Анастасія Багаліка
ведуча програм «Звільніть наших рідних», «Правда про жіноче здоров’я», «Chicken Kyiv», членкиня правління
Подкасти та записи ефірів
Біографія
«Для мене робота на «Громадському радіо» — це мій вклад у ті зміни в країні, які відбуваються зараз. Радіо — це те, що я вмію робити найкраще і тому радіо — це мій особистий фронт» Анастасія отримала ступінь магістра журналістики отримала у Інституті журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Прийшла працювати на радіо у 2006 році. До команди «Громадського радіо» долучилася влітку 2014 року. «Дискусія про те, яким має бути справжнє суспільне медіа почалася для мене ще у часи навчання. Я вірю, що «Громадське радіо» як суспільне медіа — це той майданчик, де люди можуть слухати і чути одне одного, дізнаватися неупереджено подану інформацію і ставати кращими. По життю я ідеаліст та вірю в те, що ідеали існують для того, щоб втілювати їх у життя»
Випуски за участі
Авторка
«Права людини — це моє життя»: інтерв'ю з Максимом Буткевичем (частина 2)
«Я відчуваю щось, що люди називають щастям»: інтерв'ю з Максимом Буткевичем (частина 1)
Щедрівки і колядки заради військових. У Полонному на Хмельниччині волонтери організували «Різдвяний автобус»
Право обирати: що думають батьки і МОН про інклюзивну освіту?
«З дитячими візочками заборонено»: чому така вимога закладів є незаконною?
Сім маловідомих фактів про Михайла Грушевського
В 2016 році систему ЗНО більше не можна обманути, – Гриневич
Ведуча
У разі програшу у війні з Україною Росія розглядає Африку як військову базу — політолог
Як шукати цивільних заручників: донька полоненого ділиться досвідом
Дрони, рації, автівки: чому саме цих речей потребують українські військові?
Ми не знаємо остаточну мету депортації українців, але йдеться про мільйони людей — Альона Луньова
Чому в/ч не поспішають міняти статус своїх бійців зі зниклих безвісти на військовополонених? Історія полонених 44 бригади
Встановити справедливість, а не лише карати: нардепи хочуть змінити статтю про колабораціонізм
Вірю, що як тільки з полону повернеться моя невістка, ми зможемо повернути з «Азовсталі» і тіло мого сина — Людмила Суботіна
