Полон. «Велика родина, в якої є одна мета». Історія Ольги

На плакаті Ольги Михайлюк написано: «У вас немає вдома світла, у нас — рідних». Вона повільно проходить повз учасників і учасниць щотижневої акції на підтримку українських військовополонених. Жінка певний час прожила в Маріуполі, й на запитання, за кого Ольга виходить на ці акції, відповідає: «За весь полк Азов. Для мене вони всі — мої, і для мене це щось дуже особисте». Це — її історія.

На момент повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року Ольга перебувала в Києві, а її родина лишилася в Маріуполі. Каже, що пам’ятає кожен з 86-ти днів оборони рідного міста.

«24-го зранку я прокинулася від дзвінка своїх рідних, які знаходилися у Маріуполі. Вони планували о 5-й ранку виїздити, все йшло до того, що щось починається. У них почались вибухи, мене розбудили дзвінком, я спочатку кажу: «яка війна, в нас все добре». А потім я відкрила вікно і почула ці звуки війни, які я знаю з 2014-го року. Ми з братом були на Київщині під Васильковом і звуки ставали все голосніше.

Родина Ольги спочатку залишилася в Маріуполі: два брати, дядько і тітка.

«До 2 березня ми списувалися, зідзвонювалися, у них вже був дуже поганий інтернет, світла вже не було, тому можливість дізнатися якісь новини була, якщо тільки подзвонити і спитати. Дядько щоранку телефонував мені та запитував про новини. Я йому розповідала, щó захопили.

А з 2 березня вони зі зв’язку зникли. Днів через 6 подзвонив знайомий і сказав, що всі живі. Я знала, що в них є запаси їжі, бо дядько такий, — він все наперед розумів і підготувався. Було складно з водою, їм доводилося ходити за водичкою під обстрілами. Виїхали вони 16 березня, їхали колоною у декілька сотень машин. Це був останній день, коли на блокпостах ще не роздягали людей, сильно не перевіряли.

Вони вивезли з собою всіх сусідів, які згодилися, їхали трьома машинами. Тому ще десь 25 людей вони врятували і довезли до Дніпра», — розповідає Ольга.

Читайте також: Молодших жінок та дівчат роздягали, старших — опитували: маріупольчанка про фільтраційний табір росіян

Хлопець Ольги Станіслав півроку тому також потрапив у полон. Про обставини жінка знає мало: брав участь у секретній операції і потрапив у російський полон. Йому вдалося один раз вийти на зв’язок:

«Знаєте, він така людина. От коли він з полону вийшов на зв’язок, я почала розпитувати: «як ти там, їси, спиш?» Він взагалі не скаржився. Я можу лише приблизно уявити, що там за умови, але він ні слова не сказав про те, як йому важко. Він настільки сильний, і він з першого дня повномасштабної війни такий. У перший же день мобілізувався і пішов воювати, до цього військовим не був».

Ольга познайомилася зі Станіславом на роботі, в фітнес клубі. Переповідає, що Станіслав спершу почув її сміх, але не підійшов одразу, і почав шукати її сторінку в соціальних мережах. І пара почала спілкуватися.

Ольга Михайлюк народилася у Криму, в Алушті. Останній раз була вдома в 2014-му році:

«Поїхала один раз, коли там вже висіли триколори і більше не їздила, не хочу цього бачити», — коментує вона і додає, що відвідує такі акції, аби відчути себе в родині, де всі один одного розуміють.

«На роботі, вдома мене не зовсім розуміють, що я відчуваю. Мене розуміють отут. Я приходжу сюди, в тому числі, щоб зарядитися емоціями на наступний тиждень і до наступної неділі. Я розумію тут, що – одна велика родина, в якої одна велика мета», — говорить Ольга.

Читайте також:

• Полон. «Вила вовком» — Три історії про Оленівку
• Полон. «Як звучить полон?» — історія Катерини і Дмитра
• Полон. «У нього плакат, він — свій» — історія Олександри
• Полон. «Повідомлення не доставлено» — історія Лілі
• Полон. «Син думає, що тато — це фотографія» — історія Аліси
• Полон. «Моє серце розбивалося рівно п’ятдесят разів» — історія Ольги
• Полон. «Я чекала його зі строкової служби, а тепер чекаю з полону»
• Полон. Номер 36. Історія Юлії і Соломії
• Полон. Історія «Мами Тані»
• Полон. «Коли повернеться останній». Історія Катерини
• Полон у 70 років. Історія Хрещеної
• Полон. «Єдине, що я маю — стіна пам’яті і прапорці на Майдані». Історія Тетяни
• Полон. «Вийшла, щоб сказати про свої почуття». Історія Поліни
• Полон. «П’ю каву і ненавиджу себе за це». Історія Ріти
• Полон. «Якби не хлопці, нас би вже не було». Історія Наталі і Галини
• Полон. «Пам’ятай і роби». Історія Юлії
• Полон. «Жінка, яка кохає воїна, сама стає воїном». Історія Аміни
• Полон для чотирьох. Історія Ірини
• Полон. «Де мій син?». Історія Володимира та Наталлі
• Полон. «У цій війні в мене є особиста поразка». Історія Ольги
• Полон. «Відчуття такі ж, коли інші виходили за мене»: дисидент Микола Матусевич відвідав акцію на підтримку полонених
• Полон. «Маю надію, що скоро наш обмін». Історія Олени

Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція