Полон. «Жодного з полонених бійців 47-ї бригади «Маґура» досі не вдалося повернути додому». Історія Аліни

Півтора року наречений Аліни Олексій перебуває в російському полоні. Він — військовий 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Олексій — професійний музикант, саксофоніст. Доєднався до лав Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. «У нас величезні проблеми в бригаді з питанням військовополонених і зниклих безвісті», — перше, про що говорить Аліна під час нашої розмови. І це — її історія.

У липні 2023-го року Олексій потрапив у полон під час контрнаступу під час виконання бойового завдання поблизу селища Роботине Запорізької області.

«Востаннє він виходив на зв’язок в день, коли вони виходили на задачу. Він мені написав про те, що все в порядку, про те, що він мене дуже любить і що, мовляв, не переживай, ввечері наберемось, у нас є термінові справи. Але я так і не дочекалася дзвінка», — згадує дівчина.

Аліна і Олексій родом із Донецької області: Аліна — з міста Костянтинівка, а Олексій — з Мар’їнки. Аліна живе в Києві близько 17 років, тут же вона познайомилася з нареченим за декілька місяців до повномасштабного вторгнення. Велику війну вони зустріли в Києві:

«Я була з своїм коханим, ми тоді ще зустрічалися і не жили разом, як зараз. Я була з ним, він вже спав, тому що йому треба було рано вставати на роботу, а я не могла заснути; і вже коли лягла, через півгодини почула вибухи і сказала, що треба прокидатися, почалося. Він почав дуже швидко збирати речі, я пішла збирати свої і тоді ми взагалі думали, що це — наша остання зустріч. Ми не знали, чи зустрінемося знову, адже тоді ще не було зрозуміло, як далі розвиватимуться події», — розповідає Аліна.

На акції родичі полонених 47-ї бригади ходять разом. Зараз вони знаходяться в процесі створення громадської організації:

«Ми будемо боротися і надалі за повернення і права наших захисників. Ми всі познайомилися безпосередньо, тому що нас об’єднала спільна біда: тут родичі і безвісті зниклих бійців і військовополонених. У нас дуже критична ситуація в бригаді: за півтора роки ми не можемо добитися жодного результату. У нашій бригаді критична кількість зниклих безвісти бійців. На жаль, ця цифра зростає щоденно. Так само збільшується й кількість військовополонених. Ми вже стукаємося у всі двері. Ця бригада є одна з найперших, яка боронить країну на багатьох штурмових напрямках, але у нас немає результату по поверненню наших рідних з полону і пошуку зниклих безвісти».

Аліна додає, що жодного з полонених бійців «Маґури» досі не вдалося повернути додому. Наречений Аліни був першим, кого визнали військовополоненим із цієї бригади.

На плакаті Аліни написано: «Чекаю тебе вдома» і він зроблений у вигляді різдвяного вінка:

«Насправді в мене дуже багато різних плакатів. Я намагаюся робити різні плакати десь через пару акцій. Я дуже прошу доєднуватись до акцій всіх небайдужих. Це — неймовірно важливо як для рідних, які чекають своїх захисників, своїх рідних додому, так і для самих захисників, які перебувають безпосередньо в полоні. Коли вони повертаються, вони не очікують побачити те, що за них боролися весь цей час. Також нам необхідний розголос і привертання уваги до цієї теми, як для суспільства, так і для органів влади, які займаються питанням обмінів. Тому що якщо ми будемо мовчати, то ми взагалі не знаємо, коли наші рідні зможуть повернутися додому».

Аліна додає, що буде боротися за свого коханого, поки він знаходиться в полоні і поки кожен з військових не повернеться додому.

Читайте також:

• Полон. «Вила вовком» — Три історії про Оленівку
• Полон. «Як звучить полон?» — історія Катерини і Дмитра
• Полон. «У нього плакат, він — свій» — історія Олександри
• Полон. «Повідомлення не доставлено» — історія Лілі
• Полон. «Син думає, що тато — це фотографія» — історія Аліси
• Полон. «Моє серце розбивалося рівно п’ятдесят разів» — історія Ольги
• Полон. «Я чекала його зі строкової служби, а тепер чекаю з полону»
• Полон. Номер 36. Історія Юлії і Соломії
• Полон. Історія «Мами Тані»
• Полон. «Коли повернеться останній». Історія Катерини
• Полон у 70 років. Історія Хрещеної
• Полон. «Єдине, що я маю — стіна пам’яті і прапорці на Майдані». Історія Тетяни
• Полон. «Вийшла, щоб сказати про свої почуття». Історія Поліни
• Полон. «П’ю каву і ненавиджу себе за це». Історія Ріти
• Полон. «Якби не хлопці, нас би вже не було». Історія Наталі і Галини
• Полон. «Пам’ятай і роби». Історія Юлії
• Полон. «Жінка, яка кохає воїна, сама стає воїном». Історія Аміни
• Полон для чотирьох. Історія Ірини
• Полон. «Де мій син?». Історія Володимира та Наталлі
• Полон. «У цій війні в мене є особиста поразка». Історія Ольги
• Полон. «Відчуття такі ж, коли інші виходили за мене»: дисидент Микола Матусевич відвідав акцію на підтримку полонених
• Полон. «Маю надію, що скоро наш обмін». Історія Олени
• Полон. «Велика родина, в якої є одна мета». Історія Ольги

Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція