими зусиллями і руками.

Фарба і пензлик

Про правила автопробігу говорить так:

«З нами завжди поліція, але вони дуже лояльні. Вони закривають очі на людей, які сидять на даху, їздять з відкритими багажниками, стирчать із вікон. Єдине правило — не порушувати правил дорожнього руху і не створювати аварійних ситуацій».

А основне правило імпровізованих автопробігів — брати з собою людей.

Олександра розповідає, як на одній з акцій побачила порожню автівку з прапором і написом на підтримку військовополонених.

«Колись я була пішки і побачила порожню автівку. Я просто підійшла, мені мовчки відкрили двері, я мовчки сіла і ми поїхали кататися колами вздовж учасників акції».

— А як же правило не сідати в авто до незнайомців? — посміхаюся я.

— А в нього плакат був, він — свій, — відповідає Олександра. 

Розповідає і про неприємні досвіди взаємодії в водіями під час акцій. Каже, на Софійській площі бачила, як одна з машин, не дочекавшись, поки учасники акцій перейдуть дорогу, різко об’їхала натовп, коли всі спокійно чекали в невеликому заторі.

«Затори можуть дратувати і я це розумію, але ідея в тому, що коли ти потрапляєш в цей імпровізований невеликий по часу затор, ти міг зупинитися і прочитати плакати, пригадати про тих, хто у полоні. Дратує, коли показуєш водіям, щоб натиснули на сигнал, а вони просто відвертаються. Ніби це їх не стосується. Вас стосується», — говорить Олександра.

Автівка Олександри і її подруга на пасажирському сидінні з плакатом

І додає, що вважає необхідним відвідувати такі акції, тому що, у першу чергу, це момент підтримки і скупченості своїх серед своїх:

«Обмін зараз залежить не від України, а від Росії. І мітинги, акції мирні, які спрямовані на владу, в інших країнах мають сенс. Тут я особисто роблю це для сімей, які чекають. Вони мають розуміти, що не самі. В одному з інтерв’ю, здається, Пташка розповідала, що коли ти повертаєшся з полону, ти не знаєш, чи ти тут комусь треба. Особливо в цих ситуаціях, якщо в тебе немає родичів тут, або твої родичі на стороні Росії чекали руского міра. Таких теж дуже багато. І коли ти повертаєшся і розумієш, що тебе тут хтось чекає, це дуже таке надихаюче почуття. Я хочу, щоб люди, які поверталися з полону, мали хоч якесь підгрунтя, хоч якусь надію. Що вони не дарма все це пережили, що вони тут не зайві, щоб бачили, як ми їх чекали і хотіли їх тут бачити».

Учасниці і учасники спільноти міні-куперів в підтримку військовополонених

У якийсь момент до автопробігу доєдналася спільнота міні-куперів. Вони виїжджають підтримати учасників мирних зібрань майже щотижня і неодноразово потрапляли до мене в кадр. Олександра говорить, що зараз вони дуже чекають, щоб до них доєдналася спільнота байкерів.

Усі фото: Олександра Єфименко / Громадське радіо

Читайте також:

 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

У Києві ліквідували пожежу в гуртожитку (ФОТО)

У Києві ліквідували пожежу в гуртожитку (ФОТО)

4 хв тому
Естонія заборонила в’їзд ще 14 посадовцям Грузії

Естонія заборонила в’їзд ще 14 посадовцям Грузії

38 хв тому
Росіяни продовжують обстрілювати Покровськ, жителів закликають евакуюватися

Росіяни продовжують обстрілювати Покровськ, жителів закликають евакуюватися

51 хв тому
Окупанти вдарили з авіації по п’ятиповерхівці у Лимані на Донеччині

Окупанти вдарили з авіації по п’ятиповерхівці у Лимані на Донеччині

1 год тому