Катерина Левченко
Зробити так, щоб у жінок і чоловіків були рівні можливості для самореалізації у суспільстві — про це і є гендерна політика — Левченко
Які ключові виклики й досягнення у впровадженні стандартів ЄС у сфері гендерної рівності? Чому наскрізна гендерна політика важлива для самого суспільства? Як євроінтеграційні процеси у сфері гендерної рівності можуть впливати на повсякденне життя українців/ок? Про це говоримо у подкасті «Інтегруючись в ЄС: розмови про гендерну рівність», який презентує Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» спільно з Громадським радіо.
Ведучі1
Гості1
Гостя Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики.
Яна Брензей: Розкажіть, будь ласка, чим ви займаєтеся і чи готовий вже у вас план із «руйнування традиційної родини»?
Катерина Левченко: Давайте я відразу скажу, що руйнування родини не є складовою гендерної політики. Більш того, якщо відкрити Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», то одним із перших напрямів гендерної політики є підтримка сім’ї, материнства, дитинства, батьківства і допомога якнайкраще поєднувати професійні та сімейні обов’язки, які є в абсолютної більшості громадян.
Тому коли ми говоримо про гендерну політику, ми говоримо про політику держави, міжнародних і громадських організацій, яка спрямована на забезпечення рівних прав та рівних можливостей жінок і чоловіків. Знов таки, відкриваємо Закон України, в якому це дуже чітко сформульовано. І, здавалось би, а навіщо потрібно політика? Ми й так розуміємо, що ми в сучасній країні, яка називає себе демократичною, рухається до верховенства права і говорить про те, що принципи прав людини є такими, що домінують. Навіщо нам така політика?
Читайте також: На багатьох чоловіків тисне оточення, яке очікує маскулінної поведінки — Гліб Кузьменко
Що таке рівні права?
Катерина Левченко: Коли ми говоримо про рівні права, то здебільшого рівні права досягаються шляхом забезпечення їх на рівні законодавства: тобто заборона дискримінації, рівне ставлення до різних людей, у тому числі за ознакою статі. Якщо ми подивимось на наше законодавство, то фактично абсолютна більшість положень і законів, і підзаконних актів є такими, що не створюють основу для нерівності. Але гендерна рівність — це не тільки про права, а це ще й про можливості. А можливості ми не можемо прописати в законі, бо зрозуміло, що це й індивідуальні особливості кожної людини. Але це й ті структурні речі, які існують в суспільстві і які один і той самий шлях роблять різним з точки зору проходження для різних людей. І от як зробити таким чином, щоб і у жінок, і у чоловіків були рівні можливості для самореалізації себе в суспільстві — про це і є гендерна політика.
- Тобто насправді це політика, яка враховує інтереси, потреби й особливості різних груп людей, перш за все, за ознакою статі жінок і чоловіків, але також і вікових груп. Тому що зрозуміло, що можливості й потреби людей молодого віку або старшого відрізняються.
І якраз такі підходи наближають нас дуже сильно до Європейського Союзу, тому що в центрі європейської цивілізації стоїть людина, стоїть особистість. І не середньостатистична, а дуже-дуже різні люди. І ми можемо зробити нашу політику в будь-якій сфері суспільного життя і державного управління ефективною лише тоді, коли ми будемо враховувати інтереси різних груп людей. Приклади: от можна наводити глобальні приклади, можна побутові. У моєму дитинстві усі вимикачі світла робили високо і я згадую своє дитинство, а також свою бабусю, яка була невеликого зросту. І їй завжди було дуже складно увімкнути світло або вимкнути його. Зараз якщо ми подивимося, то в абсолютній більшості приміщень вимикачі світла роблять на невисокому рівні від підлоги для того, щоб незалежно від зросту людини було зручно це зробити. От вам приклад, як змінюється підхід і який створює можливості для того, щоб ми увімкнули світло.
Читайте також: Права жінок і гендерна рівність під час війни залишаються базовими принципами, на яких будується наша політика — урядова уповноважена Катерина Левченко
Яка різниця між однаковістю та рівністю?
Яна Брензей: Але мені тут здається, що важливо розуміти різницю між однаковістю і рівністю. Тому що, наприклад, громадські вбиральні в ресторанах, де завгодно, у концертних залах: черга до жіночих стоїть кілометрова, а чоловічі з такою проблемою не стикаються, хоча там може бути однакова кількість кабінок. Просто є особливості жіночі й особливості чоловічі. І тут питання: як не звести рівність до однаковості. Тому що рівність це ж про те, коли кожен, враховуючи свої особливості, може максимально реалізувати свій потенціал.
Катерина Левченко: От якраз ви абсолютно слушне питання ставите, тому що через призму концепту можливості ми й відмовляємося від концепту однаковості. Не можуть ніколи чоловіки та жінки бути однаковими. Так само як не можуть бути однаковими дві людини, як чоловік і чоловік не можуть бути однаковими, або навіть близнюки, або двійнята не будуть все одно однаковими. Тому намагання врахувати оці особливості і є специфікою політики. І з цього приводу ми якраз маємо дивитися на право, тому що іноді однакові правові норми по-різному впливають на чоловіків і жінок. Або якщо говорити більш широко — на різні групи, тому що ми говоримо, наприклад, про множинну дискримінацію, яка може існувати в суспільстві, коли включаються такі фактори, як вік, місце проживання, соціальний статус, релігія, рівень освіти, рівень здоров’я, інвалідність, етнічне походження та інші показники.
І тут, знаєте, принципом однаковості в підходах є дискусії щодо участі жінок в політичних процесах, і традиційно недопредставленість у нашій країні жінок на вищих щаблях державного управління, і особливо у Верховній Раді.
- Ми зробили прорив у 2019 році після 12%, які поступово від одного скликання Верховної Ради до іншого підіймалися на 2-3%, піднялись до 20%. Але поки ми раділи недовго цьому показнику, європейські країни піднялись на 30-45% представленості жінок і чоловіків.
І почались дискусії: «Ну рівні ж».
Яна Брензей: Формальний доступ рівний. Як говорять: «Хто вам забороняє, йдіть?».
Катерина Левченко: Тобто все однаково з точки зору права. Але ця однаковість показала, що, по-перше, коли йдеться про вибори й потрібно внести певний фінансовий внесок, жінки менше володіють бізнесами — менше у них є таких можливостей.
- Якщо говорити про громадські стереотипи, то дуже часто, особливо в невеликих містечках, сільській місцевості, щодо жінок, які хочуть брати участь в управлінні, кажуть: «Замість того, щоб займатися домом, родиною, дітьми, чоловіком, вона рветься і хоче зробити кар’єру». Або також самі жінки дуже скромно ставляться до своїх можливостей.
Навіть коли вони є реальними лідерками, не завжди готові себе так само позиціювати. Є дійсно ситуації, які показують, що жінки більше часу витрачають на домашні справи й самі не хочуть йти на ту роботу, яка вимагає більше залученості або відлученості від дому. Тобто ці речі ми не пропишемо з вами в законі, але ми маємо розуміти, що якщо суспільство складається із жінок і чоловіків (а воно так і складається), то жінки й чоловіки мають можливості для розкриття себе в будь-якій сфері.
Читайте також: Дівчата та жінки з інвалідністю — це одна з рушійних сил, яка буде відбудовувати Україну — Оксана Солонська
Проєкт реалізується завдяки підтримці Європейського Союзу в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що впроваджується Українським Жіночим Фондом у партнерстві з Офісом Віцепремʼєр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Офісом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики.
Інформаційні партнери: Громадське радіо, НВ та Медіацентр Україна
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
